У селі Глещава на Тернопільщині учасник ООС 24-річний Андрій Пекельний смертельно поранив ножем 23-річного Володимира Воробця із сусідньої Іванівки. Між чоловіками виник конфлікт на дискотеці. Аби уникнути бійки Андрій утік додому й там зачинився. А Володимир із чотирма товаришами побігли за ним. Андрія одразу затримали й оголосили підозру в завданні тяжких тілесних ушкоджень, що призвели до смерті потерпілого. Наступного дня справу перекваліфікували на «умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони». Взяли під домашній арешт, за рішенням суду. За кілька днів міністр внутрішніх справ Арсен Аваков повідомив, що справу заберуть до головного слідчого управління Нацполіції. Заявив, що оголошувати підозру передчасно й необґрунтовано.А у Києві майже рік судять громадського активіста Сергія Стерненка. Його підозрюють в умисному вбивстві нападника 29-річного Івана Кузнєцова. Сергій каже, вбивати не хотів. То був самозахист. У СБУ заперечують. Говорять, він всадив ножа в серце Кузнєцову, коли той тікав.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Підприємець випадково підстрелив злодіяЯк працює український закон про межі необхідної оборони, де та тонка грань, яка визначає – була це самооборона чи вбивство, хто її визначає, і що потрібно змінити, аби закон працював – говоримо з адвокатом Сергієм Стареньким. Принцип, який закладений в українському законодавстві, полягає в тому, що оборона повинна бути адекватна нападу і не більше, ніж напад. І ця оборона повинна бути припинена негайно, якщо нападник припинив свої активні дії. Тобто, людина відповідає нападнику. Якщо той зупинився — людина, яка оборонялася, не може продовжувати свої активні дії щодо побиття, пострілів і так далі. Тоді це вже буде додатковий склад злочину – тілесні ушкодження, замах на вбивство. Але тут складно оцінити — припинив він ці дії чи не припинив, якщо нападник постраждав до смерті. Не може свідчити чи щось інше. Це потрібно встановлювати зі слів свідків, відеодоказів чи іншої сторони, яка залишилася живою. Тому це дуже складно.Чи існують виключення під час оборони — що відповідь має бути не більшою, ніж напад?Є декілька виключень. Перше — нападають з кулаками — то не можна брати ножа чи пістолета і захищатися. Тільки якщо реально загроза життю і здоров’ю. Приміром нападає з кулаками професійний боксер. Розуміємо, що кулаками може вбити- то ми можемо чинити спротив за допомогою якихось предметів: палиці, зброї якщо є. Є також виключення щодо групового нападу. Це очевидно, що сили нападника переважають навіть без зброї. Тоді людина може чинити збройний опір, якщо в нього є відповідний дозвіл. Також є виключення під час нападу на будинок – озброєний чи груповий. Тоді людина може вчиняти збройний опір аж до вбивства нападників, якщо є загроза життю та здоров’ю. Стаття про межі необхідної оборони сучасна?Принцип цієї статті залишили радянський. Є прописане перевищення меж необхідної оборони, але визначених меж необхідної оборони – нема. Це якісь коментарі, якась суб’єктивна думка.Як працює закон?Закон про оборону є некоректним. І він не захищає особу, на яку нападають. Він носить оціночний характер. Оціночне судження повинні надавати поліцейські і прокурори. І то все залежить від їхнього бажання. Конкретних критеріїв у нашому законі не виписано. Тому він однозначно потребує доопрацювання. І однозначно повинен трактувати так, що за наслідки нападу повинен нести відповідальність нападник, а не той, на кого нападають. Тобто, в нападника руки розв’язані, він скоює протиправну дію так, як він хоче. А жертва повинна оцінювати дії нападника і свої дії також оцінювати, щоб не дай боже не перебільшити дії нападника.Що потрібно змінити?Повинні бути чіткі критерії. На тебе вчинено напад у твоєму помешканні – можеш захищатися будь-якими способами. Але у нас блокуються зміни до кримінального законодавства з боку поліції. Тому що саме поліції надане це оціночне судження. А по друге, зміни до кримінального кодексу – вони однозначно повинні розглядатися в комплексі із законодавством про зброю. А ми знаємо, що законодавство про зброю теж блокується міністерством внутрішніх справ. Тобто закон про обіг зброї, дозвіл, хто має, хто не має. Відповідальність, на мою думку, за всі ці питання, лежить на поліції.У них немає розмежування, що ти міг вистрелити по ногах і залишити живим нападника. Він стріляє так, як вважає за необхідне.Яка практика в світі?Світова практика різна. Завжди не дуже проста історія — кваліфікувати, чи правильно діяла людина, чи неправильно. Але наприклад США і Канада – в них чітка позиція законодавства у більшості штатів. Якщо без дозволу на приватній території знаходиться людина, то власник цієї території може трактувати це як напад. І захищати з використанням навіть зброї. У них немає розмежування, що ти міг вистрелити по ногах і залишити живим нападника. Він стріляє так, як вважає за необхідне. Або як уміє. Є країни в Європі теж, які захищають приватну власність, приватну територію. Але питання щодо нападу на вулиці, наприклад, теж не просто врегульовані. І носять характер оцінки кожної історії. Чи міг уникнути, чи необхідно було так вчиняти для свого захисту, чи необхідно було вбивати і так далі. Тобто, Сполучені Штати і Канада — це найбільш радикальні законодавства. Європейська практика доволі різна. В Україні вона не врегульована. У села Артюхівка Зміївського району на Харківщині Леся Ємельяненко застрелила незнайомця, який вдерся до їхнього будинку. Той схопив пляшку на кухні й ножа. Кинувся на жінку. Вона вистрелила. Перші два патрони в рушниці гумові, наступні п’ять — травматичні. Далі — картеч. Вистріляла майже всю обойму. На шостий раз попала йому в голову. Він упав. Поліція розслідувала смерть чоловіка як «перевищення меж самооборони».
