Радянська влада почала вивозити українських патріотів на Сибір з 1939 року. Перші родини карали за патріотичність до України під час польського правління.Сім’ю 83-річної Марії Хрупович вивезли за доносом місцевого п’яниці. Вони пробули у засланні 6 років.Жінка пригадує, що життя було важким, бракувало їжі та одягу.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У чому звинувачували перших українців, вивезених на Сибір»Доношували одяг, який був на нас при виїзді. Мама сховала хутро і дорогі перстені, які встигла схопити з дому. Вимінювала їх на одяг, два відра картоплі, муку, чи інші продукти. Зимою ми, малі діти, в мороз і хурделицю йшли на колгоспні поля і викопували з-під снігу замерзлу картоплину. Все літо ходили по тайзі, збирали трави, сушили гриби. Звична страва — макуха – відходи з деревини, стружка. Це перетирали в порошок і їли, як торт. У всіх українців там головним завданням було — знайти хліб», — розповіла жінка.Повне інтерв’ю з Марією Хрупович читайте в журналі «Країна» від 1 квітня.З 1944 року по 1946 рік українців примусово депортували з Польської республіки до СРСР. Очевидицею тих подій стала переселенка Віра Бонь. За її словами, перші совєти прийшли до Польщі у 1939 році. Пробули 3 місяці, а за ними німці.
«Головне завдання — знайти хліб» — переселенка пригадала, як виживали у Сибірі
