Все кудись летить, наче в прірву — про що писали газети у серпні 1991-го

Спецтема: 30 років Незалежності24 серпня Україна відзначатиме 30-річчя Незалежності. У ті часи основним джерелом поширення інформації були газети.Журналіст Gazeta.ua погортав сторінки «Голосу України», «Радянської України», «Молоді України» та «Сільських вістей» і підготував огляд публікацій, які вийшли з 14 по 24 серпня 1991 року.Жнива»Менше третини зерна здали на елеватори хлібороби Херсонщини. До планових 1,2 млн тонн ще далеко. Але останніми днями ситуація змінюється на краще. Якщо в державні засіки 3 серпня засипали всього 377 тонн хліба, то вже через 5 днів – понад 8 тисяч. Пожвавлення робіт зумовлене підвищенням цін на хліб та гарантованими державою виплатами надбавок», — писала газета «Голос України».»На жнивах у багатьох господарствах Київської та Одеської області скрізь тривога і напруження. Нині збираємо зерна менше ніж торік. Кажуть, погода не та. Так, вона внесла свої корективи, але фактом є і те, що селянинові нічим було захищати посіви від хвороб і шкідників. Спеціалісти підрахували, що через це втратили на кожному гектарі 5-6 центнерів зерна», — повідомляла «Радянська Україна».»На Полтавщині обжинки, — писала газета «Сільські вісті». — Цього разу без патріотичних промов і шикарних призів переможцям. Хвалитися особливо нічим. Зібрано по 28,9 центнера зерна з гектару, що на третину менше ніж торік. Немає характерної для цієї пори черг на елеваторах. Надійшла лише половина з передбаченого держзамовленням.Полтавським селянам слід пам’ятати, що весною або влітку наступного року проситимуть бензину чи привезти свою пшеницю до Нижнього НовгородаА тим часом брокерський десант Російської товарної біржі на Україну не обійшов і Полтавщину. Вони сказали, що Україна практично не випускає кормозбиральних і зернозбиральних комбайнів, знарядь для безвідвального обробітку грунту, важких автомобілів для села, доїльного обладнання. А за тонну полтавської пшениці готові платити 3-5 тисяч. карбованців. Та полтавським селянам слід пам’ятати, що весною або влітку наступного року проситимуть бензину чи привезти свою пшеницю до Нижнього Новгорода».»В українське село зачастили брокери й різні маклери, які пропонують господарникам за зерно та м’ясо солідний «навар». Вистачає тут і спритних ділків з Кавказу. Отож утриматись від спокуси не легко. Це відчули на собі і керівники колгоспу імені Мічуріна з Донеччини, які завантажили КамАЗ із Володимирської області РРФСР ячменем понад три тонни. Держзамовлення ще не виконано та й для власних потреб не запасено хліба. Тільки пильність працівників Слов’янського посту ДАІ допомогла вчасно перехопити вантаж і повернути зерно до господарств», — йшлося в іншій статті того ж видання.
«Станом на серпень Закарпатська область не тільки успішно справляється з держзамовленням по продажу хліба, а й значно перевиконала його. При плані 15 тис. у засіки засипано 20,148 тонн зерна. Косовиця триває завдяки матеріальним стимулам. На кращих здавачів цього року чекають 24 легкові автомобілі, сучасні холодильники, кольорові телевізори», — писали в «Голосі України».Промисловість»Черговий викид нафтопродуктів на Дрогобицькому нафтопереробному заводі завдав величезної шкоди Дністру, населенню, що проживає на його берегах і використовує його воду. Нова біда з’явилася після того, як ми ще не встигли отямитись від стебниківської трагедії. І ось знову припинена подача води в Чернівці, Хотин та інші населені пункти Буковини. Представники Молдови, які прилетіли на Буковину на вертольоті з болем і тривогою говорили, що Україна їх дуже підводить. Де це бачено. Нафта на Буковині, а Львів все ще не поспішає повідомити про справжні масштаби лиха», — повідомляла «Радянська Україна».»Наслідки весняного страйку шахтарів досі відчувають металурги Донецької області. Єнакіївський металургійний завод намагається перекрити борги, які з’явилися через відсутність коксу. Сьогодні справи пішли краще. У обтискувальному цеху щозмінно прокатують близько трьох тисяч тонн металу. Сталевари перевиконують планові завдання на 10-15%. Якщо постачання сировиною буде на тому ж рівні то усі борги вони швидко відшкодують», — писала «Молодь України».