Сім років тому ми із жахом обговорювали одну лише тему, що буде з Кримом? У березні 2014 ми втрачали півострів. І відтоді не вщухають дискусії: чи можна було зберегти Крим? Що було б, якби керівництво країни було рішучішим?
Наш Ігор Левенок зустрівся з людьми, на очах яких відбувалася анексія. Ексклюзивно для «Подробиць тижня» вони погодилися розказати — хто відправляв у Крим 3000 десантників і чому літаки розвернули назад.
Сім років без Криму! Які висновки і які кроки має зробити Україна?
Це одне з останніх засідань РНБО. Рада нацбезпеки та оборони ухвалює Стратегію деокупації та реінтеграції Автономної Республіки Крим. Навряд чи цей документ суттєво прискорить повернення півострова. Але чіткий курс усе ж посилює наші позиції.
Чому Україна не змогла зберегти Крим? Чи був шанс зупинити анексію? Які сценарії розробляли наші військові тоді, у 2014? Про це ексклюзивно нам розповів генерал Віктор Назаров. На той час — перший заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу Збройних сил України.
Віктор Назаров, генерал-майор, перший заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ (2010 -2019)
Збройні сили вони були обмежено готові, а з точки зору бойових спроможностей, оперативних спроможностей, то могли виконувати завдання по локалізації, стриманню і ліквідації збройного конфлікту в одному якомусь регіоні. — Але ж окремі політики зараз говорять, що армія на той момент була настільки деморалізована, її чисельний показник був настільки низьким. Що ми могли протиставити агресору? — Ну дивіться, як на мене, я багато років в армії прослужив, сорок років із них двадцять років, навіть більше двадцять сім років, і це звучить образливо.
У ніч проти двадцять сьомого лютого 2014 в Сімферополі кілька десятків «зелених чоловічків» — озброєних людей у військовій формі, без розпізнавальних знаків захопили будівлі кримського парламенту та уряду. І підняли над ними російські триколори. Утім, українські силовики жодних активних дій тоді не вчинили, лише оточили захоплені будівлі. Біля них почали збиратися проросійські мітинги.
До Криму прибув начальник Генштабу Юрій Ільїн із групою офіцерів вищого командного складу. Серед них був і Віктор Назаров.
Віктор Назаров, генерал-майор, перший заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ (2010-2019):
Ну, в мене було яке враження, що він одразу дасть якісь директивні вказівки і прийме рішення і підпише якусь там директиву, ну це все ж на місці. Нічого ніяких команд, ніяких директив, давайте не будемо провокувати, давайте ми з ними поспілкуємося.
Відсутність реакції на захоплення урядових будівель півострова ще більше спонукала проросійські сили до дій. У закритому режимі, під контролем озброєних людей кримські депутати оголошують референдум про приєднання до Росії! На півострові відбувається переміщення військової техніки. Без номерів та знаків. А люди у формі російського зразка починають блокувати українські військові частини.
Віктор Назаров, генерал-майор, перший заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ (2010-2019):
Плани у нас є і були тоді і така ситуація як була в Криму вона, до речі, була передбачена. Але будь-який план він нічого не вартий, якщо він тактично не буде реалізований. Це ще Роммель казав. А щоб він був реалізований, то хтось має що зробити? Має поставити завдання, щоб війська почали діяти.
Утім, нова українська влада лише формувалася. Начальник генштабу Ільїн та командувач ВМС Денис Березовський стали зрадниками. Чинити силовий опір окупантам ніхто не наважувався.
Олександр Турчинов, в.о. президента України:
І коли сьогодні ми починаємо відбудовувати збройні сили України фактично з нуля. І коли сьогодні знаходяться провокатори, які волають про проведення військового втручання, про створення військового конфлікту, я хочу їм сказати, саме цього домагається Російська Федерація.
Тим часом Федерація в Криму діяла дедалі рішучіше. Українські частини штурмують ще до проведення так званого референдуму. Свої злочини окупанти намагаються приховати. Атаки часто відбуваються вночі. Ці кадри зафільмувала знімальна група «Подробиць», яка теж зазнала нападу. Учасником цього інциденту був наш оператор Павло Лисенко.
