— Багато людей здіймають без толку галас навколо мовного питання. Витрачають зусилля на боротьбу з іншими мовами. Це не заохочує цікавитися та вивчати українську. Варто насамперед показувати цінність свого, — говорить 22-річний Андрій Шимановський зі Львова.Створює відеоролики про мову та поширює в популярному серед молоді тіктоку.У них обігрує норми правопису, наголоси, русизми, маловживані слова та скоромовки. Переглянувши їх, користувачі проявляють інтерес до мови. На сторінку Андрія Шимановського підписалися понад 150 тис. шанувальників.Народився блогер у селищі Довбиш Баранівського району на Житомирщині. Вдома та зі знайомими розмовляв суржиком. Під час навчання в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого спілкувався літературною українською. Після занять часто переходив на російську. Тоді ж зрозумів важливість державної мови.— Я актор. Але під час локдауну навесні торік не міг займатися творчою роботою. Вирішив знімати щось цікаве й публікувати в інтернеті, — розповідає Андрій Шимановський. — Мав такі задуми й раніше, але не доходили руки. В університеті багато вивчав літературну вимову й особливості мовлення. Вирішив це використати.Переглянув канали, що вже працювали за такими напрямками. Такого, що хотів бачити я, не знайшов. Вирішив першим показати, як правильно говорити. Вказувати на найпоширеніші помилки. Створив формат, коли за 15 секунд можна пояснити три правила.На своїх сторінках пишете про «мовні марафони». Що вони дають?— Буває, людям подобаються мої ролики й використаний у них підхід до вивчення мови. Та вони хочуть оволодівати знаннями інтенсивніше. Тоді домовляємося про індивідуальний курс. Спілкуємося, я оцінюю початкові знання та навички. Обговорюємо бажаний результат.Розробляю завдання, записую навчальні відео та розсилаю. Роботу розраховую за чотирма напрямами — закони літературної мови, постановка голосу, дикції та дихання. У прямому ефірі прослуховую і даю поради. Людина одразу прокачує не тільки знання, а й навички.Україномовні відео поширені в мережі?— У нас достатньо наповнення в ютюбі українською мовою на будь-яку тему. Мій сусід по квартирі Віталік Гордієнко веде канал «Загін кіноманів». Багато спілкується з колегами. По них бачу, що український ютюб займає хороші позиції та розвивається.Та існує доволі давній стереотип, що український сегмент ютюб-каналів поступається російському. Але це не тому, що в нас немає необхідного наповнення. Просто багато глядачів не знають про існування серед українських каналів потрібного їм. Вмикають перше, що потрапляє під руку. Це часто російські блогери, які більше витрачають на рекламу і розкрутку.Минає два роки з часу прийняття мовного закону. Його норми поступово набувають чинності. Як оцінюєте становище української у громадському просторі?— В університеті бувало по сім-вісім пар і ми весь час говорили українською. Та за межами вузу скрізь траплялися російськомовні друзі, їхні знайомі й сусіди. На вулицях російської було багато, зараз її кількість зменшилася. Десь половина — користуються українською.Четвертий місяць живу у Львові. Тут люди здебільшого україномовні. Якось приїхала знайома з Харкова й була перша, з ким довелося говорити російською. Потім чув її від інших, але то поодинокі випадки.На українізацію країни потрібно багато років. Пришвидшити її може якісна культура. Цікаві музика, кіно, література викликають захоплення мовою. Мусимо розкручувати українських авторів. Багато з них створили гідні речі. Я виділяю поетів початку XX століття Михайля Семенка та Богдана-Ігоря Антонича. Вони привертають увагу незвичним володінням словом та захопливими творами.Де ролики про українську найпопулярніші?— Серед моїх глядачів іде постійне змагання між Києвом і Львовом. На них припадає орієнтовно по 20 відсотків. Але ці цифри весь час змінюються. До лідерів по переглядах долучається Одеса.Чи відрізняється українська мова на вулицях сучасних Києва і Львова?— Так, відмінності є. Насамперед — у наголосах слів. У Львові продовжують користуватися запозиченнями з польської. Але це не критично. Діалекти мають право на існування. Вони сформувалися в регіонах через історичні зміни. Це результат органічного розвитку мови.Не варто плутати із суржиком. Це — зло. Виникає тоді, коли людина починає вживати іншомовні слова. Найпоширеніший приклад — перемішування української та російської. Слід з цим боротися.Дотримання однакових норм і правил важливі лише для літературної мови. Вона — основа для ділового спілкування. Іще засіб для порозуміння людей з різних куточків України. Тому маємо цінувати її як один з найбільших здобутків.
