1 вересня 2021. Президент РФ Путін знову вирішив перекваліфікуватися. Цього разу у вчителя історії. Путін як завжди облажався.
«Чого Петро семирічну війну зчинив? Чого він зі шведами 7 років воював? Вибачте, ні фіга собі», – говорить керманич кремля перед школярами.
Один зі школярів одразу виправив Путіна – війна не семилітня.
Не минуло і двох днів, як Путіна знову потягло на історію. Уже в століття XVI. Президент Росії вирішив стати адвокатом одного з найбільш жорстоких вбивць в світовій історії – правої руки Івана Грізного Малюти Скуратова. Мовляв, той не вбивав митрополита Філіпа.
Навіщо Путін знову переписує історію? Яким було реальне минуле країни, яка сьогодні називається Росія? Дивіться у циклі програм «Машина часу».
Російська історія за Путіним виглядає приблизно так. Спочатку був князь Володимир, потім монголо-татарське іго. Далі Іван Грозний, як «собіратєль зємєль русскіх», потім Петро І, як засновник імперії, смута 1917 року і віддавання земель, потім новий великий керівник Сталін і його наступник Путін.
Як жартують на Росії пам’ятник київському князю Володимиру у Москві – це насправді пам’ятник самому Путіну, теж Володимиру. Решта його історичних героїв – всуціль жорстокі масові вбивці та криваві тирани. Найперший з них – Іван IV.
Рік 1547, 16 січня. В Успенському соборі Кремля самопроголошує себе царем і імператором князь Іван IV, прозваний за неймовірну жорстокість Грозним. Грозний упевнений, що він – нащадок римських імператорів та київських князів і іменує себе царем всея Русі. Один із перших кроків нового правителя Московії – війна з Литовським князівством за вихід до Балтійського моря. Московія захоплює частину Чернігівщини, Стародубщину та інші українські землі. На прицілі – Київ.
У російській історіографії Грозного зображають «собірателем земель русскіх». І якось забувають про іншу його іпостась – «собірателя земель Золотої Орди». Так, Грозний захопив Астараханське та Казанське царство. Але просто так це йому не минулося.
Поки Грозний воював на Заході з Півдня прийшли татари і спалили Москву.
Історик Олександр Палій говорить: «Треба сказати, що ще 1571 році кримські татари спалили Москву вщент. Цю історію в радянські часи любили казати, що мовляв історики перебільшують, що не може таке бути, що вся Москва вигоріла, що всі ці повідомлення невідомо звідки взялися. Але є маса свідчень сучасників, які сказали, що від Москви нічого не залишилося після атаки кримських татар. Московія панічно боялася кримських татар, це було на такому рівні дуже серйозно закладено в мізках на таку величезну історію аж до нинішнього часу».
Пожежа в Москві у 1571 році5 канал / Машина часу
Програвши на всіх фронтах Іван Грозний помер у поривах каяття. Після смерті його сина Федора, князівська гілка, яка хоч якось зв’язувала Московію з Києвом обірвалася.
Смерть Івана Грозного5 канал / Машина часу
Після смерті Івана Грозного і короткого правління Федора Івановича царем Московії стає татарин за походженням Борис Годунов. Саме Годунов зумів вибити для невизнаної Московської митрополії патріархат.
Ще будучи регентом при убогому духом і тілом Федорі, Годунов добився від Константинополя патріархії. Зробив це у типовому для Московії стилі підступом.
Речник Київської митрополії Православної церкви України Євстратій Зоря розповідає: «Борис Годунов, як правитель держави, посадивши під домашній арешт патріарха Траноса, який приїхав у Москву, нібито з дружнім візитом, бо його туди давно просили, але його заманили, щоб добитися благословення на патріархат. І от через 121 рік невизнання тиском і залякуванням».
Борис Годунов5 канал / Машина часу
Московські патріархи були фігурами політичними. І закінчували своє життя часто так само, як і інші московські політики. Наприклад, патріарх Гермоген був ув’язнений у Чудовому монастирі, де його заморили голодом.
