Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба сказав, що нам треба позбуватись «партнерозалежності». На що його опонентка з «Євросолідарності» (Іванна Климпуш-Цинцадзе) сказала, що нам не можна ображати наших партнерів і «витирати об них ноги».
Думаю, що в цій дискусії не варто кидатися в крайнощі.
Ніхто з нинішніх українських керівників не ображає наших західних партнерів, тим більше «не витирає ноги об них». А от публічна критика наших партнерів (з боку Президента Зеленського і МЗС України) з’явилась і, на жаль, для цього є підстави. Не треба боятися критики наших партнерів, коли вони діють всупереч нашим інтересам, і про наші інтереси треба чітко і публічно нагадувати, і не тільки за закритими дверима дипломатичних перемовин.
Якщо тільки ходити навшпиньки, заглядати в рота впливовим партнерам, виконувати все, що скажуть в Вашингтоні, Брюсселі чи Берлині, то нас будуть сприймати лише як пасивних виконавців, і врешті решт будуть нехтувати нашими інтересами, як, на жаль, це неодноразово відбувалося в нашій нещодавній історії.
Інша річ, що відстоюючи власні інтереси ми також не можемо нехтувати правилами партнерських відносин і власними зобов’язаннями. Публічна критика наших партнерів має бути дипломатичною по формі, і не сприйматися як демонстрація образ чи недовіри до партнерів, тим більше як відмова від партнерських стосунків. Тобто треба звертати особливу увагу і на форму такої критики.
Ми маємо посилювати нашу суб’єктність у міжнародних відносинах, активно, в тому числі і публічно відстоювати наші національні інтереси, зокрема і в стосунках з нашими західними партнерами. Але одночасно нам треба не тільки підтримувати, а й зміцнювати і масштабно, інтенсивно розвивати наші партнерські відносини із Західним світом. Це наш вагомий ресурс і в протистоянні російській агресії, і в модернізації нашої країни.