Дарія Тітарова про книгу Ukraїner «Ким ми є?»: це перша спроба побудувати містки між нами

Фото Олег Переверзєв

2021 року проєкт Ukraїner видав книгу «Ким ми є? Національні спільноти та корінні народи України», що розповідає про різноманіття народів та їхніх культур на території України. Дарія Тітарова, упорядниця і співавторка книги, відповіла на декілька запитань для ONLINE.UA

Джерело: ONLINE.UA

— Як зародилася ідея проєкту?

Національні спільноти ми почали досліджувати ще у першій експедиції Закарпаттям у 2016 році, коли знімали поселення ромів в Дубовому та Королево і спільноту індійців-студентів в Ужгороді.

Тоді експедитори зрозуміли, що тема національних спільнот та корінних народів України малодосліджена і недостатньо прокомунікована в суспільстві, хоч суспільний інтерес до теми є.

Тож у 2019 Ukraїner розпочав мультимедійний спецпроєкт про національні спільноти. Книга, створення якої підтримав Український культурний фонд, стала логічним підсумком досліджень народів та їхніх культур на території України.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/58/68efd1ac5429d41c1c1b5d35e34e56c6.jpg

Фото Дмитро Бартош

— Як відбувався пошук героїв?

Збирали та опрацьовували матеріал для книги понад сто волонтерів Ukraїner з різних відділів. Пошуком героїв займався окремий відділ ресьорчерів.

Від початку проєкту команда задумувала розповідати про кожну окрему спільноту через важливі для неї традиційні свята, як-от фестиваль корейської культури «Кореяда» або Хедерлез (свято пробудження навколишнього світу) у гагаузів.

У цих випадках героями були активні учасники, якщо не організатори свят. Проте у 2020 році через пандемію коронавірусу більшість визначних подій спільнот скасували, тому команда домовлялася про зйомку з окремими представниками спільноти в більш камерних умовах.

Зазвичай герої наших історій — це люди, які переймаються розвитком власної спільноти в Україні та працюють на її благо самостійно або при центрах культури спільноти чи подібних організаціях.

— Традиції якої громади вас вразили найбільше та чим саме?

Вражали не стільки традиції окремих спільнот, як спільні риси різних народів. Наприклад, святкова страва курбан-булгуру, або просто курбан (назва залежить від спільноти, де вона вживається), подається на стіл і на гагаузьке свято Хедерлез, і на день народження національного героя Георга Скандербега у албанців, і на святкування Курбан-байраму у турків-месхетинців та кримських татар.

Ці деталі є важливими точками перетину між нами всіма і свідчать про певну спільність народів, які опинилися, розвивалися, формувалися на території України.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/58/910d93b126e926236c58010bdbd1b011.jpg

Фото Дмитро Бартош

— Яка спільнота потрапила до України у найнезвичайніший спосіб?

Велика частина спільнот, які потрапили до України — це, на жаль, історія вимушеного переселення або депортації з історичної батьківщини. Незважаючи на те що, фактично, історія таких спільнот в Україні розпочинається з травми, через століття нащадки переселенців радіють розвитку спільноти тут та її гармонійному зв’язку з іншими народами.

Так сталося зі шведами, які у 1781 році через політику Російської імперії були змушені подолати тисячі кілометрів з північного острова Даґо до Причорномор’я. У тодішній Херсонській губернії вони заснували поселення Ґаммальсвенскбі, яке перекладається як Старошведське.

Цікаво те, що шведи мали змогу повернутися у 1920-х роках кораблем і більшість скористалася цією можливістю. Приїхавши на батьківщину, вони відчули, що вже відрізняються від жителів Швеції.

Мова, звичаї — життя в причорноморському селі виявилося ближчим за життя у Швеції. Тому вони повернулися до Старошведського.

Насправді, на цьому історія спільноти не скінчилася. Їм довелося пережити хвилю радянських репресій, Другу світову війну, депортації радянською владою на Північ, повернення та співжиття з бойками, яких переселили на їхнє місце у 1950-х роках. Якою б неймовірною ця історія не була, вона про дійсне минуле, до того ж не лише шведської спільноти, а нашої спільної.

https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/58/32699b514ad3fd2116f8fb39521b1e76.jpg

Фото Дмитро Бартош

— Яке майбутнє у проєкту?

Ми продовжуємо робити мультимедійні історії про національні спільноти, що мешкають в Україні. Нещодавно на сайті Ukraїner вийшли історії про шведів, а також про кримчаків — корінний народ України, який разом з караїмами та кримськими татарами був офіційно визнаний таким зовсім нещодавно, у липні 2021 року. Згодом вийде продовження історії про сирійців та окремий сюжет про литовців України.

В будь-якому разі ми продовжуємо слідкувати за життям корінних народів та національних спільнот. За формуванням деяких з них ми можемо спостерігати вже сьогодні. Це і нові спільноти нігерійців та індійців, які приїжджають в Україну на навчання, і нова хвиля білоруської спільноти, яка розвивається в Україні з 2020 року через переслідування протестувальників у Білорусі.

У книзі 32 історії, та це, звісно ж, не вичерпна вибірка народів, що мешкають на території України. «Ким ми є?» — це перша спроба дослідити нас і побудувати містки між нами. Сподіваємося вона стане мотивацією для інших далі заглиблюватися в контексти, розширювати коло досліджень.

Читайте також:

Ukraїner та Український ПЕН представили довгоочікуваний експлейнер про літературу
«Завези мене»: Ukraїner запускає перший подкаст

Країна ззовні: як популяризують українську кухню у Великій Британії