І доки на Закарпатті воюють за дерева, у сусідній Франківщині почалася… золота лихоманка! Уперше про поклади дорогоцінного металу на Прикарпатті — заговорили ще пів століття тому. Тоді це була сенсація всесоюзного масштабу, про яку писали чи не всі газети. А гори — заполонили золотошукачі.
Відтоді щороку у пошуках золота в Карпати їдуть сотні людей. Одні повертаються з порожніми руками й називають «карпатське ельдорадо» — не більше як красивою легендою. Інші ж, переконують — золото лежить мало не під ногами…
То де ж заховані українські скарби? І чи справді наші гори — такі цінні? З’ясовувала Жанна Дутчак.
У його пошуках прочісують кілометри гірських річок.
Його збирають по крупинках… але мріють знайти кілограми.
Может хоть на самородочек, о мне показалось что-то блестит.
Озброївшись лотком і лопатою — метр за метром люди досліджують дно карпатських річок. І все заради цього…
Я нашел мое первое золото! здесь есть золото!
Карпатське золото! Стародавня легенда чи нерозвідані скарби, які приховують гірські річки? Кому пощастило його відшукати? Де захований український клондайк? І чому горяни бояться, аби його не знайшли чорні старателі?
Це чисте карпатське золото.
Невеличка пробірка із золотистим піском. Для франківця пана Романа — неоціненний трофей, який він уже пів століття зберігає вдома. Наша знімальна група — перша, кому він його наважився його показати.
Ще ні одній людині я в руки не давав. — Та ми не будемо брати в руки. — Та я і не дам.
Романові Фабриці — за вісімдесят. Але його ім’я й досі на вустах. Адже він перший з українських журналістів, хто ще в далеких сімдесятих знайшов золото в Карпатах. І написав про це публікацію. Стаття стала сенсацією. Її тиражували ледь не всі всесоюзні газети.
Роман Фабрика, журналіст:
Почув десь з радіо одне речення. В Карпатах найдено золото.
Як справжній журналіст, відчув — тема надзвичайно цікава. Сів у «Жигулі» і вирушив у гори. Куди саме їхати — підказали науковці — в село Яблунів. Пів століття тому там базувалася ціла геологорозвідувальна група, яка вивчала чим багаті українські Карпати.
Роман Фабрика, журналіст:
Пішли в ту річку і почали шуфлею набирати гравій. О це я із жінкою намив за пару годин. Чисте золото карпатське.
Журналіст запевняє: Карпати просто встелені золотом. Тоді в сімдесятих один із геологів навіть провів для нього експеримент і взяв проби просто з дороги.
Роман Фабрика, журналіст:
Давайте вийдим на дорогу… там дорога така гужова йде. Копнемо і теж промоем. І точно промили й теж золото, золото, золото. Так що у нас в Карпатах золотом усипані дороги.
До пана Романа і нині приїжджають із різних куточків країни. І всі питають про одне… де шукати карпатське золото? Аби побачити українські гори скарбів відправляємося і ми в Карпати.
Два десятки кілометрів від міста Косів. І ми — біля підніжжя Гуцульських Бескидів. У тому самому селі Яблунів, де знайшов золото Роман Фабрика. Але де ж тут шукати скарби? Місцеві жителі показують дорогу.
Ігор Рикуник, житель селища Яблунів:
Точно знаю, що в Лючій шукали, там була брудна річка постійно.
Від Яблуневого до Лючі лише декілька кілометрів. Йдемо відразу в сільську раду. Староста села розповідає: їхня земля і справді наповнена скарбами.
Микола Хім’як, староста села Люча:
Знайдені значні запаси золота — це урочище медвеже і такий у нас є потічок Ласкунса. Була розмова в 90-ті про можливий початок видобутку золота. Верховна Рада визначила і почали видобуток на Закарпатті, у нас залишився як державний запас.
На який одразу поклали око чорні археологи.
Микола Хім’як, староста села Люча:
Приїжджають чорні археологи чи як їх звати. І миють ручним способом. Шукають, по річці ходять із ситом, копають в ручну, підкопують береги, на що жителі й скаржаться.
