23 жовтня 1898 року в містечку Тараща на Київщині народився Моїз Гайсинський – видатний хімік із України, основоположник радіаційної хімії та автор першої в світі монографії на тему «Радіаційна хімія та її застосування». Член італійської та французької академій наук. Про це пише «Український інтерес».
Свій шлях до науки хлопець розпочав зі звичайної початкової школи, потім була гімназія в Катеринославі (нині місто Дніпро). По її закінченню в 1917-му вступив до Харківського університету на факультет філософії та психології. Але провчившись там три роки, разом із однодумцями нелегально поїхав до Ерец-Ісраелю (Ізраїль, тоді Британський мандат у Палестині). Але там ніхто не чекав нелегалів, тому влаштуватися можна було, хіба що на чорні роботи, тому Моїз працював на будівництві доріг.
За два роки, у 1923-му, Гайсинський покинув Ерец-Ісраель і подався до Італії. Там відкрилися для хлопця непогані перспективи. Маючи за плечима хорошу освітню базу, – адже ще в Харкові він проявив себе здібним студентом, – вступив до Римського університету, де вивчав хімію. На той момент Моїз мав туманне уявлення про цю науку, але п’ять років наполегливої праці дозволили йому підготувати в 1927 році роботу «Десульфірування сульфідів металів і дослідження сульфідів молібдену та вольфраму» й отримати докторську ступінь.
Знаковим періодом у житті хіміка став 1930 рік – початок роботи в лабораторії П’єра та Марії Кюрі в Парижі, що визначило тему його подальших досліджень – ядерна хімія.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/28/015f8879f7774ced46bcc492fc0d12cf.png
Марія та П’єр Кюрі в своїй лабораторії. Фото з відкритих
Потім Гайсинський зосередився на викладацько-дослідницькій діяльності й влаштувався до Сорбонни, де в майбутньому стане професором радіохімії (1959 рік).
Згодом Моїза запросили до Національного центру наукових досліджень Франції. Вченого відрізняла неймовірна працездатність, вимогливість до себе та колег, особливо під час проведення експериментів.
У 1957-му побачила світ фундаментальна праця вченого «Ядерна хімія та її застосування». В якій вчений виклав свій погляд на сучасні проблеми науки: ядерні реакції, ділення ядер, дія іонізуючого випромінювання на речовину, отримання та властивості трансуранових елементів, ізотопну рівновагу, а також на практичні проблеми використання радіоактивних ізотопів й ядерного випромінювання в промисловості, біології, геології. Російською її переклали в 1961-му.
У 1965-му разом із французьким радіофізиком Жаном-П’єром Адлофом уклав «Радіохімічний словник термінів». Тут вперше були підсумовані основні характеристики 104 відомих елементів періодичної системи, причому при описі кожного елемента автори виклали історію відкриття, його фізичні й хімічні властивості, ізотопний склад, способи отримання ізотопів, їх ядерні характеристики, а також найважливіші області застосування.
Окрім того, вчений у 1970 році відкрив можливість застосування результатів радіаційної хімії в кінетиці й каталізі, що надалі було підтверджено експериментально. Відкрив аналогію активаційної дії альфа-опромінення й ультразвуку на хід хімічних реакцій.
За два роки Гайсинський передбачив для елементів, починаючи з 104-го номера, електронні конфігурації, ступені окиснення, величини іонних і атомних радіусів, потенціали іонізації, електронегативність, а також деякі характерні аналітичні реакції.
Наукова діяльність Гайсинського неодноразово відзначалася преміями та нагородами, він був членом італійської Національної академії деї Лінчеї (Рим, 1953), членом Французької академії інженерних наук, а також різних хімічних і фізичних товариств Європи та Америки.
Помер видатний хімік 10 лютого 1976 року в Парижі.
Раніше у селі Стара Жадова Сторожинецької громади у Чернівецькій області урочисто відкрили бронзове погруддя ізраїльському письменнику Агарону Аппельфельду, який народився в цьому населеному пункті.