Українська мова. Наслідки закону 1989 року.»На київському заводі «Ленінська кузня» всі документи, всі накази тепер приймаються на підпис тільки українською мовою. Передбачено ліквідацію неграмотності та інші заходи. Для керівників, спеціалістів і службовців організовано курси української мови», — йшлося у газеті «Голос Україні».Зайці Другі стали Зайцы Вторые, Калиновий Міст – Калинов Мост, Колодяжне – Колодежно, Довжок – Должок. Закон про мови очевидно зачепив і шляховиків»Ще недавно написи на шляхових знаках робилися в нас виключно російською. Йдеш і бачиш: Зайці Другі стали Зайцы Вторые, Калиновий Міст – Калинов Мост, Колодяжне – Колодежно, Довжок – Должок. Закон про мови очевидно зачепив і шляховиків, бо подекуди з’явилися написи «нібито» рідною. Ось наприклад «Причина аварійності – порушення правил пішоходцями», або «проїзд перехристка». Колодяжне стало Колодежне. Їдучи нещодавно трасою Київ – Львів, бачив дороговкази «Хмільник» і «Хмільницький». Мимоволі згадуєш Возного «Письменство не єсть преткновеніє ілі поміха», — писав про Полтавщину кореспондент «Голосу України» Григорій Гринь.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: День Незалежності: людям допоможуть переходити на українську мовуПротивники незалежної України»Схоже, у Сумах з’явилося нелегальне угруповання непримиренних противників української символіки, зокрема синьо-жовтого прапора. Невідомі вже двічі зривали полотнище – на будинку міськради й біля пам’ятника Шевченку. Натомість підняли синьо-червоний. Є така піонерська гра – «Знайди прапор». Піонери, як правило знаходять, що шукають. А от у грі дорослих «прапороносців» фіналу не видно, як і самих прапороносців, — писав кореспондент Віталій Максютенко для «Голосу України».»Україна чує заклики згуртуватися навколо ідеї Союзу вільних народів, зробити все для практичного втілення її в життя, активно виступити за підписання Союзного договору за єдність і дружбу з усіма народами СРСР», — писали у газеті «Радянська Україна»»Керівники деяких новітніх партій, націоналістичних угруповань пробують обілити чорні сторінки бандерівщини, звести катів у ранг героїв, серця чесних людей поліського краю сповнені болем і гнівом. Радянську гласність і демократію сепаратисти все більш відкрито використовують для відновлення облудної ідеології та практики», — писали у тій же газеті.Листи читачів»Що ж це в нас твориться? Народ не покладаючи рук трудиться щодня від зорі до зорі як у місті, так і в селі, а покращання ніякого. Куди дівається продукція? Все кудись летить, наче в прірву. І купонна система не допомогла. Тепер достаток товарів можна побачити тільки по телевізору і то тільки в репортажах з-за кордону. Вся біда в тому, що за розмовами забули про людину і її потреби. Верховній Раді треба відкинути непотрібні балачки й серйозно зайнятись добробутом. Отоді на Україні і політична обстановка стабілізується і з суверенітетом владнається», — писав із Білої Церкви у редакцію газети «Голос України» читач із прізвищем Сахно.З роками зрозуміла, що більшість членів партії – нечесні люди»В юності мені дуже хотілося стати комуністом. Але будучи дуже вимогливою до себе вважала, що не маю права на це високе звання. З роками зрозуміла, що більшість членів партії – нечесні люди. Маю на увазі парторгів бо як тільки збори – так і п’янка, заїзди в ліс, на дачі. Усілякі пільги, путівки, пайки теж для них. Саме тому народ перестав їм довіряти. Всі повинні бути рівними. Та громадяни дивляться на пайки для багатодітних сімей, інвалідів війни й сердяться. Звідусіль лунає: «Скільки ще цих інвалідів, коли це все скінчиться».Батько-ветеран підійшов до магазину, запитав що привезли, а вантажники відповідають:- Треба було діду не гнати німці від Москви, а здаватися в полон, то й жив би тепер по-людськи, а через таких, як ти, то й ми тепер живемо погано.Повернувся, зняв ордени і медалі, плаче. Соромно», — писала до видання «Голос України» В. Голосова.»Мене звати Володимир Дмитрович 1967 року народження. З Калуша Івано-Франківської області. 