У сільській раді кажуть: не раз зверталися до поліції. Але впіймати старателів — не просто.
Микола Хім’як, староста села Люча:
Вони покажуться поїдуть і їх нема якийсь час. Візуально видно, але то за горою… самий потічок за горою. — Яка там дорога? — Треба гужовий транспорт шукати.
Але ми ризикнули й пішли пішки. І мало про це не пошкодували. Бо просто посеред лісу наштовхнулися на величезні площі розритої землі та свіжі сліди зграї диких кабанів.
Тут теж кабани попрацювали? — Так. Так.
Кілька кілометрів лісом — і ми дісталися місцевого клондайку — урочища Медвеже.
Ну що ж інструментів в мене нема, буду пробувати шукати руками.
Чим закінчилися наші пошуки карпатського золота — ми розповімо згодом. А поки що йдемо до людей, які живуть найближче до золотих річок. Скільки їм вдалося намити скарбів?
Слава Ісусу Христу. Слава навіки богу (староста вітається за руку із стареньким). Як ви Василь Юрович? — Ех по старику. — Рука здорова, міцніша як у мене.
Василю Юрійовичу за вісімдесят. Каже: шукачі золота сюди навідуються часто.
Василь Федорак, житель села Люча:
Ходили потоками шукали, щось копали, рили. Я питаю що шукаєте…а вони так і прямо говорить — золото шукаю.
У молодості Василь Юрійович і сам пробував шукати золото. Та натрапляв лише на дрібненький золотий пісок. Хоча геологи, які проводили тут розвідку і жили в нього, не приховували — Карпатські річки — справжнє золоте дно.
Василь Федорак, житель села Люча:
Говорили — ви не знаєте на чому живете. А мати моя Параска говорить, як на чому? На своїй землі. А він каже на золотій землі.
Яку останні кілька років безжально розривають чорні археологи… Схожа ситуація і в сусідньому — Верховинському районі. Його теж називають карпатським клондайком.
Саме тут у витоках Чорного Черемоша на кордоні із Румунією справді є золото.
Іван Зеленчук — науковець, корінний гуцул. Чоловік запевняє: чутки про карпатське золото — то не легенди, то щира правда.
Іван Зеленчук, житель села Зелене, кандидат фізико-математичних наук:
Чорногірський хребет для гуцулів святиня. Вони захоплюються Чорногорою і кажуть що всі скарби світу є в Чорногорі. А рядом після Чорногори є Чивчинські гори — є дуже багато цінних мінералів. Серед того є і золото.
Олег Адаменко, доктор геолого-мінералогічних наук, академік Академії екологічних наук України:
Воно накопичувалось великими кількостями в тих глибоких шарах. А потім почало проступати вище і вище і в такому результаті воно дійшло до Карпат. Так що в Карпатах золото є.
Але, за словами академіка Олега Адаменка, його там так мало, що добувати — економічно не вигідно. Золоті злитки можна знайти на закарпатській Рахівщині, біля Берегового та села Ділове. На Прикарпатті ж трапляється лише так зване розсипне золото.
Олег Адаменко, доктор геолого-мінералогічних наук, академік Академії екологічних наук України:
Тектоніка підіймає наверх. Йде ерозія і розмив. І маленькі частинки випадають із масиву гірської породи, розмивається вода. І разом із нею малюсінькі частинки золота… чому називається розсипне? Тому, що ніби хтось розсипав.
Тому золотий пісок у мізерній кількості справді можна знайти ледь не у всіх гірських річках. Утім, щастить не кожному. Я годину намагалася відшукати золото. Але…
Жанна Дутчак, журналістка:
Ну що ж, нічого я не знайшла, тільки в руки змерзла.
А в чорних археологів методи значно брутальніші. Для пошуків золота вони використовують не лише лотки, а й спеціальні помпи. Схожі, як у бурштинських старателів. Аби зрозуміти які можуть бути наслідки від такої безжальної експлуатації природи — варто просто подивитися на що сьогодні перетворилося рівненське Полісся.