Його називають кремлівським катом, ініціатором депортацій, масовим гвалтівником і власником велетенських гаремів. Балерини, знамениті актриси, студентки і дружини високопоставлених чиновників – це далеко не повний список сексуальних перемог, які приписують Лаврентію Берії
А ще кажуть, що він… однодумець Бандери, убивця Сталіна і ініціатор першої радянської “перебудови”.
Про його злочини почали говорити за хрущовської «відлиги» і згадали при горбачовській перебудові. Зробили символом терору і депортацій. А ще він начебто їздив уночі Москвою на чорному лімузині і викрадав школярок. І гарем мав – султанам на заздрість – із семисот коханок!
«Авантюрист, інтриган, спритник, хам, нахаба, провокатор, мерзота і смердючий клоп. Все це сказали про Берію лише за один день суду»(с)
На сучасній Росії його зараз зображають дещо по-іншому. Там Берію називають “ефективним менеджером” – і вдячні йому за ядерну бомбу.
Зовсім відбиті сталіністи йдуть іще далі: мовляв, чому Берія кримських татар, калмиків та цілу купу кавказьких народів-зрадників депортував, а українців і балтійців – ні? Певно він був таємний бандерівець! От і Хрущов Берію звинувачував у співпраці з буржуазними націоналістами – щоб СРСР розвалити.
Парадокс у тому, що вся ця маячня – правда, тільки безбожно перекручена і перебрехана. Чи справді вірний сталінець став бандерівцем і чому його убили соратники? Варто відштовхуватися від його вироку – точніше, від тих його шматків, які були опубліковані. Бо повний текст звинувачення на 155-ти сторінках Путін досі чомусь приховує.
Почнемо з найкурйознішого пункту: Берію звинуватили у тому, що він – англійський шпигун ще з 1919-го року. Як і все решта у біографії наркома, підстава для звинувачення – цілком реальна, але перекручена до маразму. У 1919-му він справді служив у розвідці, тільки не англійській – а незалежного Азербайджану, який воював одночасно проти вірмен та росіян – червоних і білих. Не був азербайджанським самостійником – просто ті ненадовго перемогли – і треба було якось виживати.
Англійським шпигуном його назвали, тому що про азербайджанську розвідку говорити у 1953-му було якось несолідно. Сам Берія був мегрелом – це етнічна група грузинів. Більшовик із 1917-го року. Службу Азербайджану на суді пояснював так: вступив до ворожої розвідки за завданням місцевого партійного вождя – правда, його вбили і підтвердити він нічого не може. Коли більшовики повернулись, пішов на службу до них, у ЧК. Навіть виконував таємні місії у рідній Грузії. Тобто Джеймсом Бондом ніяким не був – скоріше пристосуванцем, як і багато хто у ті буремні часи.
В Баку Лаврентій потоваришував з таким собі Джафаром Багіровим – теж діячем із сумнівною репутацією. Вони будуть підтримувати і прикривати одне одного все життя. Їх навіть у кіно разом покажуть – у фільмі “Вогні Баку” 1950-го року.
Два товариші очолять республіканські компартії. Багіров – азербайджанську, Берія – грузинську. Стануть єдиними головами союзних республік, які переживуть великий терор. Самі в ньому замажуться – візуватимуть розстрільні списки. Як і Хрущов, до речі – який у 1937-му слав тисячі людей на смерть в Москві, а у 1938-му – в Україні. У кінці 1960-х, уже на пенсії, Хрущов пожаліється драматургу Михайлу Шатрову дослівно так: “У мене руки по лікоть в крові. Я робив все, що робили інші”.
Парадокс у тому, що виконавця репресій Берію Сталін обере на роль відновлювача справедливості. У 1938–му Лаврентія, якого він називав “великий мегрел”, призначить заступником, а потім і наступником творця “великого терору”, кривавого карлика Ніколая Єжова. Берія розстріляє і його, і купу його поплічників.
Це у Сталіна такий спорт був: спочатку нарком Генріх Ягода розстрілює старих більшовиків, потім новий нарком Микола Єжов розстрілює катів-ягодовців. Єжов здійснює свій шмат брудної роботи – а потім Берія розстрілює катів-єжовців. Нинішні російські КДБісти жаліються: під час репресій їх самих настріляли 20 тисяч, і найбільше – Берія. Цифра либонь завищена, але факт – гебні великий мегрел вирізав не менше, ніж Роман Шухевич.
