У Львові померла директорка Музею історії українського жіночого руху Ростислава ФЕДАК. На 89‑му році в неї зупинилося серце.— Останній рік-півтора Ростислава рідко куди виходила. Ситуація з коронавірусом змушувала її більше сидіти вдома. Від цього дуже страждала, бо була товариська і потребувала спілкування, — розповідає товаришка 66‑річна Ірина Ключковська. — Вона жила сама. Перед смертю передала мені цінний подарунок — керамічні коралі. Знаю її давно. Ростислава рано втратила чоловіка. Виховала двох синів. Навіть коли мала родинні проблеми, несла їх достойно.Ростислава Федак родом із Болехова на Івано-Франківщині. Була заступницею голови «Союзу українок».— Спершу вона очолювала організацію «Союз українок» у Самборі на Львівщині. Потім перебралася до обласного центру. Працювала вже там, — говорить Ключковська. — Найбільше вражала дивовижна, віддана, щира й фанатична робота в цій справі. Важко назвати ще когось, хто б так послідовно впродовж багатьох років і до останнього подиху за це вболівав. Як їздила до сина в Харків, то не сиділа там без діла. Працювала із школами, музеями. 25 років організовувала конкурс для молоді. Видавала збірники, проводила наукові конференції. Найбільшим її здобутком вважаю створення музею Українського жіночого руху. Займалася цим сама. Збирала архівні матеріали, оцифровувала їх. Щоб організувати експозицію, вкладала власні гроші. Завжди пам’ятала про ювілеї старших колег, писала, телефонувала їм.
Ростислава Федак не виходила з дому
