Альтернативне життя у віртуалі. Для когось — це можливість втекти від реальності. Для когось — спосіб заробітку. А для когось — нова політична технологія!
Соцмережі вже давно перестали бути суто розважальним майданчиком. Це — територія молоді, і зайти в неї для політиків означає перемогу на виборах. А для підприємливих українців — це справжній клондайк.
Тож як перетворити лайки на гроші? Скільки заробляють українські блогери? І чому навіть в українських ВИШах вирішили навчати премудростям ТікТоку. Про все це розкаже Яна Танчак. А ще разом із найспівочішим ректором країни — Михайлом Поплавським, в якого, до речі, мільйони підписників — і сама стала зіркою ТікТоку.
Вони — популярні.
У меня 2.7 миллиона в ТикТоке.
…та багаті.
Пост — тысяча-тысяча двести долларов.
Колись — люди звичайних професій, а нині блогери.
До блогерства я работала преподавателем музыки.
Як стати віртуальною зіркою? І перетворити вподобайки на долари?
Саша Чистова — одна з найвпливовіших блогерок в Україні. Кілька років тому в Каннах навіть отримала міжнародну блогерську премію. За життям дівчини стежать мільйон сімсот тисяч людей — в Інстаграмі.
Саша Чистова, блогерка:
Я просто живу красиво, снимаю это все. За мной следят люди, и, впринципе, так это работает.
Саші — 23, і хоча сама вона зі Львова, живе красиво переважно в подорожах. Принаймні в Інсті — здебільшого фото та відео з мандрів. А ще — зустрічі з друзями. Світлини в білизні. Словом, дівчина вже виставляє на загал.
Саша Чистова, блогерка:
Как у любого человека бывает плохое настроение и хорошее, есть моменты, когда мне хочется меньше снимать или бывают моменты, когда даже очень сильно плохо. Но вместо того, чтобы закрыться от аудитории, я будто бы хочу помочь им — вот так у меня это проявляется.
Таких як Саша називають інфлюенсерами, якщо простіше — лідерами думок. Їхнім коментарям нині люди довіряють більше, ніж традиційній рекламі.
Віра Сливінська, представниця інфлюенсер-маркетингової компанії:
Коли людина має дуже багато підписників, вона вже стає фактично як медіа, як мас медіа для своїх шанувальників і дуже часто кількість людей, які дивляться контент цього інфлюенсера перевищують кількість накладу якоїсь газети або видання. І звичайно, до такої людини звертаються рекламодавці, які пропонують гроші.
Але ж чи справді соцмережі — про реальне життя?
Саша Чистова, блогерка:
Это не про реальную жизнь, просто здесь все зависит от твоего восприятия. Если человек смотрит одно видео и думает, что другой человек, который это снимал так живет каждый день, то это уже проблема.
А проблема в тому, що віртуальний світ — це все ж вигадка. А от реальність — не підмонтуєш і не відфільтруєш.
Яна Танчак, кореспондентка:
Дослідження самого Інстаграму, які потрапили до журналістів, свідчать: соцмережа збільшує тривожність у підлітків. Усе через так звані фільтри.
Буквально секунда і я маю вигляд кінозірки з глянцю — з ідеальною шкірою та макіяжем.
Без пластичного хірурга можна миттєво змінити свою зовнішність — і бути ідеальною.
Фільтри, маски, фотошоп — і реальність зникає. Усе — заради вподобайок та підписників.
Вот, допустим, грудь — чуть-чуть по форме сделать, при этом надо аккуратно, чтобы стены не шли за грудью.
Ден — професійний фотограф. До нього часто звертаються користувачі інстаграму з проханням зробити світлини для своїх сторінок.
Ден Царський, фотограф:
То, что вы видите в Инстаграме — это далеко не то, что есть в жизни. В основном просят там где-то грудь поднять, где-то живот втянуть. Вы сейчас не увидите ни одного навороченного блогера без профессионального контента.
Бути не тим, ким є, а тим — ким хочеш бути. У соцмережах здебільшого шукають визнання, особливо підлітки, — розповідає психологиня Марина Дворник. І ладні буквально на все заради «лайків».
Марина Дворник, психологиня:
Інстаграм є доволі нарцисичною соцмережею. Там вихваляються своїми кращими сторонами й тому ніби приховується оцей момент реальності, реального життя, що є якісь там складності. Тому основне питання — як не втрапити в цю пастку нарцисичних порівнянь і підміни потреби, за якою йде користувач?