Павло Лисенко, оператор програми «Подробиці»:
Нам позвонил замполит этой части просто с информацией, что нас захватывают. Если можете, то чем-то помогите. Когда мы приехали, то да — мы увидели самый классический захват. На территории воинской части уже были военные люди с оружием, в российской форме. Все было классически, ворота подпирал «Урал» военный, опять же без знаков. Моментально била агрессия. Все, кто снимал, у кого была камера, у кого был планшет, все получали сразу физический отпор. Всех с матами выгоняли. Удар бил один но такой силы — у меня челюсть плохо закрывалась.
Одне за одним військові частини, стратегічні об’єкти, армійське майно та зброя потрапляють до рук ворога. Дорогоцінний час на організацію оборони українського Криму втрачено. Чому так сталося? І чи були інші варіанти?
Віктор Назаров, генерал-майор, перший заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ (2010-2019):
Генеральний штаб напрацював декілька варіантів. Взяти під контроль об’єкти важливі, не здавати аеродроми, посилювати угруповання не дати можливість росіянам розповсюджуватися, чинити опір, в тому числі і збройний опір.
Найбільш мобілізована й лояльна до України група в Криму — кримські татари. Ескендер Барієв — член Меджлісу, організатор та учасник проукраїнських мітингів.
Ескендер Барієв член Меджлісу кримськотатарського народу:
Было и такое, когда крымскотатарские активисты предлагали, чтобы в части украинские запустили молодежь, вооружили, и молодежь вместе с солдатами могла бы выступить и увеличить контингент украинский. И он мог запросто увеличиться из двадцятитысячного контингента, как он был на тот момент, до сорока, до пятидесяти тысяч.
Реально мы приезжали, и я лично приезжал в Киев. Говорили, что наша крымскотатарская молодежь готова оказывать содействие Украине. Но это должна быть системная и целенаправленная работа, где должны быть четко поставлены задачи.
Утім, жодних конкретних завдань та директив від українських силовиків кримські татари не отримали. Натомість у столиці в самому Генеральному штабі відбуваються цікаві події. Армія починає силову операцію зі звільнення Криму.
Віктор Назаров, генерал-майор, перший заступник начальника Головного оперативного управління Генштабу ЗСУ (2010-2019):
І були призначені підрозділи високо мобільних десантних військ, які повинні бути завантажені і директивні документи були відіслані до всіх видів збройних сил і по підготовці літаків, і ІЛ, Ан-26, Ан-30 і вертольоти армійської авіації і все це передбачалось для того, щоб ми взяли під контроль перешийки, щоб взяли під контроль аеродроми і всі об’єкти які є критичними.
— А яку чисельність військ мали туди переправити?
Батальйонні групи десь по п’ятсот людей десь три тисячі це перший ешелон. Іще треба ж рахувати сили, які були безпосередньо в Криму це загалом було би до десяти тисяч. Мова не йде, щоб ми повністю під контроль взяли увесь Крим. Навряд чи ми цю задачу виконали, тим більше в такий короткий термін, а якби ми її виконали хоча б частково, то ситуація напевно розгорталася б зовсім інакше.
— Але трохи ми відхилися від теми літаків. Їх розвернули вже в повітрі?
Да. Я не знаю чому так трапилося, це вже було пізно ввечорі. Нас викликали до начальника штабу, ми прибули. І він каже, а чого літаки в повітрі? А в нас же директива була з собою, карти, все. Він якось так засумнівався й каже хіба я підписував? Це може ви помилилися, ну і каже давайте, мол в зворотному напрямку їх, ну ми такі були здивовані, як так? Ну напевно щось відбулося.
Очевидцем тих драматичних подій, які так стрімко розгорталися в Криму довелося бути й мені. Там найчастіше від військових я чув одне коротке запитання: «Що відбувається!?» Ніколи не забуду, як мені о п’ятій ранку зателефонували морські піхотинці з Феодосії, аби повідомити, що їхню військову частину штурмують так звані зелені чоловічки. Чинити опір хлопцям було нічим. Зброя була зачинена, та й наказу на її застосування не було. Це сталося 24 березня 2014. Вони до останнього чекали на рішучі директиви із цих кабінетів, утім, так їх і не дочекалися.
А за кілька місяців почалася війна на Донбасі. І Крим став уроком. За нього потрібно боротися — і тоді, і зараз. Бо за нерішучість доведеться платити. Територіями, ресурсами і життями.
Віктор Назаров, генерал-майор, перший заступник начальника Головного оперативного управління Генерального штабу ЗСУ (2010-2019):
Я вважаю, якби ми чинили збройний опір в Криму то навряд чи події на Донбасі набули би такого незворотного характеру в подальшому.