Частина друга. Попередню статтю читайте за посиланням.
Багаточисленний, малочисленний / численний, нечисленний
Причиною багатьох лексичних та граматичних помилок є тяжіння до русизмів, прагнення скалькувати слова сусідньої мови замість того, щоб знайти щось своє. Російським «многочисленный» і «малочисленный» в українській мові відповідають «численний» та «нечисленний». Напр.: «Під садом починалися численні стежки, якими були пописані всі гори понад Дніпром» (Л. Смілянський);
Бігун / біженець / утікач
Нерідко трапляється, що у споріднених мовах слова не збігаються за кількістю значень. Наприклад, рос. «бежать» означає «прискорено пересуватися, швидко рухатися» (укр. «бігти») і «рятуватися від небезпеки, поспішно відступати, самовільно лишати когось або щось» (укр. «тікати»). Від «тікати» походять «утеча» («втеча»), «утікач», «утікачка» («втікач», «втікачка») тощо.
З-поміж численних похідних від «бігати, бігти» варто звернути увагу на слово «бігун» – спортсмен, що володіє технікою бігу, та «бігун» – полюс. Під час боротьби з «буржуазним націоналізмом» останнє слово усунули з активного обігу, хоча воно тривалий час вживалося, зокрема й класиками: «Найтепліше на Землі попід рівно-денником (екватором. – О. П.), а найхолодніше коло бігунів» (Словник за ред. Б. Грінченка);
Тепер слово бігун у значенні «полюс» має посісти своє законне місце.
З дієсловом «бігти» пов’язане й «біженець», проте воно утворене не в нашій мові, а без достатніх підстав запозичене з російської. Його треба вилучити з ужитку, бо в українській мові на позначення цього поняття здавна існує семантично закономірніше «втікач».
Двозначне рос. «бежать» на кожне із своїх значень має окремий український відповідник – «бігти» або «тікати». Невдалий вибір відповідників спричинює лексичні помилки.
Веслування / гребля
Про одного з героїв роману–есе «Марія Башкирцева» М. Слабошпицького сказано: «…Він регулярно займається греблею». Можна подумати, що герой щодня ходить працювати на греблю (гідротехнічну споруду на річці). Але згаданий чоловік не тягає каменів та землі на греблю – він займається веслуванням, тобто веслує на човні.
Ось зразки правильного використання обох слів: «У бухті відбувається змагання з плавання та веслування» (М. Трублаїні); «Серед села лиснів широкий ставок, чорніла довга гребля» (І. Нечуй-Левицький).
Вагання / коливання
Часто-густо можа почути: «Дякую, що Ви без коливань погодились на цю зустріч». Так професор Пономарів розпізнавав людей, які вдаються до української мови лише «на людях» і думають не про те, як краще висловити думку, а як перекласти текст із російської.
«Колебание» українською – «коливання», але в фізичному розумінні: коливання маятника, температури тощо. Коли ж ідеться про сумніви, нерішучість, то доречне слово «вагання». Отже, нормальною українською мовою слід сказати: «Дякую Вам, що Ви без вагань (не вагаючись) погодилися на цю зустріч».
Великий / крупний
Штучним наближенням до російської мови є розширення значення слова «крупний». В українській мові воно має лише одне значення: такий, що складається з окремих великих частинок – крупне (грубе) зерно, крупний (грубий) пісок.
Під упливом рос. «крупный» в українських текстах з’являються помилкові словосполучення: крупний талант, крупним планом. За лексичними нормами сучасної української літературної мови тут доречне слово великий (або інші слова – залежно від контексту): великий талант, показувати широким планом, велика буржуазія, велика рогата худоба, велика промисловість, великогабаритний, великопанельний і т. д.
Визволення / звільнення
Слово «звільнення» походить від дієслова «звільняти», тобто випускати на волю, позбавляти чогось обтяжливого. Звільнити можна, наприклад, з–під арешту, з-під варти; від податків, від роботи.
А коли йдеться про відвоювання захопленої ворогом території, про допомогу у виході зі скрутного становища, вживаємо слова «визволяти, визволення»: «Зібрав хлопців та й поїхав Із турецької неволі Братів визволяти» (Т. Шевченко).
Виняток / виключення
На практиці нерідко плутають слова «виняток» і «виключення», а також похідні від них «винятковий» та «виключний». Наприклад, можна прочитати таке: «Про те, що ця гра не складатиме виключення, можна було здогадатися». