Один із двох лауреатів Нобелівської премії миру 2021 року – Дмитро Муратов назвав присудження нагороди заслугою свого видання та всіх загиблих колег-журналістів.
Муратов є одним із засновників та головним редактором російського опозиційного видання Новая газета, котре відоме своїми журналістськими розслідуваннями.
Видання висвітлювало теми війни в Чечні, корупції в Росії, переслідувань та порушення прав людини, застосування російських військ за кордоном (зокрема на українському Донбасі).
Через свою професійну діяльність загинули шість журналістів видання Новая газета. Так, напередодні, 7 жовтня, виповнилося 15 років з дня вбивства журналістки Анни Політковської. Цей злочин так і не розкрили. Політковська писала викривальні статті про війну в Чечні.
Крім того, загинули Ігор Домніков (2000), Юрій Щекочихін (2003), Анастасія Бабурова (2009), а також адвокат Станіслав Маркелов (2009) і правозахисниця Наталя Естемірова (2009), котрі співпрацювали з редакцією видання.
Саме про це згадав Дмитро Муратов, коментуючи присудження Нобелівської премії миру. Він назвав рішення Нобелівського комітету заслугою всього видання і загиблих колег-журналістів.
– Я вам так скажу: це не моя заслуга. Це Новая газета. Це ті, хто загинув, захищаючи право людей на свободу слова. Оскільки їх немає з нами, вони, мабуть, вирішили, щоб я це сказав усім. Це Ігор Домніков, це Юра Щекочихін, це Анна Степанівна Політковська, це Настя Бабурова, це Наташа Естемірова, це Стас Маркелов, – наголосив Муратов.
Він також зізнався, що не відповів на дзвінок із Норвегії – з Нобелівського комітету – щодо присудження премії.
– Я працював, був зайнятий. Мені дзвонили з Нобелівського комітету, але я не взяв трубку, – зазначив журналіст.
Муратов має намір перевести частину Нобелівської премії на допомогу дітям із важкими і рідкісними захворюваннями.
View this post on Instagram
Допис, поширений Новая Газета (@novayagazeta)
Варто зазначити, що Дмитро Муратов став першим росіянином, удостоєним Нобелівської премії миру після розпаду СРСР.
До цього премію отримували фізик і правозахисник Андрій Сахаров (у 1975 році), а також президент СРСР Михайло Горбачов (1990).