29 вересня 1941 року розпочалися наймасовіші розстріли євреїв у Києві. Окупаційна влада Третього рейху не шкодувала ні старих, ані дітей. За два дні загинуло майже 34 тисячі людей. Сьогодні від самого ранку до Меморіального комплексу в Бабиному яру в столиці України несли квіти та лампадки — як пересічні кияни, так і перші особи держави. Як запевнив президент Володимир Зеленський, збереження пам’яті про трагедію — наш обов’язок перед майбутніми поколіннями. Україна та світ мають зробити все, аби такі злочини ніколи не повторилися.
Про це йдеться 29 вересня у сюжеті ТСН.19:30.
У всій країні сьогодні учням 5-11 класів розповідали про Голокост загалом і трагедію Бабиного яру зокрема. Школярів, зокрема, знайомили зі спогадами людей, яким удалося пережити цей нелюдський злочин нацистів.
Київ
В одній зі столичних шкіл про Голокост розповідав фронтмен гурту «Океан Ельзи» Святослав Вакарчук. Безглуздість дискримінації на національному ґрунті він, як шульга, порівняв із тим, якби комусь прийшло в голову знищувати ліворуких.
“Вісімдесят років тому в цей день десятки тисяч людей знищили тільки тому, що вони народилися іншими”, — нагадує він.
Музикант закликає будь-яку дискримінацію знищувати в зародку, проганяючи від себе тих, хто пропагує ідеї зверхності одних людей над іншими за будь-якими ознаками.
Одеса
Учні одеського юридичного ліцею зачитували спогади людей, яким вдалося вижити в Бабиному яру. “Усіх підводять до відкритої ями і автоматники розстрілюють їх. Далі підводять іншу групу”, — у кожному слові тут біль та жахіття війни.
Родина директора одеського музею Голокосту Павла Козленка втратила в Бабиному Яру трьох малолітніх дітей, а загалом за час геноциду — пів сотні рідних. Його рід зберігся завдяки православному священнику, якого згодом назвали Праведником світу. “У січні 1941 року, коли депортували з гетто, він врятував мою бабусю, надавши їй притулок у капличці на кладовищі”, — розповідає він.
В Одесі є і свій Бабин Яр — колишні порохові склади, де нацисти спалили понад 20 тисяч місцевих євреїв. Були й дивовижні історії порятунку, коли одесити рятували цілі єврейські родини.
Харків
У харківському ліцеї «Обдарованість» діти мовчки та уважно слухали про жертв Бабиного Яру. На уроці присутні й міські посадовці.
Кажуть, приїхали саме в цей ліцей не випадково — неподалік розташований Дробицький Яр, де в часи окупації нацисти страчували не лише євреїв, а й пацієнтів психіатричних лікарень і радянських військовополонених — загалом близько 20 тисяч харків’ян.
Усім українським школярам цього дня також презентували інтерактивну платформу “Червона точка пам’яті”. Сюди кожен охочий може додати історії своєї родини, пов’язані з війною. Платформа стане онлайн-музеєм, який допоможе збагнути трагедію Голокосту в Україні. Сьогоднішній урок школярі, здається, добре засвоїли.
Автори: Сергій Осадчук та Юлія Семененко