У 1939-му Берія відпустив тисячі невинних. А паралельно – чинив свої злочини – наприклад, розстріл пів сотні тисяч поляків у Катині.
Під час війни він депортує цілі народи. 10 етносів зазнають тотального виселення, ще до тридцяти – зокрема й українці – часткового. Під час депортацій загине чверть переселенців – а це вже тягне на повноцінний геноцид. Ефективний, блін, менеджер…
Поступово “великий мегрел” стає тінню вождя. Саме йому Сталін довіряє сепаратні переговори про мир з Гітлером у 1941–му. Берія – всюди: заступник вождя у раднаркомі і держкомітеті оборони, куратор всього оборонпрому, керівник радянського атомного проекту, член вищого партійного органу – Політбюро.
Про це потім накажуть забути – і його вирізатимуть з документів, як отут.
Політбюро ЦК ВКП(б) 1937Вікіпедія
А що ж гарем? Все так само – було, але не те і не так. Чутки про масові викрадення дівчат Берією походять від начальника його охорони, Рафаеля Саркісова. Після арешту шефа того взяли за зябра – і він розказав слідчим все, чого ті бажали. Викрадення – так, я сам для нього дівчат ловив. Скільки? Ось список, 39 прізвищ. Мало? Ось, дописав, вже 75. Знову мало? Ну ось вам 115, тільки більше не бийте.
Згодом ці списки зростуть ще на кількасот невідомих жертв. Але дружина “великого мегрела”, Ніно Гегечкорі, до кінця життя запевняла – це все брехня, а Лаврентій – чудовий і вірний сім’янин. Ось вони ще молоді і красиві з сином Серго.
Лаврентій Берія з дружиною і синомjenskiymir.com
Правда була десь посередині. Незадовго до смерті “залізний нарком” розповів сину, що має позашлюбну доньку – Марту. Її мамою була юна москвичка Ляля Дроздова.
Ляля Дроздова, коханка Беріївідкриті джерела
Їй Берія виб’є окрему квартиру і зробить фактично другою дружиною. А Ляля після його арешту – подасть заяву про зґвалтування, і буде єдиною постраждалою на суді. Не з підлості – а зі страху, бо дружин ворогів народу тоді репресували. Згодом Лялю назвуть “чорною вдовою”.
Не суперагенткою, як Скарлет Йохансон, – а такою, яка несе смерть коханцям. Бо всіх трьох її чоловіків розстріляють.
Паралельно з двома дружинами у наркома, який метався по всій країні, могло бути багато романів. Ось цей чоловік, наприклад, запевняє, що він внук Берії. Нарком начебто мав секс із його бабусею на секретному об’єкті Челябінськ-40, коли працював над атомним проектом.
Чоловік, який називає себе онуком Берії, та Марфа, невістка БеріїСобеседник
Від когось Берія добивався сексу за звільнення заарештованих родичів. Так сталося наприклад із актрисою Зоєю Федоровою.
Зоя Федороваbigpicture.ru
Займався харасментом на роботі. Учасниця хору НКВС Ніна Алєксєєва про свій роман з наркомом потім цілу книжку напише.
Ніна Алєксєєваbigpicture.ru
А міг і відбити дружину у чоловіка. Таке пережила жінка героя радянського союзу Сергія Щирова, Софія.
Софія Щироваbigpicture.ru
Таких історій купа, але чи всі правдиві – сказати неможливо. Біда в тому, що після арешту великого мегрела серед московської богеми розпочався свій варіант руху “me too” – “мене теж”.
Купа відомих світських дам наввипередки оголошували себе жертвами наркома. Наприклад, засуджена за мародерство співачка Лідія Русланова запевняла – постраждала від ревнощів Берії.
Лідія Руслановаdrug-gorod.ru
А акторка Тетяна Окуневська просто любила епатаж і містифікації – тому приписувала собі романи з відомими людьми. Серед них – не тільки Берія, але й югославський правитель Йосип Броз Тіто.
Тетяна Окуневськавідкриті джерела
Тобто, романів і харасменту у Берії вистачало, але викрадення школярок і гареми – це вигадка Хрущова, щоби підвести наркома під статтю “Про посилення відповідальності за згвалтування”.
Чого ж вони посварились? Найпростіше пояснення – вовки перегризлись за владу після смерті ватажка.