1986-го закінчив медичне училище, а в травні вже працював фельдшером на швидкій. Потім мене, недосвідченого 18-річного хлопця, відправили на ліквідацію аварії на ЧАЕС, а потім удруге. Що я маю на сьогоднішній день? Критичне становище із зором, часті пневмонії, нестерпний головний біль і втому. Незважаючи на все, я таки вступив до медінституту, але як студенту мені відмовили у пільгах ліквідаторів. Мотивація? Зникли документи того періоду, що були в Чорнобилі. Вони зникли, а я існую. Без пільг я навіть інститут закінчити не зможу. Що думали ті, хто мене, 18-річного посилав туди, а сьогодні викреслив зі списків?», — писав чоловік до редакції «Молоді України».Наука»За свою історію українці багато чого не зуміли, — писала для видання «Голос України» Катерина Кіндрасть. — Наприклад дати світові своїх нобелівських лауреатів. Чи може, то світ обділив їх увагою? Хоч претенденти на почесне визнання були завжди. Приміром той же український фізик Іван Пулюй. Або хто знає про те, що саме Україна вперше в Європі розщепила ядро літію, саме тут було створено першу електронно-обчислювальну машину, отримано унікальні надтверді матеріали, розроблено технологію безперервного розливання сталі.Селянство як копало на своїх сотках заступом так і копає, продавці як лічили мідяки дерев’яними рахівницями так і лічать, школярі як не знали азів інформатики так і не знаютьНерідко відкрите тут впроваджувалося десь. Багатоповерхова піраміда адміністраторів від науки пильно слідкувала, аби сірий рівень притаманний усьому суспільству зберігся і в наукових лабораторіях. Проте і ці перепони не зупинили пошуків учених. Кажуть, що раніше більше поважали науковців тому що їх було менше. Нині їх майже півмільйона. Однак селянство як копало на своїх сотках заступом так і копає, продавці як лічили мідяки дерев’яними рахівницями так і лічать, школярі як не знали азів інформатики так і не знають.Поволі науковців стає менше. Зневірені, втративши надію на кращі часи розбігаються по грошовитих кооперативах, купуються на долари розлітаються по америках і ізраїлях. Можливо хоч тепер шануватимемо «золотий запас» нації»»Шмотковий» туризм»Кажуть, що чистого туризму в нас давно вже немає. Його поглинув «шмотковий» або як його благородно називають «комерційний». Щодня з усіх прикордонних міст України армади «туристів» на автобусах, автомобілях та потягах переповнених «товаром» перетинають державний кордон у західному і східному напрямках. З підвищенням у Союзі цін «шмотко-комерційний бум» не зупинився, а розгорівся з потроєною силою.Відбувається процес перетворення вітчизняного карбованця на валютного короля – долара. Одні продають на базарі сірники та зубну пасту, мріючи купити синові штани, інші складну побутову техніку, автозапчастини і золото, збиваючи собі валютний капітал.Чому попри наповнені товарами польські крамниці, все, що привозить радянський продавець, розкуповується до нитки? Розгадка проста: тому що продається дешевше ніж там, зате на дорожче ніж у будь-якому радянському універмазі. Горілка – королева ринку коштує у нас 10 карбованців, а на базарах Польщі 28-30 тисяч злотих. Якщо врахувати, що один карбованець дорівнює 300 злотих то зрозумілим стане увесь ґешефт».Ціни в Україні»Звістка про те, що влада в СРСР перейшла в руки ДКНС викликала паніку на біржах Заходу. Різко впали курси акцій спочатку на токійській біржі, а потім і в Європі та Америці. Ціни на золото і нафту швидко зросли. Дуже відчутно впали курси європейських валют, особливо німецької марки. Якщо минулого тижня курс долара США становив 1,74 то в понеділок співвідношення сягнуло 1,87. Після придушення усе стабілізувалося. Курс долара впав, а західноєвропейських валюта зросла. Унція золота стала коштувати 356,5 доларів», — писали у «Голосі України».»Ціни. Про них сьогодні тільки і розмов, — ділився спостереженнями кореспондент «Радянської України». — У громадському транспорті, на службі, навіть на домашній вечірці. Але стіл овочевий для одеситів оцінюється сьогодні не так вже й дорого. Ринкові «Привоз» та іншим базарам «дають по носі» магазини держторгівлі. Картопля нині на Привозі 4-7 карбованців, а у магазинах від 1 карбованця 45 копійок. Персики на привозі коштують 5-7 карбованців і їх мало хто купує, а держторгівля бере від 2 до 4.