День Ангела 26 квітня — хто сьогодні іменинник

За релігійним календарем сьогодні, 26 квітня, віряни відзначають Великий понеділок, це початок страсного тижня. Окрім цього сьогодні День спільноти бджолярів.»Іменини 26 квітня святкують Георгій, Дмитро, Марфа та Свята мучениця Фомаїда», — розповів Gazeta.ua отець Лаврентій Ян Жезіцький.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Іменинники 25 квітня — хто сьогодні святкує День АнгелаІм’я Георгій має античні корені від слова «георгос», яке на сучасну українську мову перекладається як «хлібороб» або «селянин». В інших мовах існують різні форми прочитання цього імені: Єжи, Георг, Жорж Джордж та ін. У Київській Русі був розповсюджений такий варіант як Дюк. Вірменські батьки називають синів ім’ям Геворк, а грузини — Гіві.Коротка форма імені Георгій — Жора, але в середовищі російськомовних від Георгія є два імені-нащадка — Єгор і Юрій. Жіночі аналоги імені Георгій відрізняються від мови до мови — Жоржина, Джорджія, Жоржина, Жоржіна та інші.Ім’я Дмитро давньогрецьке, яке означає «присвячений богині Деметрі» — богині родючості і землі. Ще одне значення імені — «хлібороб». Аналоги імені Дмитро в інших мовах не сильно відрізняються від українського імені. Поширені форми Диметрій, Деметріус, Деметер, Мітрей, Дмитрий.Ім’я Марфа. Згідно з біблійною легендою, Ісус Христос гостював у будинку, що належав Лазарю Вифанскому. У нього було дві дочки: Марія і Марфа. У Новому заповіті зазначено, що дівчина на ім’я Марфа помітно відрізнялася від сестрички. Марія була любителькою подумати, зайнятися спогляданням. А ось названа Марфою була натурою діяльною, енергійною. Так і сталося під час описаного в Старому Завіті примітного візиту Христа. Марфа поралась по хаті, намагаючись зробити гостю приємне, нагодувати. Марія ж спокійно слухала візитера.Марфа в перекладі з мови іудеїв означає — «господиня», «пані». Ім’я це популярно сьогодні в іудеїв, католиків і слов’ян.Ім’я Фомаїда — це рідковживана жіноча форма імені. Походить від чоловічого християнського імені Хома.На шостий тиждень Великого посту розпочинається Вербний тиждень, що завершується православним святом. У Вербну неділю святять вербу. Зранку на Богослужіння сходяться всі, бо «гріх не піти до церкви, як святять вербу». Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька «котиків» — «щоб горло не боліло».