Житловий масив Львова Левандівка розбудували із села та долучили до міста у 1930 році. Це єдиний мікрорайон, який відрізаний від решти Львова залізничними магістралями із трьох боків, і в радянські часи його заселяли переважно залізничниками. Крім того, на його території є ціле селище.
«Фотографії старого Львова» пропонують познайомитися ближче з мікрорайоном Левандівка та його історією.
Левандівка, фото 1930-х років
1. Назву Левандівки пов’язують з прізвищем її колишніх дідичів – Левандовських. За іншою версією, тут наприкінці ХVІІІ ст. була заснована німецька колонія Löwendorf – село Левів, яку заснували на цьому місці наприкінці XVIII ст. Також цю територію колись називали Кустарівкою.
2. Східна частина сучасної Левандівки в позаминулому столітті носила назву Янівські блоні. Саме на цих полях, на колишньому плаці для муштри австрійської армії у 1843 році відбулися перші у Львові кінні перегони. Іподром проіснував на цьому місці понад сорок років, а пізніше був перенесений на вул. Стрийську.
3. Історія цієї місцевості також пов’язана з прокладанням в 1861 році залізничної колії та побудовою Головного залізничного вокзалу. Саме відтоді починає формуватися поселення Левандівка, котре пізніше приєднають до Львова. Зараз Левандівку з трьох сторін оточують залізничні колії, а з півночі до неї прилягають торфовища, тому її сполучають з іншою частиною Львова лише мости на вулицях Сяйво та Левандівській.
4. У 1861 р. вздовж сучасної вул. Широкої проклали канал від двірця до Білогорського потоку (басейн Дністра). Міська влада побоювалась, що вода може затопити низинну частину міста, тому не дозволила провести канал під вул. Городоцькою. Відтоді у Львові жартують, що вода з туалетів у правій частині вокзалу стікає до Балтійського моря, а в лівій – до Чорного. Канал розділяв Левандівку на Верхню (північну) та Нижню (південну).
5. На Янівських болонях у 1912 р. створили перше львівське летовище. За часів Першої світової війни тут розміщувався 4-й цісарсько-королівський летунський парк. У 1914-1915 роках під час окупації Галичини Російською імперією, на аеродромі базувались Російські велетні-бомбардувальники «Ілля Муромець». Під час Польсько-української війни аеродром перебував під контролем польської армії. Авіація УГА періодично атакувала летовище, яке стало головною базою польських повітряних сил. Через летовище у 1918 році пролягла одна з перших в Європі рейсових пасажирсько-поштових авіаліній «Відень-Краків-Львів-Київ».
Залишки російського ангара на Левандівському летовищі. Фото 1915 року
6. Після припинення воєн аеродром на Левандівці почали використовувати і в цивільних цілях. 2 серпня 1922 року на тут сів перший цивільний літак «Junkers F.13» з чотирма пасажирами на борту із Варшави. У 1923 році вирішили будувати новий аеродром на Скнилові, оскільки розширити цей аеропорт можливості не було через забудову сусідніх територій та залізницю. Він остаточно припинив своє існування у 1929 році, залишивши у спадок тільки назви вулиць – Повітряна, Пропелерна, Пілотів.
Пасажири та екіпаж першого пасажирського рейсу на Левандівському аеродромі. Фото 1922 року, Центр міської історії
7. На Левандівці стоїть церква Св. Андрія, споруджена у 1923 р. Тоді ж біля перетину сучасних вулиць Сяйво та Широка за проектом Генрика Заремби збудовано дерев’яний костел Матерії Божої Неустанної Помочі, який після 1946 року перетворили на православну церкву, а у 1960 році розібрали. 21 вересня 1991 року на цьому місці заклали перший камінь під нову православну церкву Покрови Пресвятої Богородиці (за проектом Романа Сивенького), будівництво якої завершили 1996 році.
Костел Матері Божої Неустанної Помочі, знищений радянською владою у 1960 році. Фото 1930-х років
8. У 1931 році уже добряче заселена Левандівка, як і інші навколишні присілки Львова, офіційно входить до складу міста. Після цього розробили новий генеральний план розбудови нового району, зокрема території звільненої після закриття аеродрому. Реалізувати ці будівельні плани завадила Друга світова війна, тому подальша розбудова Левандівки розпочалась аж у 1950-х роках. Спочатку тут зводились невеличкі та комфортабельні одно- та двоповерхові будинки – передовсім для залізничників.
9. Із заходу вулицю Кознярівку від Левандівки відділяє парк, закладений у 1950 роках. Найвідомішим промисловим підприємством мікрорайону є Львівський холодокомбінат №1, який виробляє морозиво під ТМ «Лімо». Для охолодження його агрегатів у 50-х поряд створили озеро, у якому колись купались не тільки мешканці Левандівки, але приїжджі відпочивальники з «міста».
Левандівка, 1960 рік, фото Юліана Дороша
10. У 1960-х розпочинається багатоповерхова забудова Левандівки за типовими проектами, і мікрорайон набуває вигляду, який зберігся і досі. Між Левандівським парком та Левандівським озером є селище Жовтневе, назва якого у 1970-х та 1980-х переносилася на всю Левандівку. На початку 1990-х років Жовтневе знову стало Левандівкою. Нині Левандівка – один із житлових масивів Залізничного району Львова, який без давньої історії та виразної архітектури залишається особливою частиною міста.