Після смерті Годунова перелякані бунтами московські бояри запрошують на царство польського королевича Владислава. Проте потім… передумали. Владислав пішов забирати своє з військом. Запросив і українських козаків під проводом гетьмана Сагайдачного.
Сагайдачний з козаками успішно перемагали московитів, але перед самим Кремлем з невідомих причин спинилися. Москві вдалося вистояти.
Ще один улюблений герой Путіна – Петро І. Той, хто назвав Московію Росією, а себе імператором. А ще Петро був патологічно жорстоким. Він любив бути присутнім при колесуваннях, катуваннях і стратах.
Найбільш яскраво жорстокість московського царя проявилася в історії з так званою зрадою Івана Мазепи. Найсмішніше, що Петро був зобов’язаний гетьману самим своїм царюванням. А бути зобов’язаним він дуже не любив.
Мазепу обрали гетьманом після невдалого московсько-козацького походу на Крим. Боярин Василь Голіцин – фаворит царівни Соф’ї, яка правила Московією, власну вину за провальну виправу проти татар захотів списати на гетьмана Самойловича. Козацького ватажка без суду і слідства схопили і закували в кайданки. Старшина натомість обирає Мазепу. Булава останньому дісталася зі значно урізанішими повноваженнями. Напередодні Голіцин обмежив автономію Гетьманщини так званими Коломацькими статтями.
Іван Мазепа5 канал / Машина часу
На той час у Москві безвладдя. Цар Федір помер бездітним і хто посяде трон – питання. Голіцин сподівається, що це буде його коханка Софія. Разом із царівною він виношує імперський план походу проти турок аж на Балкани.
Голіцин із Софією захопилися ідеєю Третього Риму, вважаючи, що богоугодна справа звільнення Балкан стане прекрасним приводом для зміцнення їхньої влади і для оголошення Софії – визволительки православ’я – самодержцем.
Мазепі коштувало великих зусиль відрадити Голіцина від божевільних намірів. Навіть черговий похід на Крим проти татарів був невдалим, що вже казати про серйознішу війну. Після повернення Мазепу зі старшиною викликають у Москву. Виявляється, молодий царевич Петро хоче сісти на трон, і царівна Софія подумує про переворот. Мабуть, сподівається на козацьке військо. Кілька днів поспіль відбуваються зустрічі з гетьманом, проте він щоразу відмовляє. Петро стає царем, Голіцина заслано, а Софія іде в монашки під іменем Сусанна.
Журналіст Юрій Макаров говорить: «Невідомо, що було б, якби царевич Олексій посунув Петра. Або з цією Софією, якби вона перемогла, може вектор був би іншим».
Із перемогою у битві за трон пов’язана страшенно жорстока і показова історія. Стрільці, які підтримали Петра І, були заслані. А коли спробували влаштувати щось на зразок бунту, за його наказом були масово вбиті.
Перша масова страта відбулася 10 жовтня 1698 року. Колону з 200 стрільців вели на Красну площу. Цар вискочив на вулицю і наказав зрубати голови п’ятьом просто на узбіччі. Ще п’ятьох він вбив власноручно. Так само особисто Петро брав участь у катуваннях.
Петро І5 канал / Машина часу
Не менш криваво він розправився і з українцями.
Спочатку Петро вдячний Мазепі за підтримку. Він осипає його щедрими дарами, нагороджує орденом Андрія Первозванного, а ще поновлює автономію Гетьманщини.
Імперію Петра І створювали передовсім українці. Рівень освіти у Москві був катастрофічно низький. З Києва цивілізовувати дикий Схід вирушають Дмитро Туптало, у майбутньому Ростовський, Феофан Прокопович, Стефан Яворський та багато інших випускників Могилянки.
