Без цієї іграшки наразі неможливо уявити дитячий майданчик – вона надзвичайно проста, але від неї неможливо відірватися. Це поп-іт – гумові бульбашки, якими так приємно гратися.
Минулого року вони з’явилися ніби нізвідки, і заполонили все довкола – для когось просто як іграшки, для інших – як спосіб заспокоїтися у ці непрості часи.
Але насправді ця несподівана сенсація налічує вже понад сорок років, а своїм нинішнім успіхом вона зобов’язана мавпі з Північної Кароліни з великою кількістю підписників у соцмережах.
Оригінальний поп-іт – задум двох ізраїльських дизайнерів ігор – Тео та Ори Костерів.
Разом вони створили понад 190 ігор, одна з найвідоміших з яких – “Вгадай, хто?”, гра з розпізнавання облич, яку переклали різними мовами й продавали в усьому світі.
Тео народився в Амстердамі в 1928 році й був однокласником Анни Франк, чий щоденник став однією з найвідоміших оповідей про нацистський Голокост.
Тео пережив війну, бо жив у неєврейській родині та змінив своє справжнє ім’я Моріс Саймон – у родині боялися, що воно звучить занадто по-єврейськи.
У 1955 році він поїхав на мотоциклі до Ізраїлю, де оселився і зустрів свою дружину Ору, вчительку мистецтва. Вони об’єднали свої імена, щоб сформувати назву своєї компанії – Theora Design.
Пара почала з того, що робила невеличкі речі, які компанії роздавали як безкоштовні подарунки, зокрема дуже успішні палички для морозива, які за сумісництвом можна було використовувати як конструктор. Це принесло їм достатньо грошей, щоб вони могли зосередитися на розробці ігор.
Джерелом натхнення для першої іграшки поп-іт стала трагічна історія – сестра Ори, художниця, померла від раку грудей в 1974 році, після чого Орі наснилася ця ідея.
“Вона сказала: “Тео, уяви собі велике поле грудей, жіночих грудей, в яких можна натискати на сосок”. Вона була дуже відкритою і могла сказати кому завгодно усе, що спадало їй на думку”, – каже Боаз Костер, син Тео та Ори, який керує компанією зі своїм братом Гідеоном.
“Вона підійшла до нього і сказала: зроби килим із сосків, який можна натискати з одного боку на інший. І він зробив саме це”, – додає він.
Подружжя випустило кілька прототипів, але далі ця ідея не пішла – частково тому, що силіконової гуми, з якої сьогодні виготовляють поп-іт, тоді ще не було.
Кілька років тому брати підхопили ідею своїх батьків, відкладену в 70-х роках, й уклали угоду з монреальською ігровою компанією Foxmind.
Гру назвали Last One Lost – двоє гравців по черзі натискають бульбашки і намагаються не натиснути останню.
Її випустили в 2014 році й продали кілька тисяч екземплярів, каже Боаз. А в 2019 році гру почали продавати в магазинах Target у США.
“Вони почали продавати трохи більше, але це не були якісь дивовижні цифри – аж поки хтось не створив кілька відео у TikTok та Youtube. І там було з маленькою мавпою, яка натискає з одного боку, а потім перегортає його й тисне з іншого”, – розповів він.
“Це була суть ідеї наших батьків – і відео набрало 500 мільйонів переглядів”, – каже Боаз.
Мавпу-інфлюенсерку звуть Гейтлін Рей. Вона живе в Елізабет-Сіті, штат Північна Кароліна, зі своїми власниками – Джессікою Лачер, яка має ферму, та її чоловіком Полом, який керує зрошувальною компанією.
“Хтось надіслав їй поп-іт на день народження,- каже Джессіка. – Тоді ми його вперше побачили. Я не знаю, це був це оригінал чи щось інше, але потім їх почали виготовляти різні бренди, і всі її фани продовжували їй їх надсилати. У нас є цілі коробки, вщент заповнені поп-ітами”.
І так почалася манія. Тепер можна придбати поп-іт у формі ананаса, динозавра, єдинорога, пістолета, логотипа Apple й навіть Свинки Пеппи – і жоден з них не має ліцензії Foxmind або Theora Design.
“Приблизний рівень продажів – від 500 мільйонів до мільярда примірників, – каже Боаз. – Але 99,99% з них – підробки”, – додає Гідеон.
Наприклад, у британських магазинах, на полицях яких повно поп-ітів, часто взагалі немає офіційних ліцензованих продуктів.
На Amazon у Британії багато таких товарів з позначкою Amazon’s Choice також не мають ліцензії, водночас офіційні версії важко знайти, навіть якщо ви введете назву компанії або офіційні торгові марки – Last One Lost і Go Pop!
Amazon каже, що співпрацює з Foxmind щодо захисту прав на інтелектуальну власність – і офіційні продукти мають краще розміщення на Amazon.com у США.
Посмотреть эту публикацию в Instagram
Публикация от FoxMind Games & Toys (@foxmindgames)
ВВС зв’язалася з деякими компаніями, що продають поп-іти без дозволу, але усі вони відмовились розмовляти.
Тим часом Foxmind планує повернути частину цього ринку за допомогою більш інноваційних дизайнів. І вони роблять все, що в їхніх силах, щоб боротися з підробками.
І хоча вони заробили більше грошей для виробників-піратів, ніж для себе, брати в захваті від того, що ідея їхніх батьків набула такого розквіту.
Поп-іт використовують скрізь – від випічки до допомоги людям з аутизмом.
“Ми не скаржимося”, – каже Боаз.
Ора померла кілька місяців тому у віці понад 90 років – і була щаслива, що її винахід через стільки років став світовим хітом.
Її поховали у Тель-Авіві поряд із чоловіком Тео, який помер двома роками раніше. Їхні надгробні пам’ятники створені у стилістиці однієї з їхніх найвідоміших ігор “Вгадай, хто?”
“На жаль, батько так ніколи цього й не побачив, – каже Боаз. – Але як дизайнер я знаю, що йому б це дуже сподобалося”.