Ікону Божої Матері вишила 17-річна Ірина Мацько у львівській тюрмі. В кутку поставила дату арешту – 28 травня 1947-го, над нею незграбно виведений текст: «Мати Божа Неустанної помочи ратуй мене».– »Спомин з тюрми» бабця вишила потайки за кілька тижнів, – розповідає її онук, журналіст Остап Дроздов, 42 роки. – Нитки брала з хусток, спідниць, светрів інших в’язнів, із підкладки своєї куртки бронзового кольору. Вишивку зіжмакала і сховала у спідньому, так везла в Сибір.Батько Ірини працював на пивоварні, мати виховувала дітей. Після школи познайомилася зі Стефаном Мацьком. Він був старший на чотири роки, навчався на факультеті української філології у Львівському університеті, був відмінником. Після першого курсу хлопця забрали на війну. Дійшов до Берліна, був двічі поранений. Повернувся з великою кількістю нагород. Побралися навесні 1947-го. За місяць дівчину арештували.– Бабця розклеювала листівки проти більшовицької окупації. Діда не раз викликали в прокуратуру. Вимагали, щоб написав відмову від дружини. «Ти ще молодий, нащо тобі зечка?» –казали. Не схотів. Удвох їх відправили у трудовий табір до Красноярського краю валити ліс. Там у них народилася донька, моя мати Галина.Пара відбула на засланні вісім років. 1955-го повернулися до рідного міста.– Починали жити не з нуля, а з мінусу, – продовжує Остап. – Мешкали по знайомих чи на зйомних квартирах. Дід так і не поновився в університеті. Оформив прописку в містечку Миколаїв. Бабця пішла працювати на швейну фабрику, дід влаштувався робітником на продуктову базу. У 1980-х з’ясувалося, щоІрину відправили в Сибір через свідчення її найкращої подруги. Та зізналася перед смертю. Баба сказала, що не має ні образ, ні претензій. Розуміла, що арешт був неминучий.Стефан Мацько помер 2010-го. Ірина живе в Миколаєві.Вишивку зберігає.
