15 років взагалі без опалення живе селище Орілька на Харківщині. Відколи завод, на якому була місцева котельня, збанкрутував, кожна зима тут — боротьба за виживання.
Про те, на що перетворюються квартири за кілька років без батарей — 23 лютого йдеться у сюжеті ТСН.19:30.
Це історія про занепад колись великого і багатого селища. І без сліз її дивитись неможливо. Жанр — драма. Колись їх крутили в місцевому клубі щовихідних. Зараз мешканці Орільки на Харківщині самі стали її героями.
Опалення тут немає вже 15 років. Батареї просто вирізали, натомість закупили електрообігрівачі, але і їх не увімкнеш, бо може вибити електроенергію.
15 років баба Маша живе без опалення. За бортом — 10. У хаті — за ледве плюс. Пляшка гарячої води під ковдрою — її спасіння. У 60-х вона будувала в селищі цукровий завод, пропрацювала там до пенсії.
На початку нульових підприємство збанкрутіло. Труба посеред поля — те що залишилось від заводської котельні. Саме вона постачала тепло у 20 багатоповерхівок. Людям терміново довелося встановлювати газові котли.
Таких холодних квартир в Орільці — десятки. Чимало — покинутих. Купити житло тут можна менше ніж за тисячу доларів. Охочих небагато. Але трапляються.
Вісім років тому Альона мала необережність придбати тут двушку. Тепер — самотня мати — просто не знає що робити.
Тут і холодно, і мокро. Будинок без обігріву тріщить по швах. Найбільша проблема з дахом. Маленький Ярослав і вдома — у лижних штанях.
Цвіль і сирість — в усіх багатоповерхівках. А ще обледенілі під”їзди та підвали, в яких перемерзає водогін. Відтак води в квартирах часто теж немає. Мешканці самотужки пробурили свердловину. І приловчилися дурити мороз.
Вода суто технічна. Не допомагають навіть фільтри. Ціна втричі дорожче, ніж у столиці — 70 гривень за куб.
Каналізація, буває, теж замерзає. «Запашні» прориви запам’ятовуються надовго. У під’їзд не зайдеш.
Орілька належить до Лозівської ОТГ. В міськраді проблеми селища знають, але навіть обіцяти покращення не наважуються.
Єдиний варіант розпочати капітальні ремонти в Орільці — співфінансування. Це коли місцевий бюджет дає половину вартості, мешканці докладають решту. Але хто буде скидатися? Більшість — пенсіонери.
Експерти налаштовані ще більш песимістично. Будинки доведені до краю, коли рятувати вже пізно.
Та Орілька з усіх сил чіпляється за життя. Директорка будинку культури демонструє реквізит для дитячих театральних вистав і численні грамоти її вихованців та, попри все — вірить, порожній і холодний зал ще заповниться глядачами.
Більше подробиць дивіться на відео.