1943 року Параску Провоторову з Вінниччини вивезли в Німеччину, в трудовий табір. Тоді їй було 17 років.»Весною 1943 року працювали з дівчатами в полі. Там німці нас і застали. Повели мене додому, щоб попрощалась з рідними. Фашисти йшли біля мене з автоматами, ніби злочинця привезли. Коли зайшли до хати, мама злякалась, одразу в сльози. Але що поробиш — зібрала мене в дорогу», — розповіла кореспонденту Gazeta.ua Параска Мефодіївна.Жінка пригадала, що їх п’ять днів тримали в райцентрі, а коли зібрали ще більше молоді, то повели на залізничну станцію.»Загнали в брудні товарні вагони, в яких до того перевозили худобу. Людей було настільки багато, що не було де й присісти. В дорозі ми потерпали від смороду, голоду, спраги і страшенного виснаження. Я кілька разів втрачала свідомість. Одного разу поїзд зупинився серед поля. Нас випустили в туалет. Ми настільки хотіли пити, що шукали сліди від коров’ячих копит, в яких збиралася вода, і так рятувалися», — пригадала довгожителька.В Німеччині у збірному пункті бранців відбирали для різних робіт.»Людей, в яких були рани на руках, кудись забирали. Більше ми їх ніколи не бачили, але ходили чутки, що їх спалювали. Мене гестапівці забрали на фабрику в Ганновері, де виготовляли запчастини для літаків», — додала Параска Мефодіївна.Повний текст спогадів Параски Провоторової читайте у свіжому випуску журналу «Країна» за 29 квітня. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Відкрили концентраційний табір, де проводили експеременти над людьмиВійська Третьої армії США 11 квітня 1945 року звільнили в’язнів нацистського табору Бухенвальд біля Веймара. З тих пір відзначають Міжнародний день звільнення в’язнів фашистських концтаборів.
