Мій татуньо був Швейк, і мамуня – пані Швейкова. Не можу ж я завдати їм сорому, відмовившися від прізвища.Мене з військової служби списали за ідіотизм, і особлива комісія визнала за ідіота. Я – офіційний ідіот.На те ми й солдати. На це нас матері породили, щоб, коли вже одягнемо мундири, нас посікли на цурки. І ми на це радо йдемо, бо знаємо: наші кості не надарма будуть порохнявіти. Ми поляжемо за найяснішого монарха і його родину, заради якої ми здобули Герцеґовину. З наших костомах вироблятимуть кістяне вугілля для цукроварень.Мені змалечку як наврочено. Завжди хочу щось поліпшити, аби все було добре, та ніколи з цього нічого путнього не виходить, тільки для мене і для всіх довкола неприємності.Ісус Христос теж був не винен, а його розіп’яли. Ніколи, ніде й нікого не цікавила доля якоїсь безвинної людини. Maul halten und weiter dienen (німецькою: тримай рота на замку і служи. – Країна) – як казали нам на військовій службі. Це найпевніше і найкраще.Тепер сидіти в тюрмі – це забавка. Ніяких тобі четвертувань, ніяких іспанських чобіт. Матраци маємо, стіл маємо, лавку маємо, не тиснемося, як оселедці в бочці, юшку одержуємо, хліб дають, дзбанок води приносять, убиральня просто-таки під самісіньким носом. У всьому видно поступ. Правда, трохи далеко на допит ходити, аж через три коридори й на поверх вище, зате в коридорах чисто і людей повно: одного ведуть сюди, другого туди, молодого, старого, чоловіків, жінок. Принаймні радієш, що ти тут не сам.Світ не той став, пішло з іншої бочки і, що не кажіть, на нашу користь.Немає людей, які не помиляються. Це трапляється з усіма: хай то вчені, чи придуркуваті, чи просто неосвічені бовдури. Навіть міністри помиляються.Шахрайство на світі повинно бути. Якби люди бажали добра кожному ближньому, то незабаром усі між собою перегризлися б.Ті кілька днів, які я пробув у божевільні, – найкращі хвилини життя.Одного разу я за ніч відвідав 28 шинків. Але все обійшлося гаразд. Я ніде не випив більш як по три кухлі пива.На світі людей із зіпсованою репутацією принаймні вдесятеро більше, ніж із доброю.Обережність – мати мудрості. Нинішні часи такі: бережи вуха, щоб не вкусила муха.ґроґ має бути такий міцний, щоб той, хто впаде в море, міг переплисти увесь Ла-Манш. Бо після слабкого грогу потонеш, мов цуценя.Я нічого не боюся. Навіть прислужування.Це приємно – пхатися, щоб тебе проштрикнули баґнетом. Воно також непогано й дістати кулю в живіт. А найкраще, коли людину розірве граната й вона побачить, що ноги разом із животом якось від неї відділені. Це її так здивує, що вона вмре від несподіванки, перше ніж хтось устигне все пояснити.Немає нічого гіршого, ніж коли людина бреше. Досить раз заплутатися, і йому вже капут.Найбільше я люблю собак. На них можна добре заробити, треба тільки вміти їх продавати. В мене це не виходило, бо я завжди був чесний. Хоч, правда, люди приходили до мене зі скаргами. Мовляв, чому я продав здохлятину замість чистокровного і здорового пса. Нібито всі собаки мають бути чистокровні та здорові!Всяке спізнення пахне неприємностями. Наполеон під Ватерлоо спізнився на 5 хвилин – і опинився в нужнику з усією своєю славою.На шляху я скрізь зустрічав добрих людей.Жодний солдат нічого не повинен боятися. Коли хто в бою впав би навіть до сортирної ями, то підвівся б, облизався й пішов далі воювати. А щодо отруйних газів, то для нас вони звичні ще з казарм після солдатського хліба та гороху з перловкою.Коли хтось уже ображається, то з цього добра, як із цапа молока.Бувало, колись у шинках робили гарні написи проти порадників. Пам’ятаю і досі один: «Пораднику, не радь сусіду, бо в морду я тобі заїду».Хто чим воює, той від того й гине.Перед судом головне – не говорити правди. Хто дасть себе запаморочити і признається – тому завжди амінь. З признання добра не вийде.Влізти кожен дурень зуміє, але вилізти звідтіля – оце справжнє військове вміння. Коли вже хто кудись улізе, то він повинен знати, що навколо діється, щоб не потрапити в халепу, яку звуть катастрофою.Жодна людина не знає, що вона викомарюватиме за кілька мільйонів років, і тому ні від чого не сміє зарікатися.Я люблю все заборонене й завжди вплутуюся до чогось забороненого, хоч і сам потім не знаю, як це сталося.На світі багато чого не вільно робити, але ж роблять. Головне – спробувати зробити те, чого не можна. Шляхи бувають різні, але всі хай прагнуть до єдиної мети.Воно взагалі найприємніша на світі річ – добра бесіда. Жодний солдат не може обійтися без балачок, тоді він принаймні забуває про всі злигодні.Коли кожен був би розумний, то на світі було б стільки розуму, що кожна друга людина обовдуріла. Коли, наприклад, кожен знав би закони природи й умів вираховувати віддалі між небесними тілами, то нічого б уже іншого не робив, тільки докучав усім.Кожному може трапитися таке: хоч трісне, а не запам’ятає всіх товстих і худих та як їх звуть. Худих людей, очевидно, важче запам’ятати, бо їх на світі більше. Вони, як то кажуть, становлять більшість.І сам інколи помічаю, що я недоумкуватий. Особливо надвечір.