Віра Сливінська, представниця інфлюенсер-маркетингової компанії:
В нас зростає ціле покоління людей, які сто відсотково споживають контент і картинку реальності в соціальних мережах. І дійсно їхнє сприйняття реальності світу формується з тих штучних, часто штучних образів, які бачать в інстаграмі.
Пройдемте, я вам покажу, как живут настоящие блогеры.
Знайомтеся, це — жителі ТікТок хаусу — Нікіта, Ліля, Юля та Катя. Їхні відео набирають мільйони переглядів. Але до цього кожен із них ішов роками.
Лілія, блогер:
Снимать я начала еще три с половиной года назад, еще когла ТикТок был мьюзикали просто, потому что мне нравились вот эти все ля-ля-ля переходики, я начала снимать. Потом попробовала камеди — они начали заходить.
Заради підписників і вподобайок — блогери залишили свої професії. І про це не шкодують.
Нікіта, блогер:
Я захотел стать блогером, стал блогером, захотел бы на завод пойти, пошел бы на завод. Я работатал на хорошей специальности, потом ушел. Просто потмоу, что захотел стать блогером. И с тысячи подписчиков просто начал каждый день снимать и потом просто набрал свою аудиторию.
Найскладніше — цю аудиторію втримати й наростити. Бо для цього підписників щоразу треба дивувати.
Юлія, блогерка:
Очень тяжело взаимодествоавь с публикой. Это забирает силы. Это кажется легко — на самом деле это очень тяжело. Нужно быть уникальным, самим собой и к тебе люди потянуться.
І це — найскладніше. Бо як втримати баланс між справжністю та відфільтрованою грою? Для цього є — свої прийоми, навички. Зрештою, як у будь-якій професії. Ось такі ТікТок хауси доволі популярні в Сполучених Штатах та сусідній Росії. В Україні їх поки що лише кілька.
Кирило Кудрявцев, продюсер:
На первом этапе мы выбирали, чтобы все блогеры были абсолютно разные по аудитори, друг от друга и по контенту. И они начинают уже в самом хаусе коллаборироваться, перегонять друг другу аудиторию. В этом и есть эта фишка домов.
Якщо хтось не дотягує в акторській майстерності, вокалі, танцях — навчать. Така собі фабрика зірок для інтернету:
Кирило Кудрявцев, продюсер:
В Украине ТикТок воспринимается как юмористический контент. В среднем человек в Украине сидит в ТикТоке 37 минут. Мы с ребятами в доме создаем какие-то позитивные ролики, чтобы люди, заходя в социальную сеть, они отдыхали, расслаблялись и поднимали себе настроение.
Тіктокери кажуть: якщо працювати над відео довго, воно навряд чи збере мільйони лайків. Краще виходить — коли імпровізують. Зрештою, це і є той необхідний елемент «справжності». Для роботи потрібні — телефон, штатив і… натхнення.
Навчають і мене.
Включаем звук и включаем таймер, можно порепитировать в этот момент. Надо сделать такое движение вправо и влево и все.
Ставка — на відео, а не на текст. І — на короткий формат. Аби все було чітко й зрозуміло. Мова, яка зрозуміла молоді. На такий формат роблять ставку й політики. Зрештою, вона спрацювала 2019 року. Коли Зе-команда змогла залучити електорально пасивну молоду аудиторію.
Те, що за віртуальними соцмережами — реальне майбутнє, розуміють усі. В Україні — повно курсів блогерства, а ще — тепер можна стати навіть дипломованим Тіктокером! У Національному університеті культури відкрили факультет ТікТоку. Найвідоміший ректор Михайло Поплавський — зустрічає нас у яскравому рожевому костюмі та окулярах — щойно вийшов із заняття з ТікТоку.
Михайло Поплавський, ректор Київського університету культури, народний артист України:
Підтягуються і дяді можновладці, вже підтягуються і бабушки, й дідусі, й вже старше покоління в ТікТоці, тому що воно дуже швидке, миттєво 15-20 секунд, люди не хочуть дивитися, наприклад багатосерійні фільми. Це вже тільки старше покоління. А молодь вона сьогодні хоче перше — емоції, цікаво, хороша ідея і щоб їх заряджало і рухало їх вперед.
Трендове відео для ТікТоку Поплавський ексклюзивно знімає і з «Подробицями тижня».