Купити квартиру в складчину з державою, заплативши 50% чи навіть 30% вартості. Це реально, але не всім до снаги.
Про те, кому вдалося виконати всі умови і скористатися пільговими програмами купівлі житла та чи світить цей шанс вам — 12 травня йдеться йдеться в спецпроєкті «Свій кут» в ТСН.19:30.
Віктор – лейтенант поліції. Уже 5 років слідкує за порядком. Разом з родиною переїхав в Миколаїв з окупованого Донецька. У рідному місті лишився дім – у який вклали всі статки.
Для переселенців держава віднедавна пропонує підтримку за програмою «Доступне житло» – сплачує 50% від вартості квартири. Ще 50% за 3 роки існування програми змогли оплатити лише 74 родини. Для інших сума виявилась непідйомна.
Утім, у 2019-му вихід знайшовся.
Працівникам ДСНС та поліцейським дали можливість придбати житло у фінансовий лізинг. За умовами держава купує квартири, а потім, дає підлеглим – у розтермінування.
Віктор в програмі один із перших. Живе в квартирі вартістю майже 900 тисяч. Знижки дарують за дітей. І за вислугу років. Якщо працювати до пенсії, то 70% вартості житла бере на себе держава.
«Яка мета програми? Змусити людей працювати 20 років в поліції для того щоби потім приватизувати житло? Ну це така собі політика», — зазначає експерт у сфері житла Павло Федорів.
Програма профінансувала 2239 квартир. Ще більше ніж 13100 чекають черги.
«Найкращим свідченням на користь того, що всі ці програми є недієвими це те, що житлова проблема є настільки гострою для українців. Часто кажуть, що головна проблема в тому, що бракує фінансування, але тут варто пам’ятати, що всі ці програми спрямовані на те, щоб субсидувати приватну власність. Власність — це завжди і дуже дорого», — говорить експерт.
За роки незалежності чиновники понавигадувала неймовірну кількість житлових програм. Для кожної існує своя черга.
Експертка в сфері нерухомості Людмила Боровик до держпрограм ставиться скептично
«Вони хочуть показати, що щось робиться, що воно працює, насправді – створюють ще якусь енну програму, під цю програму ще якось намагаються вибити гроші. Тих програм, які є, достатньо. Їх навіть запам’ятати неможливо. З однієї сторони, дохід повинен бути не більшим, а з іншої сторони — повинен бути не меншим. 99, 9% банк не показує оцих прихованих витрат. Для людини вони є неочікуваними і вона не враховує їх. Потрібно розуміти, що ти потягнеш», — говорить вона.
Оксана про перестороги чула вже багато. Для себе вибрала молодіжне кредитування. Це – як іпотека, але частину відсотків по кредиту покриває держава. Разом з чоловіком і трьома дітьми тепер хазяйка в трикімнатній.
Щоправда, і виграти в цій лотереї непросто. Оксана 3 роки проривалась крізь бюрократичне пекло.
Умови «молодіжки» були такі: 5 років жити у тому місті, де хочеш квартиру. Не менше року простояти в загальній черзі. Довести, що наявна житлова площа — менша, ніж 13, 5 метрів на людину. Після того встати в окрему чергу на молодіжний кредит.
«Я була 368 на черзі в Полтавській області. Справа в тому, що коли одному члену сім’ї виповнюється 35 років і ми не отримали квартиру, вся сім’я сходить з черги і всі очікування марні», — розповідає вона.
Вскочити в останній вагон допомогла – третя вагітність. Наявність дитини за правилами – просуває у черзі.
Коли в сім’ї троє дітей, держава гасить половину вартості квартири. Майбутнім власникам треба внести лише 6%.
Нині за іпотеку віддають, менше ніж платили за оренду. Загалом, від ідеї до заселення минуло 6 років. Але воно, переконана Оксана, того варте.
Історія Оксани і Юрія скоріше виняток. За 6 років існування програми по всій Україні профінансували трохи більше ніж 2000 кредитів.
Цьогоріч фінансування обмежили й одержати молодіжний кредит стало практично неможливо.
Більше дивіться на відео у сюжеті: