Булінг та цькування часто зустрічаються у дорослому житті. Вони впливають на психічне здоров’я людини, особливо боляче може бути, коли жорстоко поводиться рідна людина.
Психолог Інна Іванова розповіла Фактам ICTV про те, що таке сімейний булінг та як з ним боротися.
Що таке булінг
Булінг — це жорстока свідома поведінка однієї людини або групи людей стосовно іншої, що супроводжується постійним фізичним або психологічним тиском. Таку людину можуть систематично дражнити, шантажувати, залякувати, демонстративно ігнорувати, завдавати їй фізичного болю.
У цькуванні, як і в більшості комунікацій, є три сторони: жертва, булер (агресор) та спостерігачі.
Булінг може бути пʼяти видів:
фізичний (стусани, ляпаси тощо);
психологічний (маніпуляції, злі жарти, ігнорування, поширення чуток, принизлива міміка й жести, шантаж);
економічний (пошкодження речей, крадіжки, вимагання грошей);
сексуальний (прізвиська та образи сексуального характеру, сексуальні погрози, жарти, образливі рухи тіла);
кібербулінг (приниження в соціальних мережах, месенджерах, на просторах інтернету).
— Ми чуємо про булінг у школах, серед однолітків, навіть на роботі, і рідко звертаємо увагу на те, що в першу чергу булити можуть найрідніші. Цей вид насильства використовується, щоб принизити та знецінити іншого члена сімʼї, знехтувати його потребами та почуттями. Часто виправдовується перевагою у віці, досвідом, бажанням навчити, допомогти, — розповіла фахівець.
Ознаки сімейного булінгу
Будь-хто може несподівано опинитись у ситуації, коли його ображають, висміюють або ж принижують. І дуже прикро, що це може статись, здавалося б, у найбезпечнішому просторі, в колі родини.
Список найпопулярніших образливих фраз, які часто можна почути від рідних: “Коли вже жениха нам покажеш?”, “В одне вухо влетіло — в інше вилетіло”, “Що, заміж ніхто не бере?”, “Худа як тріска, може, сходила б до лікаря?”, “Ну в кого ти такий дурень?”, “Яйце курку не вчить!”, “Мені начхати, що ти хочеш…”, “Твій батько — невдаха! Будеш слухати його, станеш як він”, “Коли поповнення?”, “Тобі слова не давали”, “Ця й склянки води в старості не подасть”, “Що ти вилупився як баран на нові ворота? “Та кому ти така потрібна?”.
Іванова розповіла, що за статистикою сімейний булінг найчастіше має психологічний характер.
До ознак психологічного цькування відносять:
повторювальну критику, образи, маніпулювання, звинувачення, засудження;
контроль над вашим життям;
приниження;
ігнорування задля того, щоб “провчити”;
погрози;
заборона на висловлювання своєї думки, на спілкування з близькими;
навіювання вам відчуття провини;
знецінення потреб, почуттів, емоцій.
Член сімʼї, який має намір познущатися з вас, може:
мати нереалістичні очікування і необґрунтовані вимоги стосовно вас;
використовувати емоційний шантаж, змушувати вас відчувати провину;
контролювати;
поводитися зверхньо;
саркастично жартувати, принизливо висміювати;
викликати відчуття неповноцінності;
звинувачувати вас в егоїзмі, грубості чи неповазі до сімейних традицій тощо;
підмовляти, налаштовувати інших членів родини проти вас.
Варто наголосити, що окремий конфлікт в сімʼї чи випадкова образа — це не про булінг. Булінг – це свідоме цькування, повторювана поведінка, використання власних переваг й контроль над жертвою.
Як зупинити сімейний булінг
По перше, не варто звинувачувати себе або ж виправдовувати кривдника. Ніхто не має права кривдити іншу людину та порушувати її кордони.
По друге, не бійтеся просити про підтримку, не залишайтеся з проблемою наодинці, за потреби зверніться до спеціаліста, який допоможе вам впоратися з почуттям провини, сорому, зневірою в собі, відчаєм, депресією.
По третє, ви маєте чесно і максимально конкретно сказати людині, що вас образило і попросити її не повторювати це. Бажано це зробити в спокійній обстановці тет-а-тет.
Психолог додала, що важливо втриматись на трьох “китах” комунікації:
Мати чітку ціль розмови (відстояти свої права та потреби) – перерахуйте факти, опишіть своє ставлення до ситуації, повідомте, чого б ви хотіли від комунікації, поясніть, чому це буде хорошим рішенням і для вас, і для вашого кривдника, неухильно стійте на своєму.
Орієнтуватись на стосунки (діяти так, щоб зберегти хороші стосунки) – намагайтеся бути доброзичливим, спокійним, проявіть повагу, наскільки це можливо, говоріть без осуду з позиції “дорослий дорослому”.
Памʼятати про самоповагу та власні цінності (діяти так, щоб не втратити повагу до себе) – тримайтесь своїх внутрішніх орієнтирів, цінностей і рівня особистих кордонів. Прислухайтесь до своїх емоцій. Наприклад злість і роздратування – це сигнал до того, що ваші кордони порушуються. Чесно говоріть про це.
Фахівець наголосила, що людина не може контролювати поведінку та вибір інших, але в наших силах розвивати навички турботи про себе, стояти на захисті власних кордонів, чесно та сміливо говорити про свої потреби та почуття й завжди мати право вибору щодо того — залишатись в контакті чи йти.
ЧитайтеКак понять, что у тебя токсичные родители – рекомендации психолога ?>