Воїни без війни. Так про себе кажуть ліквідатори аварії на ЧАЕС. Сьогодні скромно і майже непомітно відзначається їхній день. Із 600 тисяч тих, хто брав участь у приборкуванні мирного атому, живими лишилися менше 180 тисяч. Майже кожен четвертий — інвалід. Попри всі поневіряння, попри наявність законів, які надають ліквідаторам пільги — все це так у масі своїй і лишається на папері. Доплати, гарантовані законом — смішні. Безкоштовні путівки на відпочинок тільки тоді, коли заплатиш 50 % вартості. І так майже за кожним пунктом. Сьогодні, до речі, президент присвоїв звання Героя України посмертно видатному онкологу Леоніду Кіндзельському, який урятував багатьох ліквідаторів катастрофи на ЧАЕС, а також знову реанімували державну програму із забезпечення чорнобильців житлом.
«Це я. Ось це наші екіпажі завантажені свинцем, і вже звідти летіли на реактор. Говорили — ви знали, що там небезпечно? ну так, я ж офіцер, я склав присягу», — каже ліквідатор.
Штурман вертольоту Мі-6, Андрій Мізько — один із тих, хто у травні 1986-го був біля ЧАЕС. Засипав свинцем зруйнований вибухом четвертий реактор станції. Замість трьох днів, разом з ескадрильєю вертольотів, біля реактора працював понад три тижні. Після медичного огляду та тижня відпустки тодішня влада кинула військового до Афганістану.
«Били моменти коли — ой, а ти лейтенант, питають — синку, а скільки тобі років? — 26. Кажу, та ось щойно після Чорнобиля з Афганістану. — А як же мама дивиться на це? А я говорю, «А як мама дивиться?!», — розповів Андрій Мізько.
«Є завдання, його треба виконати, від тебе залежить далі. У нас било завдання, прийшов треба пригнути купуватись. Ось басейн, тільки з радіацією, поміряти записати та віддати записи», — зазначає Олександр Логачов.
Зранку 26 квітня 1986-го командир розвідувального взводу Олександр Логачов зі спецбронетранспортера проводив заміри радіації поблизу ЧАЕС. У деяких місцях випромінення доходило до більш ніж двох тисяч рентген на годину. І саме завдяки цим даним вирішили — терміново евакуювати населення Прип’яті.
«Тут 15 метрів і на 200 рентген збільшується, тут далі і там 2000 рентген. Розуміли вони? Я скажу так — їм ніколи було розуміти, це моя думка. Якби почали розуміти – їх би там не було. Вони робили свою роботу, хтось повинен був її робити», — пояснює ліквідатор.
26 квітня стався вибух на ЧАЕС, а 14 грудня — звели новий саркофаг над зруйнованим четвертим енергоблоком. Це ті дати, коли ліквідатори збираються разом, аби пригадати події 86-го. А нині — ще й міфи про себе розвінчувати. Скаржаться, доводиться чути, що всі ліквідатори вже нібито померли, бо не могли стільки прожити після опромінення. Або ж нібито мають шалені статки та виплати від країни, а фонди буцімто стають у чергу, аби допомогти їм. Та насправді, відверто розповідають — щодня відчувають непотрібність для своєї країни.
«Вирішення проблем залишається не на тому ж рівні, а на гіршому. Забувається, що колись ці люди виконували завдання, вони виконали його і багато хто залишився живим», — наголошує ліквідатор Ігор Письменський.
Допомагають героям-чорнобильцям юристи та громадські організації. Створили й ресурс HELP CHORNOBYL, де зібрали основну інформацію для вирішення питань.
«У суспільстві таке враження склалося, що всі, хто постраждав від аварії, мають великі виплати і що їм треба. З кожним роком їх все менше і менше стає цих людей і згадують максимум 2 рази на рік», — зауважує юристка проєкту Оксана Варга.
До пандемії ліквідаторів регулярно запрошували в Європу з лекціями, де вони розповідали про події 1986-го року. Дивувалися тому, що часто іноземці знали більше про трагедію, ніж самі українці.
Олена Рибінська, Орест Пона, «5 канал».
Нагадаємо, що у 2021 році Міністерство захисту навколишнього середовища і природних ресурсів мало почати роботи з реновації перших трьох об’єктів в Чорнобильській зоні відчуження. Тобто у Прип’яті планують відновити автовокзал, кафе та житловий будинок.