Журналіст Юрій Макаров говорить: «Ця інерція працювала до того моменту, коли Україна була в культурному і цивілізаційному сенсі вищою за Великоросію. А це було фактично до середини XІX століття. Тут був університет. У Москві університет – це Ломоносов. В Україні, на Заході це Острог. В Києві – Могилянка. Могилянська Академія випускала в рік півтори тисячі випускників. Навчання тривало 8 років. І на той момент це були надзвичайно освічені люди. Неписьменних було значно менше, ніж у Росії».
Усе змінилося з початком північної війни.
Петро Перший заявив Мазепі, що збирається ліквідувати автономію гетьманщини. А ще наказав йому влаштувати перед приходом шведів «випалену землю». Змиритися з цим гетьман не зміг і почав швидкоплинні переговори з Карлом XII.
За збігом обставин саме у цей час московському царю донесли на Мазепу генеральний писар Василь Кочубей та полковник Іскра.
У Петрівській Росії був звичай донощика допитували першим. Кочубей не витримав катувань і зізнався: написав донос як особисту помсту – через таємне кохання 65 річного Мазепи з його 16 річною донькою Мотрею. Таємне – бо Мотря Кочубей була не тільки на півстоліття молодшою за гетьмана, а ще й його похресницею.
Іван Мазепа і Мотря Кочубейвідкриті джерела
У будь-якому разі Петро ІІ донощикам не повірив, кочубей та Іскра були віддані на суд Мазепі і страчені. За іронією долі виявилося, що їх вигаданий донос виявився правдивим. Це викликало неймовірну лють Петра.
Рік 1708, листопад. Московські драгуни під проводом Меншикова обступили козацьку столицю Батурин і зажадали, щоб її захисники здалися. Ті відмовились. 2 листопада о 6 ранку ворожі війська підступом увірвалися на територію Батуринської фортеці і вчинили страшну розправу над усіма мешканцями – мінімум 15 тисяч жертв. Місто ж спалили. Це була помста Петра за так звану зраду Мазепи.
«Військо, скрізь і завжди готове до грабунку, розсіялось по домівках обивательських, і, не розбираючи невинних від винних, винищило мирних громадян, не жаліючи ні жінок, ні дітей. «Найзвичайніша смерть була: живих четвертувати, колесувати і на палю садити; а далі вигадані були нові роди мук, які уяву в жах приводять», – писав Микола Маркевич в «Історії Малої Росії».
Навіть під такий кривавий час, як початок XVIII століття, батуринська різня викликала у Європі шок. «Жінки і діти на вістрях шабель», «Україна в крові» – такими були заголовки провідних європейських газет. Зокрема Газет де Франс написала: «Страшний цар жадібний до крові. Всі мешканці Батурина без огляду на вік і стать вирізані, як наказують нелюдські звичаї московитів».
У травні 1709 до Січі підійшла московська каральна експедиція на чолі з полковником Петром Яковлєвим. Московитів було багато – три полки піхоти та два полки драгунів і донських казаків, тобто близько 5 тисяч голів.
На Січі ж у той момент залишались тільки кількасот старих запорожців і молодики-джури, а також півтори сотні жінок і дітей. Січове військо з кошовим Костем Гордієнком на той момент було в поході і допомагало Мазепі та Карлу ХІІ.
Попри це запорозькі діди вирішили дати бій. І протягом тижня витримали кілька штурмів та навіть контратакували!
Козаки на Запорізькій Січі5 канал / Машина часу
Історик Іван Дерейко говорить: «Все змінив підхід полку Галагана. Він додав живої сили атакуючим і пішов до козаків на перемовини, начебто аби вирішити справу миром. Він обіцяв козакам помилування і царське слово, що козаки, які складуть зброю, будуть помилувані. Козаки йому не повірили і вимагали від нього і полковника Яковлєва – керуючого експедицією, присягнути на хресті. Тоді це був тогочасний варіант детектора брехні».
Галаган і Яковлєв присягнули – і думки оборонців розділились. Більшість захотіла скласти зброю. Наказний отаман Яким Богуш із найбільш непримиренними бійцями вирішив продовжувати боротьбу. Його загін на чайках прорвав оточення і відступив вниз по Дніпру. Решта 300 козаків і цивільні припинили спротив і впустили ворога на Січ.