За одну штуку ще вчора брали карбованець, сьогодні вже – два за беззубий качанУ десятках точок Одеси з’явилися самодіяльні продавці варених качанів кукурудзи. За одну штуку ще вчора брали карбованець, сьогодні вже – два за беззубий качан. Морква близько карбованця за кілограм, ранній виноград 2-3, перець – 80 копійок, огірки і помідори також, груші – 3 , яблука 2. Можна було прожити вчора, а сьогодні, хіба що – вижити».Стосунки з іноземцями»Найближчим часом в Ужгорода з’явиться новий партнер – східнословацьке місто Кралевский Хлмц за 40 км від радянсько-чехословацького кордону, — писала газета «Радянська Україна». — Партнери пропонують розвивати різноманітні ділові контакти. Для початку налагодити обмін туристами, при якому кожна зі сторін забезпечить своїх громадян національною валютою для купівлі товарів та послуг.Але словацькі партнери хочуть переконатися, що радянські прикордонники зможуть оперативно обслуговувати туристів та не змушувати їх чекати безліч годин у черзі без їжі, води та іншого. В Ужгороді сподіваються що міністерство дозволить відкриття автобусного маршруту між двома містами. Планують також відкрите спільне підприємство з переробки м’яса й молока. Одночасно партнери проявляють інтерес до творчості закарпатських художників і хочуть організувати вернісажі з продажем полотен».»У Херсоні перебувала офіційна урядова делегація з африканської країни Сьєрра-Леоне на чолі з головою парламенту республіки Вільямом Конті. Гості знайомились з історією, культурою та структурою економіки краю, діяльністю місцевих Рад в умовах демократії. Цікавились відносинами між Україною і Москвою. «Ви вирішили створити ринкову економіку, — сказав Конті. — Якщо маєте бажання відкрити спільні підприємства підемо на це із задоволенням. Співробітництво з херсонцями бачиться в галузях рибальства, енергетики, сільського господарства, видобутку діамантів». Пропозиції розглянуть», — йшлося у газеті «Голос України».Севастопольці пам’ятали безкоштовні кольорові буклети, жувальну гумку і кока-колу на американських і французьких кораблях, що відвідали Севастополь раніше. Тому тепер вишикували на пристані біля морського вокзалу у велику чергу»Сотні севастопольців, що живуть і працюють в Інкермані та на Північній стороні запізнилися на роботу на годину, а хто й на дві, — писав Володимир Притула для «Молоді України». — У зв’язку з дружним візитом іспанського фрегата «Нумансія» рух катерів по Севастопольській бухті перекрили, але пасажири не нарікали. Навпаки із задоволенням вітали представників флоту однієї з країн, що ще донедавна вважалися нашими ворогами.Тепер кожному моряку чи не легше потрапити до міста-героя ніж жителю Бахчисарая або Ялти. Севастопольці пам’ятали безкоштовні кольорові буклети, жувальну гумку і кока-колу на американських і французьких кораблях, що відвідали Севастополь раніше. Тому тепер вишикували на пристані біля морського вокзалу у велику чергу. А юні жительки славного міста, одягнувши з нагоди прибуття фрегату, найкоротші спіднички одразу полонили чорнооких іспанських матросів. Одне слово, у Севастополі зустрічали друзів».ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Україна нагадає світові про окупацію Криму — що про нас пише міжнародна преса»Нинішнього року в Канаді широко відзначається 100-річчя трудової еміграції, — писали у «Голосі Україні». — Головне архівне управління при кабміні УРСР організувало документально виставку про життя наших земляків. Представили особисті документи селян-трударів, карти територій, предмети побуту, художньої творчості. Один з переселенців писав «Хто не жив в Канаді, той не знає що називати справжньою працею». Розширення контактів між Україною та Канадою має надійне підгрунття».Фестивалі»Майже на годину затрималося урочисте відкриття Всеукраїнського фестивалю сучасної пісні та популярної музики «Червона рута» на стадіоні «Металург», – інформував кореспондент «Голосу України» із Запоріжжя. — Місто без особливого завзяття приймає свято, а тому існує безліч накладок. Та ось пролунали позивні. На сцену вийшов гурт «Кому вниз» під вигуки тисяч глядачів і напруга зникла. А після благословення фестивалю та його учасників священниками УАПЦ та УГКЦ концерт узагалі пішов без зупинок. Як повідомив директор фестивалю Тарас Мельник, свято коштує 2 мільйони 700 тисяч карбованців і майже 9 тисяч доларів. Суми від спонсорів, а час би вже й державі потурбуватися».»