Телескоп Hubble був виведений на орбіту в 1990 році / фото ua.depositphotos.com
Космічний телескоп Hubble зробив фото двох взаємодіючих галактик Arp 282.
Як повідомляється на сайті обсерваторії, ця пара галактик складається з галактики Сейферта NGC 169 (внизу) і галактики IC 1559 (зверху).
Цікаво, що ці обидві галактики, що входять до складу Arp 282, мають монументально енергійні ядра, відомі як активні галактичні ядра. І хоча це важко визначити зі зробленого зображення, астрономи вбачають у цьому позитив, адже якби на фото було видно повне випромінювання двох активних галактичних ядер, це могло б приховати добре деталізовані припливні взаємодії, що відбуваються між NGC 169 і IC 1559.
«Припливні сили виникають, коли сила тяжіння одного об’єкта спотворює або розтягує інший об’єкт. Напрямок припливних сил йтиме від об’єкта з меншою масою і до об’єкта з більшою масою. Коли дві галактики взаємодіють, ці припливні сили відтягують газ, пил і навіть цілі сонячні системи від однієї галактики до іншої. Цей процес насправді можна побачити в дії на цьому зображенні — утворилися тонкі потоки матерії, які помітно з’єднують дві галактики», — розповідають науковці.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/26/81dfc19b44c18d386146114093ff6408.jpg
Рідко можна отримати зображення двох галактик, які взаємодіють у такий помітно динамічний спосіб / фото ESA/Hubble & NASA, J. Dalcanton, Dark Energy Survey, DOE, FNAL/DECam, CTIO/NOIRLab/NSF/AURA, SDSS; J. Schmidt
Загалом астрономи називають важливим аспектом еволюції галактик те, як вони взаємодіють одна з одною. Галактики можуть зливатися, зіштовхуватися або проноситися повз одна одну. Кожна така взаємодія має значний вплив на форму та структуру галактик.
Галактична пара Arp 282
Ця пара входить в Атлас пекулярних галактик (Arp), складений астрономом Халтоном Арпом у 1966 році. Усього в цьому Атласі представлено 338 галактик. Arp 282 складається з галактик NGC 169 і галактики IC 1559, які знаходяться в сузір’ї Андромеда.
Галактика NGC 169 — спіральна галактика. Її відкрив ірландський астроном Вільям Парсонс у 1857 році. Вона міститься в оригінальній редакції Нового загального каталогу (найвідоміший в аматорській астрономії каталог незоряних об’єктів далекого космосу, — УНІАН).
Галактика IC 1559 — спіральна галактика. Вона міститься в оригінальній редакції індексного каталогу (каталог туманностей та зоряних скупчень, додаток до нового загального каталогу, — УНІАН).
Галактики Сейферта: що відомо
Сейфертівські галактики — спіральні або неправильної форми галактики з активним ядром, спектр випромінювання якого містить безліч яскравих широких смуг, що вказує на потужні викиди газу зі швидкостями до кількох тисяч кілометрів на секунду. Такі галактики вперше описані в 1943 році Карлом Сейфертом.
Сейфертівські галактики і квазари — два найбільш поширених типи галактик із активним ядром. Але, на відміну від квазарів, сейфертівські галактики розташовані ближче, тому можна досліджувати саму галактику, а не тільки активне ядро.
Активні ядра галактик — ядра, у яких відбуваються процеси, що супроводжуються виділенням великої кількості енергії, що не пояснюються активністю знаходяться в них окремих зірок і газово-пилових комплексів. Вважається, що в центрі активної галактики знаходиться масивний компактний об’єкт, швидше за все — чорна діра, яка і є причиною підвищеної інтенсивності випромінювання, особливо в рентгенівському діапазоні.
Телескоп Хаббл
Телескоп Hubble був виведений на орбіту 24 квітня 1990 року екіпажем корабля багаторазового використання Discovery і відтоді передав на Землю мільйони унікальних знімків, котрі значно розширили уявлення вчених про будову і походження Всесвіту.
За понад чверть століття апарат провів 1,2 мільйона цільових спостережень за 38 тисячами космічних об’єктів, на підставі яких було підготовлено близько 13 тисяч наукових праць. За словами експертів, «це робить його одним із найефективніших наукових інструментів в історії».
Заміна телескопу Hubble
«Хаббл» працює на орбіті вже 31 рік і все частіше виходить з ладу. Тож його має замінити телескоп «Джеймс Вебб» (JWST), який запустили в космос 25 грудня 2021 року. Телескоп почали будувати 25 років тому та витратили на це 10 мільярдів доларів.
Телескоп здійснить 30-денну подорож довжиною в 1,6 млн км від нашої планети в напрямку Марса — до другої точки Лагранжа. Працювати «Джеймс Вебб» почне майже через 6 місяців після запуску. За цей час апарат охолоне до робочих температур, відкалібрує свої дзеркала та інструменти.
«Джеймс Вебб» прослужить від п’яти до десяти років. Найімовірніше, на цьому його «життя» закінчиться. Річ у тім, що у конструкції закладено ліміт, щоб забезпечити високу чутливість датчика, який найглибше проникає в інфрачервоний діапазон, його потрібно постійно охолоджувати рідким гелієм до -267 °C. «Вебб» перестане працювати, коли закінчиться холодоагент.
JWST — це дуже велике дзеркало 6,5 метрів у діаметрі. Для порівняння, у «Хаббла» — лише 2,4 метра. Оскільки «тарілку» такого розміру неможливо умістити в ракету, дзеркало «Вебба» зробили складним. Воно складається з трьох секцій, які успішно розгорнулися. Дзеркало в прямому сенсі золоте. Інженери покрили 18 шестикутних сегментів шаром золота завтовшки 100 нанометрів — цей метал добре відбиває інфрачервоні промені. Наприкінці січня 2022 року телескоп був виведений на задану орбіту.
Вас також можуть зацікавити новини:
Астрономи знайшли в Чумацькому Шляху «моторошний» загадковий об’єкт (відео)
Одна галактика тричі потрапила на одне фото телескопа Hubble: як таке можливо
Телескоп Hubble зробив фото величної галактики з аномально швидким народженням зірок