93-річний Зиновій Сердюк із села Гаї Шевченківські біля Тернополя дев’ять з половиною років відбував покарання у шахтах Воркути.Чоловіка 18-річним засудили за те, що доєднався до лав Української повстанської армії.За його словами, у таборі, де сидів було понад 2 тис в’язнів. Найважчі перші роки сиділи разом із побутовими злочинцями.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У музей принесли бідон із документами 1940-1950 років»Харчувались найчастіше баландою — вода із гнилою капустою. Це було так влаштовано, щоб ми померли. Всі наші думки і мрії були сконцентровані на їжі. З мене лишились шкіра і кістки. Був дуже виснажений і включили у «слабкоманду» для зовсім злиденних, які не могли працювати. Помитися можна було тільки холодною водою», — пригадує.Зиновій Сердюк також помітив, що умови полегшились після смерті Сталіна.»Кормити почали ліпше і за роботу навіть виплачували гроші. Я працював у вугільній шахті, заробляв 1200 карбованців на той час. З них половину забирало МВД. А з тих, що лишались, вираховували за харчування і одяг. При цьому незалежно від того, брав ти його на складі, чи ні. Мені з тієї суми на руки потрапляло 150-170 карбованців».Повне інтерв’ю з Зиновієм Сердюком читайте в журналі «Країна» від 13 травня.У місті Володимир-Волинський на Волині помер 97-річний ветеран УПА Петро Мартинюк («Дуб»), якому судилося пройти не лише роки збройної боротьби, а й жахіття радянських ГУЛАГів. Поховали уславленого упівця на міському цвинтарі, під залпи військового салюту. Попрощатися з Петром Мартинюком приїхало чимало людей.
