Сім улюблених книжок письменника Остапа Микитюка1. «12 сезонів жінки», Ксенія ФуксВразила ця збірка короткої прози. 12 оповідань про жінок із різними проблемами: насильство в сім’ї, сирітство, анорексія, приналежність до ЛГБТ, зґвалтування. Кожна історія показує думки та дії людини, яка це пережила. Такі теми рідко проговорюють публічно, а подекуди й замовчують. Ксенія наважилася їх озвучити і зробила це професійно.2. «Доки я тебе не знайду», Джон ІрвінґЦе просто шок! – з такою думкою я ходив тиждень, після того як дочитав цей роман на тисячу сторінок. Це своєрідна сага. Головний герой роману Джек Бернс – актор, оскароносний сценарист, улюбленець публіки й жовтої преси. З дитинства мати возить його Європою, щоб начебто познайомити з біологічним батьком. Врешті вони ні з чим повертаються в Канаду. Мати віддає Джека у школу закритого типу. Серед інших учнів він вирізняється красою. Це стає його прокляттям. В 11 років його ґвалтує материна подруга, згодом це роблять інші жінки. Врешті Джеку вдасться вирватися з цього кола, але краще не стане. У зрілому віці Бернс наважиться знову поїхати в Європу й таки знайти батька. Це драматична історія. Всі перемоги й успіхи головного героя були сублімацією його самотності й бажання возз’єднатися з батьком.3. «Добрі новини з Аральського моря», Ірена КарпаДля мене творчість Ірени почалася, коли прочитав її «Супермаркет самотності, або Перламутрове порно» на початку 2000-х. На літературній сцені фестивалю «Бандерштат-2019» у Луцьку презентував її нову книжку «Добрі новини з Аральського моря». 600 сторінок прочитав за два дні. Авторка розкрилася з іншого боку. Стала зваженою, зрілою, менш епатажною. Навіть сюжет був цупкіший.У романі чотири героїні. Кожна розповідає, як потрапила у Францію. Одна тікала від минулого, друга – він проблем. Третя шукала кращого життя, а ще одній просто усміхнулася доля. Ірена показує і географічно, і ментально далекий від нас Париж очима жінок із різними характерами, але зі спільним знаменником – вони українки. Це прекрасна нагода помандрувати Парижем, сидячи на дивані.4. «Бойня номер 5», Курт Воннеґут2014 року збирався на Книжковий арсенал. Подруга з калуського аматорського театру «ЛюбАрт», де я тоді був актором, попросила привезти якусь книжку. Я купив цю. Ввечері вирішив погортати. Прийшов до тями під ранок, дочитуючи останні сторінки. Відтоді раз на рік-півтора перечитую – і відкриваю нові деталі.Центром роману є історичний факт – бомбардування Дрездена англо-американською авіацією навесні 1945 року. Головний герой то стає очевидцем цих подій, то його викрадають інопланетяни й запроторюють у лепрозорій, то він опиняється вже у 1950-х, коли Воннеґут писав цю книжку.Критики вважають роман сумішшю наукової фантастики, репортажу, антиутопії і сатири. Я ж кажу: треба копати глибше.5. «12 обручів», Юрій АндруховичЦей роман прочитую хоча б раз на рік-два. Сюжет побудований довкола вірша українського поета – Богдана-Ігоря Антонича. Герої приїздять на спортивну закинуту базу в Карпатах, щоб зняти фільм чи кліп за мотивами цієї поезії. Відбуваються містичні речі. Кожен учасник того «проєкту» переживає якісь метаморфози. Дехто віддає Богу душу, а хтось знаходить сенс життя. Це окремий вид поезії у виконанні Андруховича. Довкола однієї строфи він розбудовує цілий світ.6. «1984». Джордж ОрвеллУ старших класах перечитав усе за шкільною програмою. Стало нудно на уроках. Я просив учительку зарубіжної літератури, старших колег-акторів з аматорського театру, нашу режисерку Любов Липовську порадити щось почитати. Всі в один голос казали: «Мабуть, ти доріс до Орвелла». Пів року був під враженням від книжки. Це був кінець 2010-х – початок моєї поетичної кар’єри. З другом написали антиутопічну мініп’єсу на три дії.7. «Вогнепальні й ножові», Сергій ЖаданСеред десятків поетичних книжок у моїй бібліотеці ця посіла перше місце. Жадан у ній – повний анархіст і романтик. Ця поезія доросла, різка, нахабна, бандитська й водночас глибока. Всі юнацькі роки на п’янках я читав і декламував вірші Жадана.Ця збірка стала знайомством із Харковом. 2012-го після строкової служби тут, я пообіцяв повернутися в місто хоча б як турист. За три роки ми з подругами приїхали презентувати нашу поетичну збірку «Нас. Троє». Був вражений енергетикою і стриманою величчю міста. Через кілька місяців переїхав туди.
