Врятована з Бабиного Яру Раїса Майстренко поділилася спогадами про трагедію.
Про це повідомляє OBOZREVATEL.
Раїсу Майстренко вже «поховали»
Раїсі Майстренко було тільки три роки, коли вона стала жертвою масового знищення євреїв. Все своє життя вона присвятила танцям. Аж до свого 80-річчя пані Раїса керувала ансамблем танцю «Оболонь».
Коли журналістка хотіла зв’язатися з жертвою трагедії Бабиного Яру, то зіткнулася з інформацією про смерть Майстренко. Причому такі відомості вона отримала від організацій, які займаються пам’яттю про Бабин Яр.
І лише в ансамблі, де раніше працювала Раїса Майстренко, спростували чутки. Те, що жертва Бабиного Яру жива, підтвердив і її син. Однак він зазначив, що його мама потребує догляду через проблеми зі здоров’ям.
Раїса Майстренко
Спогади Раїси Майстренко
Раїса Майстренко розповідає, що жила в одній квартирі з батьками, братом, дідусем Петром і його дружиною. Батько пані Раїси — українець, а мама була єврейкою.
Батьки мами Майстренко були проти шлюбу дочки з неєвреєм, ще й вдівцем з дитиною. На порозі сім’ї вони вперше з’явилися 29 вересня 1941 року.
Вся велика родина приїхала, щоб забрати їх дочку і внучку і виїхати на Палестину.
«Мама, звичайно ж, бачила ці оголошення — про те, куди і коли прийти всім євреям міста Києва, — але дідусь Петя її відрадив:» Не ходи! Мало що станеться в дорозі?»» — згадує пані Майстренко.
Однак мама Раїси Вадимівни не могла не послухатися батька. Вона збирала свої речі і речі дітей, хоча свекор був проти і хвилювався, що може статися щось погане. В результаті вирішили, що Раїса з мамою їдуть, а хлопчика привезуть пізніше.
Людей було багато
За словами пані Раїси, людей було дуже багато. Тих, хто не міг йти, несли на ковдрах. Ніхто не знав, чим все закінчиться.
«Перша зупинка була біля стадіону «Старт» на Куренівці. Пам’ятаю, мені дуже хотілося їсти, і я крутилася біля якихось банок з варенням… І раптом якісь крики, плач, люди побігли вперед – дивитися, що відбувається. А там фашисти з автоматами гнали колону літніх чоловіків в одній білизні, побитих, закривавлених…», — розповідає Майстренко. Це були київські рабини. Перед тим, як розстріляти їх у Бабиному Яру, чоловіків катували.
Колона, в якій була і сама Раїса Майстренко, рушила далі. Дівчинку на руках несла її бабуся Таня. На місці, де поділяли сім’ї: чоловіки в одну колону, а жінки з дітьми в іншу, бабуся маленької Раїси витягла паспорт і почала кричати, що вона росіянка. Однак поліцай вдарив її і наказав мовчати. Німець, який бачив, що сталося, витягнув жінку з маленькою дівчинкою з колони. Мами Раїси Вадимівни тоді поруч не було. Її дівчинка більше не бачила.
Бабуся Раїси Майстренко, яка врятувала її з Бабиного Яру, з дідусем з боку батькаБабуся Майстренко втекла з нею геть. За ними також ув’язалася чужа маленька дівчинка. Разом вони сховалися на кладовищі і сиділи там до темряви.
Пізніше дівчинка пішла до рідних, а бабуся Раїси разом з нею повернулася додому.
З того для маленькій Раїсі наказали назавжди забути, що її мама єврейка. Сусіди сім’ї, які знали її минуле, не видали дівчинку, а двірник навіть попереджав про облави, щоб маленька Рая могла сховатися в підвалі.
Усі в родині працювали, щоб прогодувати дітей – Раїсу та її брата. Під кінець окупації їх навіть влаштували в садок. Раїса Вадимівна розповідає, що її, світлу і блакитнооку, за єврейку не приймали. А німці навіть пригощали цукерками.
Нагадаємо, що релігійне свято в Ізраїлі закінчилося трагедією: десятки загиблих.
Раніше повідомлялося, що під Києвом у страшній ДТП з хасидами загинув батько 12 дітей.Щоб не пропустити найцікавіші новини — читайте нас в Telegram і Viber.