supadupanews

У Чернівцях студенти повертаються в аудиторії

Більшість студентів вузів вимушена повертатися до Чернівців, щоб завершити навчальний рік, а за місяць скласти екзаменаційну сесію. Під час підготовки цього матеріалу довелося поспілкуватися з низкою студентів кількох вузів у Чернівцях та з’ясувати їхнє ставлення до вимушеної дилеми навчання: очне чи дистанційне.

— Увесь навчальний курс пройшли дистанційно, а тепер на сесію повернулися. Важко буде її складати, коли навчалася рік через смартфон. Ця залікова сесія пройде вдвічі стресовіше, ніж зазвичай, — розповідає студентка 3 курсу Чернівецької філії Львівського медичного коледжу «Монада» Єлизавета Маруха.

Дівчина 5 травня повернулася до очного навчання і не дуже цим задоволена. Згідно з опитуванням, 63% студентів різних вишів у Чернівцях не хочуть повертатися в аудиторії. Головною причиною називають небажання складати екзамени віч-на-віч з викладачем.

— На сесію виходити не хочеться, тому що звикла до онлайн-режиму, і складати зараз її буде важко навіть психологічно. А наступного року вже було б добре, якби повернулися до рідних корпусів. Оскільки живе спілкування, емоції, практика – все це краще офлайн, — ділиться студентка 2 курсу кафедри психології ЧНУ ім. Ю. Федьковича Олександра Колодка.

Найбільшими труднощами для студентів є перелаштування свого режиму дня. Щоб сформувати графік для навчання не у смартфоні, студентам знадобиться час, тому більшість і каже очному навчанню – «Ні». Студентка кафедри журналістики філологічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича Анна Соцька пояснює, що за півтора року, коли навчалася дистанційно, просто звикла, що пари можна прослухати вдома, нікуди не виходячи.

— Домашні завдання можна кидати у месенджер або на пошту за лічені хвилини. Ми банально звикли до такого формату. З одного боку, хочеться зустрітись з одногрупниками, на повну проживати своє студентське життя… Але є інша сторона медалі – треба рано вставати, витрачати час на дорогу, звикати до нового темпу життя, — зізнається Аня.

Частина викладачів також прихильно ставиться до дистанційного навчання. Приміром, якщо не встиг студент відвідати пару, то можна переглянути відео, адже чимало викладачів записують свої лекції.

— Вважаю цілком закономірним, що студентам подобається дистанційне навчання. Така форма має чимало переваг: не потрібно витрачати час і кошти на дорогу, можна прокинутись і відразу «вийти» на пару. Займаються студенти вдома у зручний для себе час. Така організація навчального процесу є доволі зручною, хоча, звісно, не без недоліків. Адже студенти і викладачі позбавлені найголовнішого – живого людського спілкування. І це нам жоден онлайн не замінить, — так пояснює дані опитування доцентка кафедри журналістики ЧНУ ім. Ю. Федьковича Лілія Шутяк.

У меншості, яких 37%, є свої аргументи, чому хочуть повернутися до звичного навчання. Насамперед – це відсутність соціального життя, комунікації та формування стійких поглядів на життя.

— Коли тобі двадцять, життя мало б вирувати, а ти сидиш вдома як в клітці. Паралельно з навчанням складається й особисте життя: знаходиш друзів, формуєш власні погляди на життя через набиті ґулі. Карантин забрав таку можливість – вчитись жити на власних помилках. Також не прикольно сидіти весь час вдома: пів дня за ноутбуком, а потім просто, як пасивний овоч дивитися у монітор, але вже без мети. Я став самотнім та дорослішим під час карантину, — висловлює свої думки студент 2 курсу Буковинського державного медичного університету Захар Стріла.

Навчання в університеті це не тільки лекції та практичні заняття, це й можливість самовдосконалення та розвитку. Добре, коли відкрито велику кількість додаткових секцій та факультативів.

— Ще на першому курсі я ходив на додаткову секцію з футболу, відвідував курс з менеджменту та був учасником профспілки, що надавало мені безліч «плюшок». На дистанційці моє позауніверситетське життя впало до нижньої полиці. Хочу повернути звичне навчання не стільки через освіту, а через спілкування та розвиток, — каже студент 2 курсу економічного факультету ЧНУ ім. Ю. Федьковича Андрій Чекмак, розповідаючи про своє студентське життя:

Особливості психології сучасної молоді й полягають у тому, що все зручне, швидке та інтерактивне опиняється в їхньому арсеналі, вважає викладачка ЧНУ ім. Ю. Федьковича, кандидатка політичних наук Ірина Равлик.

— Уже понад рік навчання в університеті відбувається у дистанційному форматі, за цей час всі встигли не тільки адаптуватися, а й вибудувати свою модель життя в онлайн-умовах. Підтвердженням цього можуть слугувати результати вашого опитування. За моїми спостереженнями, чимраз більша частина студентів успішно поєднує навчання з роботою, стажуваннями чи самоосвітою, яка в умовах онлайн стала доступнішою. Також дистанційний формат навчання є більш зручним з погляду організації процесу – можна, не відходячи від комп’ютера, послухати лекцію, завантажити виконані завдання, не витрачаючи час на збори, дорогу і т. п. Проте, є й певні недоліки відповідного формату, процес соціалізації особистості у новому середовищі уповільнюється, рівень комунікативних навичок також страждає, особливо в контексті групової роботи та взаємодії. Я думаю, що розумне поєднання дистанційних практик в очному навчанні стало б оптимальним. Ми вже багато років йдемо до такої системи освіти, але саме умови пандемії пришвидшать цей процес в українських вузах. Нові умови створюють нові шанси, — підсумувала І. Равлик.

Анна БЕЖЕНАР