З багатьох областей та далеких країн їхали сюди молоді, аби побувати на святі, взяти участь у конкурсах. Їхали і везли українське слово. А коли в Запоріжжі запитали, як добратися до палацу Культури «Жовтневий» або де знайти готель «Південний» — місцеві щиро знизували плечима «У нас такого нет», у них є «Дворец культуры» и «Октябрьский», гостиница «Южная». Дійшли майдану, а звідти пішли міськими вулицями, вітаючи запорожців «Дорогі запорожці! Славні нащадки козаків. Зі святом. З відкриттям фестивалю». Були такі, хто вітально піднімав угору три пальці. Були й байдужі, а «небайдужі» панікували.- Бандеровцы пришли! Стрелять вас надо!- Убирайтесь отсюда!З тротуару долинув і провокуючий вигук- Бей коммунистов!Служителі автокефальної та греко-католицької церкви піднімаючи хрести просили Господа заступити цих людей від злості. Тяжко було і учасникам відкриття. Воду розносили з крана громадського туалету. Думали не про пляшку води, а чи вдасться в мікрофон доспівати до кінця «Підпільника Кіндрата», «неопалиму купину» чи «Ельдорадо» і щоб той мікрофон не відімкнувся.Тяжко було учасникам відкриття. Воду розносили з крана громадського туалетуВ одному секторі починали свистати, обурюючись, що не можуть по-людськи послухати Андрія Миколайчука чи Едуарда Драча, Андрія Панчишина або Марічку Бурлаку, гурт «Зимовий сад». В іншому майстерно заспівували «Ти признайся мені звідки в тебе ті чари», а ще в іншому починали скандувати «Геть Союзний договір», — писала Наталія Гончар в газеті «Молодь України» про фестиваль «Червона рута» у Запоріжжі.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Акварель Тараса Шевченка повернулася в Україну. Дослідники сперечаються щодо її авторстваВшанування Івана Сірка»Без минулорічного дзвінкоголосся й пишності вийшло цього року святкування Днів козацької слави на Нікопольщині. Замість передбачуваних кількох сотень тисяч гостей на березі Олексіївської затоки зібралося щось зо дві тисячі шанувальників пам’яті похованого неподалік села Капулівка козацького отамана Івана Сірка. Вклонитися святим місцям мало багато гостей та на заваді стало небажання керівників дніпропетровських мати на території області «національний шабаш», «бандерівське свавілля», а саме такими епітетами тут нагороджують святкування.Людям дорогу перепинили міліцейські пости, ящур і сибірська – хвороби, які несподівано взялися жаркого літа. Та як би хто не силкувався вивітрити з Дніпропетровщини «галичанську заразу» свято, незалежно від масштабів, залишилось святом. З щедрим майорінням синьо-жовтих прапорів, з українськими піснями і традиційним козацьким вільнодумством», — писала 14 серпня Тетяна Хомич для газети «Молодь України».»Одне з найулюбленіших народом свят»»Яскраво і урочисто відзначила столиця Радянської України одне з найулюбленніших народом свят – День Повітряного флоту СРСР. У стародавньому селищі Гостомель на дослідному аеродромі відбувся повітряний парад.Рівно об одинадцятій годині над льотним полем, де зібралися тисячі киян, з’явився літак АН-2 з Державним прапором СРСР. Потім у блакиті безхмарного неба свою майстерність продемонстрували планеристи-спортсмени ДТСААФ, їх змінили дельтапланеристи АНТК. Великий інтерес викликав у присутніх політ літака АН-74 пілотований майстром спорту і чемпіоном світу Володимиром Лисенком. Машина створена у столиці республіки в конструкторському бюро Олега Антонова.Могли оглянути літаки-велетні «Руслан» і «Мрія», побувавши в їх салонахПобачили літак амфібію А-40, який побив 46 світових рекордів. Військовий літак Як-38. А присутні, особливо діти, могли оглянути літаки-велетні «Руслан» і «Мрія», побувавши в їх салонах», — писала «Радянська Україна» 17 серпня.Зустріч з Папою Римським»Папа Римський Іоанн Павло II здійснює візит до країн Східної Європи. На зустріч вирушила група віруючих з України. Великих проблем у тих, хто мав бажання поїхати до польського Ченстохова не виникало. Правда спочатку була пропозиція, що прочани оплачували би дорогу комплексно по 20 карбованців і 17 доларів за людину. Але багато віруючих таких коштів не мають, тому діставатимуться до кордону радянською залізницею або автобусами, а поляки забезпечать подальший переїзд за рахунок оргкомітету зустрічі.