13 травня 1918 року більшовицький ЦВК підписав декрет «Про боротьбу з сільською буржуазією, яка приховує хліб і спекулює ним». Народному комісаріату продовольства надали надзвичайні повноваження для закупівлі хліба.У ті часи більшовики проводили політику «воєнного комунізму». Завдяки ній прагнули утриматись при владі та забезпечити Червону армію безперебійним постачанням продовольства. Декрет забороняв селянам продавати зерно на ринку — торгівля оголошувалася спекулятивною. При цьому вони мали продавати хліб лише державі. У випадку відмови могли отримати 10 років в’язниці з конфіскацію всього майна.»Хлібна монополія. Це означає, що всі надлишки хліба належать державі; це означає, що ні один пуд хліба, який не потрібен для підтримання сім’ї селянина і худоби, не потрібен йому для посіву. Що всякий зайвий пуд хліба повинен відбиратися», — казав Володимир Ленін.Державні закупівельні ціни були значно нижчими ринкових і не компенсували витрат виробництва. Тому так званий «продаж» державі набув характеру примусової здачі, що поступово викликало опір.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Група озброєних селян зайшла в КиївЩоб придушити опір та отримати бажаний хліб, радянська влада поклала виконання декрету на озброєнні команди — робітничі продзагони. Вони здійснювали вилучення «надлишків» хліба за твердими цінами. Пізніше діяли спільно із комітетами бідноти – органами радянської влади на селі, а також взаємодіяли безпосередньо із загонами Червоної армії. В Україні тоді подібним займалися німці.З 1919 року, коли більшовики вчергове окупували Україну, діяльність продзагонів і комбідів, а згодом лише військових, сприяла збільшенню щоденного вивозу хліба до Росії. Вилучення набуло характеру реквізицій, супроводжувалося насильством, терором над селянами, що викликало ще більший опір. На усіх територіях, підконтрольних більшовикам, починалися масові повстання.Більшовицькі Ради в Україні розрахували можливі наслідки безперервного вивозу хліба, намагалися обмежити постачання до Росії, але зробити цього не вдалося.11 січня 1919 року радянський уряд запровадив продрозкладку. Це система примусової заготівлі сільськогосподарських продуктів. Стала одним із елементів політики «воєнного комунізму».В Україні продрозкладка почала діяти з 13 квітня. Її накладали на господарства площею понад 5 десятин. Найбільше від неї постраждали заможні селяни, які виступали проти більшовиків. Мали здавати «надлишки» зерна державі за встановленими твердими цінами, подекуди значно нижчими, ніж для звичайних селян.Пізніше, окрім хліба та фуражного зерна, у селян почали вилучати м’ясо та картоплю, а згодом усі сільськогосподарські продукти, навіть прядиво. Людей, які чинили опір, називали саботажниками та могли арештувати чи навіть розстріляти.
Селянам заборонили торгувати на ринках
