У молитві та на строгому пості. Саме так проводять цей страсний, останній тиждень перед Великоднем українські монахи.
Про життя ченців 30 квітня йдеться у сюжеті ТСН.19:30.
У постійних молитвах, ченці Манявського скита проводять страсний тиждень.
«Більше ми зосереджуємося на молитві, на посту, щоб підготувати своє тіло, свою душу до світлого Христового воскресіння», — говорить Архимандрит Герасим, благочинний Манявського монастиря.
Як підготувати тіло до Великодня, показує Ієромонах Меркурій. Картопля в «мундирах» і квашена капуста – це така вечеря в монастирі з понеділка по середу – і ніяких сніданків та обідів. У четвер вже був обід.
А ще ченцям дозволяється з’їсти по квашеній помідорі. Сам обід триває лічені хвилин, після чого монахи беруться за справи. Великий Манявський скит примостився у глибокій ущелині поміж високих гір. Його заснували монахи з Афону, тут строгий устав і аскетичне життя, тому його й називають українським Афоном. Архимадрит Герасим веде у глибокі монастирські підземелля. Кажуть, колись вони тягнулися на десятки кілометрів, зараз ходи за межі монастиря замуровані.
«Це місце поховання Івана Виговського, його могила, це історично доведено», — зазначає він.
Поряд з могилою славетного українського гетьмана, покоїться князь молдовський Василій Турку. Це зараз Манявський скит – монастир невеликий, а колись тут жило 200 монахів, йому підпорядковувалися десятки монастирів по всій Галичині, Буковині та Молдові. Блажений камінь над монастирем – саме сюди йдуть сотні прочан, люди переконані – ця вода сцілює. Крім великого скита по горах розкидані маленькі — де живуть і моляться по 2-3 монахи. Щоб дістатися туди, потрібно проїхати і багнюку, і сніг, і великі каміння.
Але здолати таку дорогу варто, щоб побачити краєвиди. На запитання, чи не шкодує 22 річний монах Іосаф за мирським життям, він показує ще одне диво неподалік монастиря – Манявський водоспад. Чи варто проміняти таку красу на сумнівні мирські утіхи?