Але слово російського офіцера вже у ті часи не було варте нічого. Легковірних бранців тут же почали вбивати найжорстокішими способами. Яковлєв доповідав про це царю так: «Живцем взятих злочинців знатніших велів я притримати, а решту по достойності стратити».
Що таке «стратити по достойності», описав один із запорожців: «Попри Галаганову і московську присягу, товариству нашому голову лупили, шию на плахах рубали, вішали та інші тиранські смерті задавали, й робили те, чого і в поганстві, за давніх мучителів не водилось».
Частину повішених і посаджених на палі полонених Галаган на плотах відправив униз по Дніпру – для постраху тим запорожцям, які врятувались.
Рік 1721. Петро I перейменовує Московію на Росію, а себе величає імператором російським. Малоосвічені вірнопіддані починають писати історію імперії.
Історик, ексочільник Інституту нацпам’яті, народний депутат від «ЄС» Володимир В’ятрович каже: «Сама навіть назва «Росія» латинізована від «Русь». Власне ця держава, яка свого часу, в період розквіту Русі, була периферією самої Руської держави, вирішила собі присвоїти спадщину, більш того, показати, що вона є єдиним спадкоємцем Київської Русі. Дальше десь, протягом XVIII століття, до кінця XVIII століття, в XIX столітті, коли вже становилася історіографія, історія як наука в Росії, власне тоді були встановленні певні концепції, які мали обгрунтувати цю тезу, що тільки Росія є спадкоємцем власне Русі».
Володимир В’ятрович5 канал
Одним із перших за важку справу писання історії взявся Василь Нікітіч Татіщев. Демократію останній вважав злом, а царя – посланцем Божим. Брак освіти компенсував вірнопідданством і працьовитістю. Особливу увагу приділив походженню росіян і виправданню нової назви країни.
Велику увагу Татіщев приділив збору давньоруських літописів, здебільшого Київських, позаяк у Московії літописна традиція не існувала. Переважно йшлося про уже переписані тексти, тож Татіщев вирішив, що оригінал міг бути дещо відмінним і вирішив самостійно відтворити так званий уявний пралітопис.
Історик Олександр Палій говорить: «І от оцей Татіщев в першій половині XVIII позбирав літописи, взяв їх попереписував, а оригінали попалив. Оці переписи і досі існують. Оригіналів нема – вони знищені. Але те, що він написав – фальсифікація і це абсолютно ні для кого не секрет. Що воно написане мовою XVIII століття ледь не з матюками».
Крім історика, Татіщев був географом, картографом, а ще банкіром і мануфактурщиком. На одній з багатьох посад погорів на хабарі. І старість провів на засланні під домашнім арештом.
Якось у Сенаті Петро Перший наказав записати – за крадіжку смертна кара через повішення без суду. Генерал-прокурор Ягужинський відклав ручку і спитав царя, чи не боїться той стати володарем без підданих. Мовляв, у Росії крадуть усі. Петро тільки розсміявся і указ відмінив.
Перші спроби російської історії наповнені плутаниною. Слов’янами називалися і хозари, і печеніги і навіть угро-фінські племена меря, які населяли серцевину Московії. Безневинний, здавалося б, варязький слід у історіографії викликав гнів царя.
Історик Олександр Палій каже: «Ну от наприклад Петру I дуже не сподобалося, що варяги заснували династію. Ну шведи, з якими він воював. І почали вони вигадувати Русь десь із Нідерландів, із Голландії, в яку він їздив. З голландцями у нього були нормальні відносини, і почали вигадувати, що варяги – це ніякі не шведи насправді, а мовляв вони голландці. Тобто такої маячні було просто безліч. І така маячня залишається до сьогоднішнього часу».
Що ж, на сьогодні все. А про справжню історію Росії продовжимо у наступних випусках Машини часу. Незнання історії не звільняє від відповідальності.
«Машина часу», «5 канал»
Головні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на «5 канал» у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.