Прокинутися скандально відомим. Цього тижня на голову «Укрексімбанку» Євгена Мецгера звалилася несподівана і геть небажана для нього слава. Він став разом із двома своїми підлеглими фігурантом спершу скандалу, а потім — фігурантом кримінальної справи.
А все тому, що у відповідь на незручне питання журналістів програми «Схеми» з «Радіо Свобода» він навіщось наказав заламати оператора, забрати техніку і «стерти в нуль» відео. Однак айтішники «Схем» виявилися крутішими за айтішників банку. І епічне інтерв’ю побачили всі. Чи притягнуть Мецгера до реальної відповідальності? І як закінчуються подібні напади на журналістів? Ірина Баглай — далі.
Ірина Баглай, кореспондентка:
Нецензурна лайка, образи та неприхована агресія — і це все у кращому разі. Синці, забої, струс мозку — такими іноді є результати журналістської роботи. Через незручні питання або ж зйомку того, що намагаються приховати. У кого з колег не було таких випадків? Напевно лише в тих, хто ще не встиг поставити те саме незручне питання. Проте цього тижня «вибухнуло» там, де ніхто не чекав.
Центр столиці. Державний «Укрексімбанк». Дійові особи — голова правління банку Євген Мецгер, начальник його пресслужби Володимир Пікалов і група «Радіо Свободи»: журналіст Кирило Овсяний та оператор Олександр Мазур. Про інтерв’ю було домовлено зазделегідь. Але все пішло не так після того, як прозвучало… незручне питання.
Згодом стане відомо — питання стосувалося кредиту у 60 млн доларів, який банк надав компанії, що належить донецькому бізнесмену.
Погрози лунають у бік журналістів «Схем» одна за одною. Знімальна група хоче вийти з кабінету. Але голова правління кличе у кабінет начальника служби безпеки. Нагадаю, державного(!) банку, Ігоря Тельбізова.
Оператору заламують руки і відбирають техніку. Журналістів тримають ще годину, поки айтішники банку виконують поставлену керівництвом задачу.
Олег Решетняк, журналіст-розслідувач:
Там дикі люди із сокирами, а тут начебто кабінет, банківська установа і по суті своїй відбувається теж саме.
Відео, «стерте» айтішниками банку, айтішникам «Схем», вдалося відновити. Його побачила вся країна. Зараз я дивлюсь його із колишнім колегою Олегом Решетняком. І в нього наче де жа-вю. Два роки тому він знімав чорних лісорубів на Харківщині. Його побили просто у прямому ефірі! Тоді його відео теж намагалися знищити, але його теж вдалося відновити. І це стало доказом у суді.
Дмитро Литвиненко, журналіст:
Такі ситуації були, але на війні.
Історія колеги Дмитра Литвиненка сталася 2014. Донецьк ще не має чіткої лінії фронту. Українські журналісти намагаються інформувати про те, що відбувається у місті.
Дмитро Литвиненко, журналіст:
Мені тоді ноги ламали.
З мішком на голові, на допитах з тортурами Дмитро опинився, бо знімав розграблений супермаркет Донецька. В журналістах українського каналу побачили… шпигунів.
Дмитро Литвиненко, журналіст:
На низовому рівні там були садисти і ти розумів, що тобі треба швидко пройти низовий рівень. Їх керівники вже розуміли, що не треба чіпати журналістів, бити журналістів, ламати їм ноги, ну ти нічого тут не виграєш.
Ба більше того — замість стерти відео представники банд-формувань самі назнімали на камеру Дмитра все, що відбувалося «на підвалі»…
Ще давніша ретроспектива. 2006. Напад на журналістів «СТБ» Маргариту Ситник і Володимира Новосада під стінами парламенту. На чолі нападників — тодішній нардеп Калашников. Зберегти відео знімальній групі не вдалося. Бо знімали на касети, і знищити їх було легше, ніж цифрові носії. Але тоді журналістська спільнота згуртувалася!
Ольга Червакова, колишня журналістка:
Знімальні групи просто блискавично зібралися назад і почалось…Нікого не цікавило ім’я журналіста, на якого напали, цікавило, що це журналіст. Якщо нападають на журналіста на одного — наступними будете ви.
