У Львові справили дев’ятини за художницею 67-річною Вікторією Ковальчук. Померла від коронавірусу 4 квітня. Того ж дня не стало її матері Марії Петрівни, 93 роки.— Мати з бабою хворіли спочатку вдома, — розповідає син Вікторії Володимирівни 33-річний Віталій Надашкевич. — Я їм купував ліки, продукти приносив. Здавалося, що перебіг хвороби буде легкий. Але потім їхній стан раптово погіршився. Перед лікарнею мама показала, як піклуватися за її тваринами — мала чилійську білку та синицю. Казала: «Комбікорму вистачить на тиждень. Можеш більше не підсипати, бо я до того часу вернуся».Вікторія Ковальчук народилася в Ковелі на Волині. У дитинстві почала малювати, писати новели та повісті. Закінчила Український поліграфічний інститут ім. Івана Федорова. Працювала у видавництвах «Вища школа» та «Каменяр». Оформила близько 200 книжок різних жанрів. Розробила оригінальне оформлення «Букваря», який 2000 року на Всеукраїнському конкурсі «Мистецтво книги» посів перше місце. Книжку перевидавали дев’ять разів загальним тиражем понад 200 тис. екземплярів.— Мама завжди була ніби велика дитина, яка засмучувалася і переживала через несправедливість, — каже Віталій Надашкевич. — Її гнітила війна на Донбасі, хвилювалася за хворих людей. Усе життя підбирала на вулиці тварин. Наша сім’я була мала: мати, баба і я. Називали її острівцем, власним світом.Баба прожила складне життя. Народилася в заможній родині на Полтавщині. Як мала 3–4 роки, їх розкуркулили: забрали дім і вигнали на вулицю. Підросла, й почався Голодомор. Потім її забрали на примусові роботи в Німеччину. Дивом вижила. Коли повернулася на батьківщину, її стали цькувати, обзивали німецькою шпигункою. Мусила переїхати в Західну Україну, де її ніхто не знав. Сподіваюся, на старості бабине життя було спокійне та щасливе. Останнє, що їй купив — добриво для садка. Навесні хотіла квіти посадити.
