Disclaimer: «Букви» не заперечують і не дискутують доцільність блокування державою угоди з купівлі акцій найбільшого виробника авіадвигунів ПАТ «Мотор Січ» китайськими інвесторами – компанією Skyrizon. Однак формат і момент, в які це блокування було проведено вимагають аналізу в частині можливих наслідків цього рішення для цілих галузей української економіки.
Спеціальні економічні санкції проти Skyrizon і причетних до неї посадових осіб (Ду Тао, президент Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment і Чен Хойшень, голова ТОВ «Скайрайзон Україна») були введені в Україні 28 січня – через півтора тижні після аналогічного рішення, ухваленого Міністерством торгівлі США. Попри те, що китайське поглинання українського авіагіганту проходило протягом кількох років і було публічним, українські держоргани все одно були змушені діяти в авральному режимі, оскільки на 31 січня в Запоріжжі були заплановані позачергові загальні збори ПАТ «Мотор Січ», на яких мали змінити наглядову раду і надати можливість фактичного контролю китайським інвесторам над підприємством. Збори були зірвані, а підсанційний статус інвесторів нівелював досягнуті домовленості. Skyrizon оскаржує це рішення в судах – суму претензій до держави Україна вони оцінили в 3,6 млрд дол.
1 лютого МЗС Китаю направив ноту щодо ситуації навколо підприємства «Мотор Січ». Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба поспішив заявити, що цей кейс ніяк не позначиться на інвестиційному кліматі в Україні.
Так виглядає статус-кво.
Якими можуть бути наслідки?
Китай – один з ключових торговельних партнерів України. Товарообіг з КНР в чотири рази більший, ніж з США. Особливо активно прогресувала співпраця в аграрній сфері: за даними Інституту аграрної економіки, починаючи з 2018 року, КНР збільшила обсяги закупівель зерна з України більш ніж в 3 рази. За підсумками 2020 року Китай вийшов на перше місце в рейтингу найбільших покупців українського зерна, перервавши майже десятирічне лідерство Єгипту.
«Частка Китаю в вартісних обсягах вітчизняного експорту зернових збільшилася з 8,9% 2019 до 19,7% в минулому році», – говорить заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік НААН Микола Пугачов. У 2020 році обсяг українського зернового експорту склав 9,4 млрд дол – п’яту частину або 1,9 млрд дол генерували закупівлі з КНР.
Такий обсяг, що припадає на одного покупця, незважаючи на в цілому диверсифіковану географічну структуру українського аграрного експорту, вже є загрозливим, особливо в разі різкого одномоментного запровадження обмежень. Відзначимо, що інформація деяких ЗМІ про те, що КНР ввів або готується ввести ембарго на поставки української продукції металургії та АПК, і що нібито про це повідомляла передана українському МЗС нота, не знаходить офіційних підтверджень.
Щодо можливості таких санкцій думки розходяться.
Прихильники версії, що «все обійдеться» – в основному це держчиновники – вказують на те, що у випадку з «Мотор Січ» Китай не втратив обличчя, оскільки держава не була стороною у цій угоді, на відміну, наприклад, від кредиту Державної продовольчої корпорації України, де гроші виділялися через державний Ексімбанк Китаю.
Аналогічна зміна правил гри щодо приватних інвесторів з КНР в Україні вже відбувалася і до видимих наслідків не призвела. Так, китайська CNBM International Corporation купила в 2015-2016 рр ряд сонячних електростанцій, побудованих Activ Solar, яку пов’язували з екс-главою РНБО України Андрієм Клюєвим. Китайських інвесторів зацікавив український “зелений тариф”, який на момент покупки був одним з найвищих в світі. Пізніше Україна в односторонньому порядку знизила тариф, поставивши китайський інвестпроект на межу збитковості. CNBM намагалася апелювати до «порушення прав китайських інвесторів», але наскільки відомо – безрезультатно, бо йшлося про ризики, які бізнес розуміє за замовчуванням. При цьому навіть в цьому поміркованому таборі визнають, що формат «рубаємо санкції з плеча» був найменш вдалим з можливих.
«Китаю було б набагато зрозуміліше, якби Україна пішла шляхом націоналізації. Те, що держава захотіла зберегти у своїй власності стратегічний об’єкт їм абсолютно логічно і ясно», – каже колишній дипломат, який працював в посольстві України в Китаї.
Також викликає питання персона бенефіціара Skyrizon – бізнесмена Ван Цзина, чиї демонстровані напоказ атрибути багатства (пересування на Rolls Royce, найдорожчий офіс в місті, численна охорона), йдуть врозріз з підкреслено скромною поведінкою надбагатих громадян КНР, пов’язаних з державою і КПК. «Цілком можливо, що це такий китайський «Курченко» і держава не буде вписуватися за його проблеми», – припускає екс-дипломат.
Альтернативна думка, яку частіше висловлюють представники силових відомств, зводиться до того, що за «Мотор Січ» «прилетить обов’язково», питання тільки як і коли. При цьому введення різких обмежень на будь-яку товарну категорію навіть в цьому таборі вважають малоймовірним, оскільки таке одномоментне ембарго ударило б по самому Китаю і в цілому не відповідає дипломатії цієї країни.
«Китай тим і відрізняється, що він не любить бити голосно кулаком по столу і погрожувати, але їх дипломатія досить ефективна, і мені здається, вона у нас недооцінюється», – написав в своїй колонці Віктор Суслов, екс-міністр економіки.
Проблему погіршує смерть надзвичайного і Повноважного Посла України в Китайській Народній Республіці Сергій Камишева, який володів глибокою експертизою в україно-китайських відносинах і міг внести свій внесок у врегулювання цієї ситуації. Камишев займав цю посаду з 2004 по 2009 рік , а потім в 2019 – 2021 роках, тож як як зауважують політологи був знайомий практично з усієї китайської елітою.
При цьому, навіть якщо до обмежень експорту з України не дійде, то осад від історії з «Мотор Січчю» залишиться і неминуче позначаться на подальших взаєминах сторін. Найбільш вразливою в цьому відношенні є Державна продовольчо зернова корпорація, яка є одержувачем кредиту китайського Ексімбанку під українські державні гарантії та виконання зобов’язань за яким знаходиться по питанням. Як повідомляли Букви, згідно з розрахунками колишнього керівництва ДПЗКУ, гроші закінчаться вже до кінця поточного року.
План виплат на 2021 рік передбачає 108 млн дол, в тому числі 33 млн дол відсотків в першому півріччі, а в другому – гроші вичерпуються. Корпорації не вистачає 5 млн доларів, щоб погасити 105 млн дол (75 млн +30 млн відсотків). Порятунок для ДПЗКУ тільки один – реструктуризація китайського кредиту, але малоймовірно, що такі складні переговори вдасться провести до дня Х – наскільки відомо навіть на засіданні україно-китайської комісії наприкінці минулого року це питання не піднімалося.
Але навіть якщо припустити, що такі спроби домовитися були зроблені, то малоймовірно, що тепер китайська сторона буде налаштована йти назустріч. Так що найбільш вірогідним варіантом розвитку подій бачиться відкриття Україною державної гарантії і виплати заборгованості.
Рейтинг країн -покупця українського зерна в 2020 році
Імпортер
Сума імпорту, млн долл
Доля в загальному обсязі
Китай
1855
19,7%
Єгипет
1120
11,9%
Індонезія
547
5,8 %
Іспанія
543
5,8%
Нідерланди
519
5,5%
Турція
473
5,0%
Туніс
347
3,7%
Бангладеш
317
3,4%
Корея
282
3,0%
Лівія
265
2,8%
Дані: Інститут аграрної економіки