— Це ж треба як гарно! Наталія Гнатівна була б щаслива. Спілкувалися з нею восени, вона мала безліч планів до відзначення річниці від дня народження свого батька. Горіла ідеями, а перед новим роком раптово померла. Дуже шкода, — каже жінка невисокого зросту у вишиванці в місті Гайсин на Вінничині. 12 червня тут пройшов V Всеукраїнський фестиваль-конкурс автентичних колективів на приз фольклориста та етнографа Гната Танцюри. Захід приурочили до 120-ї річниці.Центральною вулицею фольклорні колективи йдуть до музею-садиби Гната Танцюри. Там виконують пісню «Ой роде мій», яку Гнат Трохимович записав від своєї землячки Явдохи Зуїхи. Поряд у парку ім. Богдана Хмельницького понад 30 майстрів народної творчості представляють свої вироби.Майстриня Олена Грошовик демонструє ляльки-мотанки і вироби з яєчної шкаралупи. Вишиває на них стрічками, вирізає візерунки.- Побачила в інтернеті роботи в такій техніці і вирішила спробувати, — розповідає Олена Грошовик. — Спочатку із яєчною шкаралупою працювала, використовуючи інструменти із набору для манікюру. Потім замовила невелику бор-машинку. Свої вироби ще не продавала. Але бачила, що в мережі продають просто розмальоване гусяче яйце аж за 500 гривень.- Ви просто не цінуєте свою працю, — приєднується до розмови перехожа жінка. – У вас справжні шедеври і люди будуть їх купувати. Ось щойно бачила, як підійшли до одного майстра і одним махом купили товару на дві тисячі гривень.Поряд презентує свої гончарні вироби народна майстриня Тетяна Шпак з села Бубнівка. На столику розкладені переважно коники, півники і свистульки, на встеленій зіллям землі лежать тарілки і миски різних розмірів. Всі вироби Тетяни Іванівни прикрашені традиційним бубнівським розписом. Найбільші миски коштує 200 гривень, менші можна придбати за 70. Біля столу майстрині зібралось чимало людей.- А всі коники з різним малюнком? — цікавиться жінка в зеленому брючному костюмі.- Так. Орнаменти виходять щоразу різні, але складаються із елементів бубнівського розпису. Та й кольори незмінні – чорний, зелений і білий,- пояснює майстриня.Трохи далі розкладені кошики з лози. Хлопчик років 11 сидить на ослінчику і плете ще один. Інші діти сидять поряд і дивляться в телефони.- Я ходжу на гурток лозоплетіння, що діє при школі в селі Бондурах. Там вчитель Борис Андрійович Павлюк навчив нас плести, — пояснює школяр Володимир Сула.Майстриня Раїса Біла із села Мітлинці показує молодій жінці з дівчинкою років п’яти свої ляльки.- А хіба вони не фабричні? — перепитує молодиця. – Важко повірити, що таку красу можна зробити вдома.- Нічого тут складного немає. Зайнялась ляльками цієї зими. Менші виготовляю з полімерної глини, а личка більших ляльок роблю з синдепону, зверху обтягую жіночими колготами. Спершу була ідея робити ельфів, але виявилось, що не всім подобаються їхні довгі вушка, тому роблю просто таких красунь і красунчиків. Ось ця лялька — копія моєї онучки Соні, — Раїса Андріївка показує ляльку з рудим волоссям і світлій сукні й капелюшку.Молоде подружжя підходить до майстрині Валентини Бачинської із міста Тростянець. Вона пише картини акриловими фарбами в стилі петриківського розпису. Менші коштують 150 грн, більші – 400-450 грн.- Он та картина ідеально підійде для нашої кухні, — тихо каже дружина чоловікові. Той киває головою.Крім картин майстриня розписує петриківським розписом чайні будиночки, записники, сумки, обкладинки для документів.- Ідей дуже багато, — зізнається Валентина. – Шкода, що в добі лише 24 години, не встигаю все втілювати.Недалеко від неї демонструє авторські ляльки-мотанки Галина Базюнь з Гайсина.- Це Солоха склала руки в боки, — показує свій виріб майстриня, — а це — царівна Ярославна. Ось зробила ляльку у традиційному вишиваному вбрані Піщанського району. Завдяки своєму захопленню вивчаю орнаменти різних районів України.Далі вздовж алей парку розмістились світлиці сільських територіальних громад. Там представляють старовинний одяг і традиційні українські страви. Ближче до обіду починають пригощати охочих.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Втомилися від безконцертної ж..пи» — як Київ гучно відгуляв День містаНа невеликій сцені біля центрального фонтану виступають фольклорні колективи. Люди на лавках слухають концерт, дехто підходить ближче сфотографувати. Конкурсні номери показують на великій сцені біля будинку культури. Там сидить журі, яке оцінює виступи.- Добре, хоч дощу немає, — каже огрядна жінка в легкій сукні. – А ось із завтрашнього дня обіцяють зливи. Треба було б сьогодні піти на город сапати, але хай пропаде та бараболя, краще гарний концерт послухаю.Всього у фестивалі взяли участь 46 колективів і виконавців з дев’яти областей України. Почесними гостями свята стали фольклорний гурт «Кралиця» Київського Національного університету культури і мистецтв та академічний ансамбль пісні і танцю «Поділля» Вінницької обласної філармонії імені Миколи Леонтовича. У вечірній програмі виступив фольк-рок-гурт «TOLOKA».Кубок-приз Гната Танцюри отримав фольклорно-етнографічний ансамбль «Кумасі» села Чагів Оратівської територіальної громади Вінницька область. Приз має вигляд великої дерев’яної писанки з портретом фольклориста. Його виготовило подружжя Володимира і Надії Гриб з Тульчина. Вони вже 20 років є постійними авторами кубка.Окрім кубку колектив «Кумасі» отримав сертифікат на безкоштовний екземпляр трьохтомної збірки творів Гната Танцюри від видавництва «Літера».ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Кто прямо сейчас готов дать 10, 15 тысяч гривен?» — дизайнерка влаштувала розпродаж речей, аби допомогти воїнам10 червня 1901 року в селі Зятківці Гайсинського повіту Кам’янець-Подільської губернії, зараз Гайсинський район на Вінниччині, народився український етнограф, фольклорист та педагог Гнат Танцюра. Він зібрав понад 5 тис. українських пісень з мелодіями, близько тисячі казок, легенд, переказів, усмішок та анекдотів, 615 загадок, 144 зразки танців, сотні замовлянь, голосінь, прикмет, повір’їв.