Відео нападу чи агресії на журналіста — це безперечний доказ злочину. Бо у всіх цих історіях перше, що робили нападники, відкидали факт нападу. А коли немає відео, тоді у суді слово проти слова. І шанси — майже нульові, каже адвокат програми «Схеми».
Анатолій Попов, адвокат:
Докази знищені і суди кажуть: не поза розумним сумнівом не доведено, що ця особа напала. Наші суди навіть на це часткове відео не реагують. Кажуть: можливо він не розумів, що це журналіст.
На це вочевидь розраховували і в «Укрексімбанку». Наступного дня абсолютно впевнені, що відео — стерте в нуль, і після звернення журналістів у поліцію банк оприлюднює заяву. І в ній у всьому звинувачує знімальну групу! Мовляв, питання стосувалося «банківської таємниці», кореспондентів ніхто не затримував, мовляв, вони самі порушували журналістську етику. І апогей — банк хоче скаржитися у правоохоронні органи на свавілля журналістів!
Те, що позиція цинічна — немає сумніву. Але чи мав банк бодай якісь підстави для скарг.
Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації:
Жоден стандарт не зобов’язує узгоджувати питання, мало того, будь-який журналіст має право задавати будь-які питання будь-якого рівня критичності. Журналіст має право продовжувати зйомку, оскільки журналіст керується суспільним інтересом, місія журналістики полягає в тому, щоб інформувати суспільство.
Та після публікації відновленого відео та лавини критики від Банкової до депутатів у парламенті, риторика змінюється кардинально! Євген Мецгер вибачається. Щоправда, лише у Фейсбуці. До журналістів на обіцяний брифінг він вийти так і не насмілився.
Марина Фоменко, керівниця управління із зовнішніх комунікацій «Укрексімбанку»:
-Що далі буде зі співробітниками яким наказували нападати на журналістів? -Я неуповноважена коментувати.
У той час, як представниця пресслужби банку тікає з брифінгу, Євген Мецгер пише, що… сам від себе в шоці. Мовляв, такої реакції від себе не чекав. І поважає свободу слова і вільну пресу. І пише заяву про усунення з посади на час розслідування.
На думку журналіста Дмитра Литвиненка, який уже сам консультує посадовців, як поводитися з журналістами, керівник «Укрексімбанку» заклав бомбу сам під себе.
Дмитро Литвиненко, журналіст:
Журналіст прийшов не для себе, не в свій домашній архів, він прийшов — за ним півтора мільйона людей. Камеру бачите — всьо, повний режим чемності.
І репутаційний вибух у справі «Укрексімбанку» вже стався. Та чи буде реальне покарання?
Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації:
Безкарність є однією з причин, чому люди при владі почувають себе спокійно, викручуючи руки, стираючи записи.
140 випадків порушень свободи слова зафіксовано за цей рік. Із них лише 17 про побиття — у судах. І тільки по семи є обвинувальні вироки. Одна з цих справ — перемога й Олега Решетняка.
Олег Решетняк, журналіст- розслідувач:
Це дуже важливо, для того, щоб у майбутньому стаття за перешкоджання журналістській діяльності стала важчою. Мені особисто не страшно, коли б’ють, мені страшно те, що б’ють інших журналістів, які не можуть спокійно на це реагувати.
В історії нападу «Калашников проти журналістів» цей скандал став початком кінця його політичної кар’єри. Хоча кримінальну справу проти нього згодом закрили за відсутністю складу злочину…
Чим скінчиться справа «Мецгер проти «Схем»»? Розслідування взяла на контроль Генпрокурорка.
Усім трьом фігурантам справи вручені підозри. Відео долучили як доказ у справі. Її розслідують за статтею 171 «Перешкоджання журналістській діяльності». І за це передбачено штраф або обмеження волі до 5 років. У МВС запевняють — затягувати нема з чим, все є для передачі в суд. Журналістська спільнота вимагає звільнення. В ОП не виключають такий варіант. А сам Мецгер став фейсбук-активним. Навіть дав письмову відповідь на незручне питання «Схем»… Та чи не вщухне все, тільки-но скандал зникне з новин?
Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації:
Ця ситуація, наскільки вона буде розслідувана, покаже — наскільки у нас в Україні можна розраховувати на справедливість, чи у нас буде кумовство, дружба.
Це та справа, яка має стати показовим кейсом.
Анатолій Попов, адвокат:
Журналісти не повинні боятися займатися своєю роботою.