У понеділок, 28 лютого, на білорусько-українському кордоні біля річки Прип’ять за ініціативою російського агресора відбувся перший раунд перемовин між Україною і Росією. За словами Володимира Зеленського, ці перемовини відбувалися на тлі ракетно-бомбових ударів по нашим містам. Найбільше дісталося Харкову, а потім — Броварам. Росія лупила по українцям з «Іскандерів».
Його військові відкривали вогонь на ураження по мирним українцям просто так. Путін просто оскаженів вочевидь після найбільших за всю історію санкції Заходу, які хлинули на Росію. Міжбанк там закрився з курсом долара по 300 рублів, хоча ще тиждень тому був по 80 рублів. Сотні рейсів із Росії до інших країн були відмінені, бо Європа повністю закрила своє небо для Росії. Її громадян б’ють на закордонних курортах, вважаючи терористами та ордою.
І це лише початок. Росіянам, як і білорусам, які воюють проти українців на боці божевільного воєнного злочинця Путіна, ніколи не відмитися від тих злочинів, які зараз чинить російська армія. Бо це найстрашніший в історії людства злочин — геноцид. На скільки ще вистачить Росію? Чи можливі там масові акції протестів незгодиних із режимом? Про це ТСН.ua розпитав у політолога, російського публіциста Андрія Піонтковського.
— Сьогодні відбулися перші перемовини. Судячи з тональності та тих крихт, що були озвучені, ні до чого не домовилися?
— Так. І це, як на мене, дуже хороший знак. Давайте подивимося, з чим сторони їхали на переговори. Москва їхала за капітуляцією України. Це було сказано на всіх найвищих поверхах влади. Київ їхав за негайним припиненням вогню, щоб запобігти загибелі людей та божевільному штурму Києва, який би закінчився просто масовою загибеллю. До речі, вже під час штурму Харкова застосовувалися «Гради» та «Урагани» — найжорстокіші засоби вогню. Є багато цивільних жертв.
Результат – про жодну капітуляцію немає мови. Наскільки я розумію, якщо б Москва і порушувала цю тему, то вона б не отримала жодного розвитку. Перемовини не припинили вогонь. Але вони будуть продовжені, і достатньо конкретно вказано їх місце, де вони будуть продовжені, і час. Цей результат кращий для України, ніж я очікував. Звичайно, мені було ясно, всім українцям було ясно, що умови капітуляції будуть відкинуті з обуренням. Ну, і що Москва скористається цим, щоб оголосити про незговірливість української сторони і різко посилити свій наступ, в тому числі на Київ та Харків.
Судячи з цього результату, що будуть наступні перемовини, такого грюкання дверима з російської сторони не було. Найкритичніше – це найближчі години. Можливо тому, що божевільний у бункері може якраз зіграти і за моїм сценарієм. Але, думаю, Мединський це формулювання про продовження перемовин на польсько-білоруському кордоні не сам винаходив, а погоджував із Москвою. Тим паче, обидві сторони паралельно проводили відео-конференції зі своїми президентами. Для мене це сигнал, що можливо в бункері щось розуміють і Москва не наважується на подальшу ескалацію. Із кожною годиною на всіх екранах світу Росія стає просто ізгоєм людства. І це не може не впливати на сприйняття та уми людей у тій же Росії, як простих людей, так і елітних, оточення Путіна, а, можливо, й самого Путіна. Я не знаю, може в нього залишилися якісь частки розуму…
— Тобто, наразі є два варіанти розвиту подій?
— Найгіршого не сталося: це коли приїжджають українці, відмовляються від капітуляції, російська делегація заявляє ну тоді нам немає про що говорити і починається штурм Києва і бомбардування всіх інших міст. Поки що цього не сталося. Якщо цього не станеться в найближчі три години і Москва на найвищому рівні підтвердить висловлену Мединським позицію, тоді українську армію та українське суспільство можна привітати з великою перемогою. Тоді це означає, що Москва починає замислюватися, як вийти з цієї ситуації без остаточної втрати обличчя. Хоча, як на мене, те, що називається обличчям давно вже безповоротно втрачено.
— Якщо ми говоримо про найгірший сценарій… За дві хвилини до того, як я вам подзвонила, у нас знову була сирена, я сиджу у підвалі. Де межа, до яких пір все це відбуватиметься?
— Якраз зараз ми з вами переживаємо ці поворотні хвилини. Чи Путін прийме цю позицію і в найближчі три дні до наступних перемовин продовжуватиметься те, що було, хоча б, як сьогодні, коли не було активного наступу на Київ; чи він піде по крайньому варіанту. Ну, крайній варіант, він може розбомбити Київ, може фізично знищити українське керівництво. Але які задачі він цим вирішить? Як він буде управляти країною, яка його ненавидить? А це вже напевно 95% населення. І як Росія житиме, коли весь інший світ не хоче мати з нею нічого спільного. У мене якраз найпесимістичніші оцінки путінської свідомості, психології. Але зрештою є люди, які можуть схопити його за руку.
— Яка у Путіна межа? Скільки ще трупів він має отримати?
— Трупи його зовсім не хвилюють. Чим більше, тим краще.
— Тобто, кожен ранок, коли йому приносять зведення про втрати, йому все одно?
— Його це абсолютно не хвилює. Його хвилюватиме лише втрата влади. Бо втрата влади для нього буде і втратою життя. Поки що є такі маленькі підземні поштовхи, як-от великі бізнесмени з того ж путінського оточення виступають загальними фразами за мир, припинення війни, перемир’я. Всілякі діячі культури, не борці за мир і не друзі України, а найбільш імперські люди, але вони бачать, яка це небезпека для всієї Росії і для них зокрема. Зрештою найбільш радикальне рішення – це якщо який-небудь російський офіцер-патріот його просто застрелить, що неодноразово намагалися зробити німецькі офіцери з Гітлером. Ось це мабуть найімовірніший результат зміни поведінки Москви.
