Кілька десятків нацгвардійців у Бабиному Яру. Вшанувати жертв трагедії зранку приїхав Президент Володимир Зеленський та керівник Офісу Андрій Єрмак. Доки тривають офіційні заходи, прохід до парку закрили.
«Його ж ніде ніхто не бачив. Ми його вибрали, а він нас боїться?», — обурюється киянка Людмила.
Квіти і лампадки чиновники і родичі жертв трагедії несуть і до пам’ятника страченим — євреям, ромам, радянським військовополоненим, українським націоналістам, в’язням Сирецького концтабору.
У ці дні 80 років тому у Бабиному Яру за даними істориків були розстріляні близько тридцяти чотирьох тисяч людей. Серед єврейського населення половина жертв — це були літні люди та діти, які не змогли евакуюватися з окупованого Києва.
Перші дні окупації Києва нацистами п’ятирічним хлопчиком зустрів пан Борис.
«Тут розстріляний мій батько. Мені було всього 5 років», — розповідає чоловік.
Серед десятків тисяч убитих — бабуся та дідусь Юлія Бородянського. Крім них, всій родині пана Юлія вдалося евакуюватися. А рідні батька потрапили у пастку.
«Тут батьки мого батька лежать. Мої дід і баба. Кожен рік я прихожу сюди. Кати як і полеглі не мають нації. Є кати, є люди. Тут лежать люди, а з того боку рову стояли кати», — зауважує онук розстріляного у Бабиному Яру Юлій Бородянський.
Семен Сирота щороку вшановує пам’ять прабабусі та дідуся.
«Кажуть, що бачили його в колоні. Він йшов разом з усіма людьми сюди в Бабин Яр, а прабабуся охороняла піаніно. Прийшли, забрали з квартири, повели сюди теж. Тому я завжди ходжу сюди і це мій обов’язок», — каже онук розстріляного в Бабиному Яру.
Ложки, виделки, ножиці, годинники, молитовник. Це речі людей, які загинули в Бабиному Яру. Унікальну колекцію науковця Іллі Левітаса музей «Героїзм і Голокост» до 80 роковин трагедії Бабиного Яру передав державі.
«Це збирав Левітас. Після війни. Це молебник. А це ось були чиїсь часи», — показує директор історико-меморіального музею «Героїзм і Голокост» Олександр Сусленський.
За інформацією істориків, від 1941-го до 1943-го в Бабиному Яру розстріляли близько ста тисяч людей. Як вшановувати їхню пам’ять і хто будуватиме меморіальний центр — останні два роки сперечаються науковці з Інституту історії та приватна ініціатива з російськими грішми «Меморіальний центр голокосту «Бабин Яр». Останні вже звели в урочищі синагогу й кілька інсталяцій.
«Це один з найбільш закритих проєктів, які є в Україні. Жоден з цих проєктів не був обговорений. всі процедури погодження відбуваються винятково приватними особами, в приватному порядку», — голова Інституту національної пам’яті Антон Дробович.
Українська версія меморіалізації — на стадії обговорення, пояснює керівниця заповідника. Вона вважає, що палиці в колеса їм ставить київська влада.
«Це потрібно вирішувати з Київською міською радою. Ми навіть землю не можемо отримати під музей. За 4 роки. Змінити цільове призначення. Тому що напевно депутати міської ради не хочуть торкатися токсичного питання, яке стосується бабиного Яру. Потім вони повинні дати дозвіл на розробку проєкту. Цього немає. Але у нас є житловий комплекс на місці розстрілів», — пояснює в.о. генерального директора Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» Роза Топанова.
«З приватним меморіалом іде співпраця. — Є представники російського бізнесу, які фінансують цей проєкт. — Є представники в тому числі і американського бізнесу. Є в тому числі і люди, які народилися в цій країні. — Але Росія в нас агресор. — До того моменту поки є наративи, які відповідають державним наративам, я в цьому не бачу проблем», — сказав міністр культури та інформаційної політики України Олександр Ткаченко.
У родичів розстріляних свій погляд на цю дискусію.
«Я не можу сказати, як з Росії тут будуть бачити Бабин Яр я просто хочу сказати, що, мабуть, поруч з Гітлером і Сталіним треба поставити Путіна», переконаний», — онук розстріляного у Бабиному Яру Юлій Бородянський.
Упродовж двох днів біля монумента розстріляним горітиме пам’ятний вогонь. Загалом жалобні заходи в Бабиному Яру триватимуть до 6 жовтня.
Ганна Рибалка, Анжеліка Музиченко, Юрій Усік. «5 канал».