Всім приїжджім не гарантували можливості влаштуватися на квартирах парафіян чи у наметовому містечку, тому радили брати спальні мішки і намети. А за допомогою пересувних кухонь організовано гаряче харчування», — писала газета «Голос України».»Майже 600 юнаків і дівчат з Києва відбули до Польщі на Всесвітній з’їзд християнської молоді. Організатори паломницької експедиції – римо-католицька община Свято-Олександрівського костьолу в Києві. «Ми не відбирали для поїздки лише католиків, — розповідав отець Ян газеті «Молодь України». – На з’їзд християнської молоді нехай їдуть усі бажаючі, спілкуються, моляться, танцюють аби знайшли взаєморозуміння, були добрішими, розумнішими, милосерднішими, щоб не в кого ніколи не виникало бажання руйнувати, нищити власне коріння, віру дідів і прадідів».Спорт»Сьогодні помітно спав інтерес до великого спорту. Скажімо змагання Спартакіади народів СРСР – колись дуже популярні, помпезні, тривалі – тепер перетворилися на подію сіру. Більшість видів програми проходять при порожніх трибунах», — писали у «Голосі України»»За шахову корону у Брюселі тривають чвертьфінальні матчі. Програвши чергову партію, екс-чемпіон світу Карпов дозволив індійському гросмейстеру Ананду зрівнятися з ним по очках – 3:3. Після шести турів Тімман виграє у Корчного – 4:2, Іванчук і Шорт відповідно ведуть у рахунках в зустрічах з Юсуповим і Гельфандом – 3,5:2,5. Львівський гросмейстер Василь Іванчук у чвертьфінальному матчі вів перед у зустрічах з Артуром Юсуповим 4:3», — повідомила газета «Радянська Україна».»Збірна СРСР з хокею перемогла у товариському матчі команду Фінляндії – 4:2. У гостей шайби закинули Ігор Корольов, В’ячеслав Козлов та Ігор Кравчук. Через тиждень радянська збірна вирушить за океан, де проведе серію товариських ігор з хокеїстами НХЛ», — писала та ж газета.Останні сторінки»Володимир з Івано-Франківська. Мені 22 роки. Я простий сільський хлопець, чорнявий, зріст 176 см. Роботи не цураюся і не поділяю на чоловічу чи жіночу. Освіта середня спеціальна, житлом і матеріально забезпечений, але згоден і на переїзд.Роботи не цураюся і не поділяю на чоловічу чи жіночуХотів би познайомитись з дівчиною до 21 року, яка не перебувала у шлюбі і не має дітей. Важливо – серйозні погляди на життя, освіта. Професія, зовнішність значення не мають. Головне щоб була вона чесною, вірною, доброю господинею і лагідною матір’ю наших дітей, я зі свого боку відповім тим же. Мрію створити міцну, щасливу і дружню родину і жити тільки для неї», — опублікувала оголошення газета «Молодь України».Жінки шукали чоловіків здатних бути вірними та людяними, працьовитими, з почуттям гумору, які не зловживають спиртним не занадто багато палять та серйозно ставляться до створення родини.»У селі Пархомівці новина. З’явилися чудні гості. Пішов поговір, що це неспроста бо нормальні люди так не поводилися би. Місцеві вже звикли до приїжджих – усі хочуть побачити Покровську церкву з фресками виготовленими за ескізами Миколи Реріха. Та приїжджають на день-два і повертаються до Києва, а ці тільки но з’явились, розклали намети і почали порядкувати. Навели лад на 47-метровій дзвіниці, зрізали й вивезли зайві дерева, склали цеглу на подвір’ї, скосили траву.Виявилось що це члени московського клубу «Космос», які захотіли допомогти у реставрації пам’ятника. У селі вже думали, що їм добре заплатять, але москвичі терпляче пояснювали що не беруть жодної копійки. Ще й вирішили попрацювати на будівництві сільської школи та на колгоспних полях. У вихідні побували в Києві.На прощальному вечорі сказали, що зачаровані Україною і висловили бажання постійно допомагати. Тож вирішено було створити Товариство друзів Пархомівки і першими його членами стали «диваки», Чи це були гості з центру чи справжні посланці з космосу?», — писали у газеті «Голос України» про село у Володарському районі Київської області.24 серпня Україна відзначатиме День Незалежності. До 30-ї річниці держава підійшла із суттєвими економічними, політичними та соціальними проблемами, стверджують експерти із різних сфер.Gazeta.ua запитала у відомих політологів, соціологів, письменників, музикантів та економістів: що потрібно зробити, аби вивести Україну на якісно інший рівень життя та розвитку?