— Російській ВЦИОМ: 68% росіян висловилися за підтримку дій Росії. Зрозуміло, що це те, що нам показує пропаганда. А в реальності скільки думаєте?
— Ну, дивлячись, яких дій. В реальності дані «Левада-Центру» більш менше об’єктивні. Наприклад останні про визнання «ДНР»/»ЛНР»: 50% — «за», 50% — «проти». Розумієте, зараз справа йде на години, дні, вирішувати будуть не масові настрої, а дії якихось конкретних осіб наверху, у яких є можливість тим чи іншим способом зупинити Путіна чи його політику.
— У понеділок, 28 лютого, росіяни прокинулися в новій реальності: рубль суттєво просів, неможливо зняти готівку в банкоматах… Словом, всі принади санкційного життя. Ви вірите, що росіяни можуть вийти на вулиці проти цього режиму?
— Ще раз повторюю, вирішить не вихід на вулиці, а настрої в самих верхах та оточенні Путіна. Вихід на вулицю потребує великої організації. Я не порівнюю росіян та українців — це два цілковито різних народи, поведінка українців завжди була набагато більш відважною. Росіяни будуть виходити. Минулого тижня вийшло декілька тисяч людей. Це дуже важливо. Люди вийшли, щоб врятувати честь Росії, і для майбутнього Росії у постпутінському світі. Я впевнений, що нам росіянам доведеться відмиватися від Путіна стільки ж років, скільки німцям довелося відмиватися від Гітлера. Але реально, ще раз повторюю, вплинути на поведінку російського керівництва можуть такі ж настрої, розуміння того, що це велика катастрофа Росії, на самій верхівці влади, де є реальна можливість зупинити оскаженілого фюрера.
— Палацовий переворот взагалі можливий?
— Скоріше військовий. Адже не секрет, що військові були незадоволені цією операцією. Якщо ви уважно слідкуєте, весь січень була маса виступів і публікацій військових у відставці, але дуже популярних, генерал-полковників, полковників, генерал-майорів. Ясно, що люди не самі по собі це роблять, вони висловлюють точку зору, яка в тому ж Генштабі переважала, адже чинні офіцери не можуть виступати проти головнокомандуючого. Я для уточнення скажу, що ці люди не борці за мир, не великі друзі України. Вони такі ж імперці. Але з точки зору військових професіоналів, вони вже бачили тоді, до якої військової, політичної і моральної катастрофи призведе ця війна. Думаю, досі ця точка зору панівна у Генштабі. Кожен день цієї ганьби зміцнює її прихильників. Тому, коли я говорю про можливу акцію на самій верхівці, я перш за все маю на увазі військових.
— Тобто, лише військові можуть здійснити цей переворот? Не олігархи?
— Переворот можуть зараз здійснити люди, у яких зараз є зброя, автомати, пістолети… Який-небудь російський граф Клаус фон Штауффенберг, який просто прийде і пристрелить диктатора.
— Захід правильно робить, що санкціонує наближених до Путіна олігархів, сподіваючись, що вони можуть щось зробити?
— Зараз Захід санкціонує всіх, враховуючи рядових росіян, олігархів, бо всі ми, і всі вони несуть відповідальність за цей жахливий злочин. Захід безумовно відчуває деяке почуття сорому, розуміючи, що Україна зараз бореться не лише за себе, а рятує весь світ від Гітлера з ядерною бомбою. Вона захищає країни Балтії, куди б рушила орда у разі падіння України; вона захищає Тайвань, бо Китай зараз уважно слідкує за всім, для нього це репетиція; вона захищає весь світ. Але Захід кілька разів заявляв: раз Україна не член НАТО, вони не будуть боротися на українській землі. Але причинно-наслідковий зв’язок змінюється. Саме тому і не приймали в НАТО, бо вони боялися брати на себе зобов’язання воювати з ядерною державою. Якщо вони відмовляються це робити, то зараз вони зрозуміли, що мають робити все інше, і не лише з симпатій до України, а захищаючи себе. Будь-які санкції, постачання зброї… Кожного дня ми дивимося стрічку новин. Навіть Німеччина на 180 градусів змінила свою позицію. Канцлер Щольц зробив дивовижну заяву, що Путін зняв із німців комплекс вини і відповідальності за Другу світову війну.
— А Захід робить все від себе залежне? Україна просить закрити нам небо.
— Це зараз почало обговорюватися у Вашингтоні. Не в Адміністрації президента, а поза нею, сенаторами, військовими експертами. Зараз вперше два останніх дні цей сценарій обговорюється. Ну, ви ж розумієте, що це буде справжня війна з Росією… Це наступний логічний крок. Думаю, якщо Путін піде на подальші злочини… Розумієте, зараз всі ці кроки західні лідери роблять, бо розуміють, що це загроза їм. А друга причина – велика суспільна думка. Ви не уявляєте, що відбувається, які симпатії до України в усьому світі. І під цим тиском вони будуть йти на всі можливі кроки.
— А для самих росіян суто з економічної точки зору, санкціонували ж золотовалютні резерви Росії, на скільки вистачить Путіна фінансувати цю війну?
— Економічні санкції будуть відчутними за кілька місяців. А вирішуватися доля світу буде в найближчі дні та тижні. Вони мають швидше психологічний вплив, тиск на російську свідомість, ніж безпосередньо економічний.