https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/81/b9556fad93b8c54efeaeb2355235ea58.png
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/81/88d68d7d48e065a24d21bf22069c61bd.png
Офіційний візит і поїздка на сесію Генеральної Асамблеї ООН — різні речі, хоча штаб-квартира організації й розташована в Америці.
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/81/b9556fad93b8c54efeaeb2355235ea58.png
https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/media.my.ua/feed/81/88d68d7d48e065a24d21bf22069c61bd.png
Провідною темою минулого тижня в медіа був «новий візит Володимира Зеленського до США». Так і саме так дуже багато ЗМІ називають його поїздку на сесію Генеральної Асамблеї ООН.
Чи правомірно так називати перебування президента у Нью-Йорку? Попередні президенти також їздили на сесії Генеральної асамблеї ООН. Але не пригадати, щоби тоді це називали візитами до Сполучених Штатів Америки. Принаймні, от саме ця фраза не лунала з кожної праски. «Візит до Нью-Йорка» — так, але робочий візит до США?
Річ у тім, що дипломатичний візит — це не просто поїздка до іншої країни. Бувають офіційні візити, влаштовані з помпою, підсумком яких є основоположні документи, що регулюють відносини між державами. Бувають робочі візити, де політики двох держав розв’язують поточні проблеми, — такі візити відбуваються без офіційних урочистостей. Ба більше: під час робочих візитів президент може зустрічатися й вести перемовини з офіційними особами нижчого, ніж він, рангу. Неодмінним залишається єдине: президент, який здійснює робочий візит до країни, зустрічається з офіційними особами цієї країни.
Так, бувають іще приватні візити — але в цьому разі, вочевидь, ідеться не про них.
Бо, погодьтеся, дивно звучить фраза: «Президент здійснив візит до Сполучених Штатів Америки та вів там переговори з президентом Туреччини».
Так, територіально штаб-квартира Організації Об’єднаних Націй розташована у Нью-Йорку на території США. І фізично Зеленський справді перебував на території США. Але…
Річ у тім, що Організація Об’єднаних Націй та Сполучені Штати Америки — цілковито різні суб’єкти міжнародного права. І політично, і юридично ООН не є частиною США, а тим паче підрозділом їхніх владних інституцій. ООН не підпорядкована США. Не Сполучені Штати скликають та організують сесії Генеральної асамблеї. Суверенітет США не поширюється на ООН. Так, судовий суверенітет США за угодою поширено на штаб-квартиру ООН у Нью-Йорку (бо ООН не має власного суду), однак це не стосується міжнародного права, а лише, скажімо, розв’язання майнових суперечок.
Власне, Сполучені Штати Америки мають до ООН рівно такий самий стосунок, як і решта 192 держави — члени ООН та як усі інші четверо постійних членів Ради Безпеки.
Ба більше: територія штаб-квартири ООН користується екстериторіальністю. На заходи ООН та за запрошенням ООН до її штаб-квартири мають право приїжджати громадяни держав, із якими США не мають дипломатичних відносин і навіть перебувають у стані війни. Можуть приїжджати люди, на яких у США накладено санкції, яким заборонено в’їзд до Сполучених Штатів, яких оголошено персонами нон ґрата й навіть оголошено в розшук. За фундаментальною угодою між США та ООН, американська сторона не має права затримувати таких людей, перешкоджати їм відвідати штаб-квартиру ООН або не впускати на територію США. Так, ці небажані персони прилітають до нью-йоркського аеропорту, їдуть до штаб-квартири ООН вулицями Нью-Йорка, але США їх не чіпають. І вони приїжджають! І справді не пригадати жодного випадку, коли Сполучені Штати Америки порушували би свої зобов’язання.
І, до речі, візити до тієї або іншої країни відбуваються на запрошення офіційних осіб тієї держави. Для візиту на сесію ГА ООН такого не потрібно.
Це — наочна ілюстрація того, чи правомірно називати візит до ООН візитом до США.
Так, Володимир Зеленський прослухав виступ на сесії ГА ООН президента США. Ото вже новина, ото вже подія! Судячи з новин, цим контакти з офіційними особами Сполучених Штатів і було вичерпано. Зате український президент зустрівся з президентом Туреччини Реджепом Таїпом Ердоганом, із прем’єр-міністром Великої Британії Борисом Джонсоном, із президентом Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. А тепер скажіть: чи такими й бувають програми візитів до США? Ні, все це — зустрічі на полях візиту до ООН.
Такого самого штибу й новина: генеральний секретар НАТО назвав Зеленського другом. Образний вислів, комплімент перетворили на важливу подію.
Ще Зеленський у Нью-Йорку зустрічався з українською діаспорою, з бізнесменами-інвесторами, з президентом компанії Microsoft. Але чи можна назвати ці зустрічі державним візитом президента? Велике питання. Бо всі попередні президенти також на полях візитів до ООН проводили подібні зустрічі. Факт залишається єдиним: про зустрічі та переговори Володимира Зеленського з офіційними особами США інформації немає.
Так, нинішню поїздку Зеленського назвав візитом до США дуже досвідчений дипломат Костянтин Єлісєєв. Принаймні, саме так написано в його тексті. Але від того не зникає враження інформаційної новації.
Ще привертає увагу небачений раніше розголос подібних візитів. І паркет. Заголовок новини: «Генсек НАТО назвав Зеленського другом: нові подробиці візиту президента України в США». Чи немає в ньому жовтизни?
Що найбільше дивує, то це одностайність, із якою ЗМІ називають нинішню поїздку «візитом до США». Судячи з найперших повідомлень — цього та цього — джерелом став прессекретар президента Сергій Никифоров. І все стало зрозумілим: піар. Створення враження, що Володимир Зеленський відкриває двері до США ногою. Ціною того стала фактична підміна суті події.
От тільки є в цьому й зворотний бік: люди, що перебувають під впливом проросійської пропаганди, можуть отримати зайвий доказ свого переконання в буцімто зовнішньому управлінні Україною. Бо з чого би ще український президент їздив до США двічі на місяць?