Але є й цікавіша версія. Бо Лаврентій Берія на момент смерті Сталіна був за крок від арешту. Вождь у 1952-53-му рр. почав розкручувати новий Великий терор – справу лікарів-убивць проти євреїв, справу авіаторів – проти армії, мегрельську справу – проти кавказців і Берії особисто. Тож великий мегрел, найімовірніше, й убив тирана із самозахисту. Дав йому понюхати якогось тогочасного “новічка”.
Про це твердить ціла купа дослідників ще з 1970-х років, а ще натякають вороги наркома. У пункті 9-му звинувачувального висновку сказано: чинив злочини проти людства, випробовуючи отрути на живих людях. ТюІ Так на Росії це робили і при Сталіні, і при Хрущові, і роблять досі при Путіні – для Кремля це взагалі не злочин. Хіба що – отруїш когось не того і налякаєш поплічників.
Друга причина: Берія раптом виявив себе із небаченого боку. Передусім оперативно заграбастав ключові посади – міністра внутрішніх справ і держбезпеки та першого віцепрем’єра. Бутафорським головою держави зробив безвольного Маленкова.
Сам же не став новим Сталіним – а за свої 114 днів при владі почав нищити його спадок і перетворювати імперію на нормальну країну. Такого в Росії не прощають.
Перший пункт звинувачення від Хрущова і компанії: Берія “намагався поставити МВС над Партією і урядом для захоплення влади, ліквідації радянського ладу і реставрації капіталізму”.
І це правда! Тільки владу Берія намагався передати не МВС, а уряду, сірим кардиналом якого став. Ось на похороні Сталіна він уже всім розпоряджається – керує рухом труни і вказує Хрущову, де стати.
Самого Хрущова і всю партію так само почав відсувати убік, “моральним обличчяи комуністів” займатись, а не державою керувати. Країну почав готувати до нового НЕПу – із приватною власністю і дрібним бізнесом. Розпочав нову коренізацію – просування місцевих кадрів і національних мов у республіках – замість русифікації і міфу про єдиний радянський народ.
Почав повертати на батьківщину виселені народи – хоча сам їх і депортував. Оголосив амністію – для жінок, дітей і ув’язнених за запізнення на роботу чи знамениті “три колоски”. На волю вийшло 1 200 000 людей. Ще 400 000 нових справ було закрито. Згодом, щоб це очорнити, Хрущов заявить, що Берія випустив на волю криміналітет.
В зовнішній політиці великий мегрел пішов на зближення з Америкою і пообіцяв сприяти об’єднанню Німеччини – якщо вона стане нейтральною, як Фінляндія. Хотів віддати загарбані землі – типу Калінінграду і Курильських островів – щоб налагодити співпрацю з колишніми ворогами.
А найголовніше для нас – після десятилітньої війни з УПА раптом зажадав миру. Викликав до себе полоненого крайового провідника Василя Охрімовича і голову повстанського уряду Кирила Осьмака – домовлятись про переговори з Бандерою. Витягнув із таборів архиєпископа Йосипа Сліпого – думати про відновлення греко-католицької церкви. Для решти радянських бонз це стало просто дикою зрадою!
Далі ви знаєте. Поки оновлений Берія займався глобальними перетвореннями, Хрущов організував змову усіх вождів другого сорту, включно з Маленковим і міністром оборони Булганіним. До Москви ввели дві танкові дивізії, а “залізного наркома” арештував особисто маршал Жуков – бо Берія теж був маршалом, і іншим таке було не по чину.
Лаврентій Беріяistoriki.su
Потім було слідство і таємний розстріл. Щоправда, опубліковані уривки зі справи дуже сумнівні – тільки копії, без жодного підпису екснаркома, без жодної очної ставки і жодного фото Берії після арешту. Тому його син Серго запевняв: батька підступно вбили, а суд – повний фейк.
Тож ким був насправді Лаврентій Берія? У 1939-му Сталін жартома представив його Ріббентропу як “нашого (тобто радянського – ред.) Гіммлера”. Конкуренти вважали його новим Єжовим – і дико боялись. А зараз його називають радянським Ден Сяопіном – це китайський генсек, який перетворив свою відсталу диктатуру на нинішнього економічного гіганта. А може він став би новим Горбачовим і розвалив би СРСР на сорок років раніше? Хтозна. Бо першої перебудови у 1953-му так і не сталося – через так званого “ліберала” Хрущова.
А що ви думаєте про Берію і його роль у радянських відлигах та перебудовах?
Читайте також: «Шукайте жінку»: чи справді пристрасть Богдана Хмельницького привела Україну в московське рабство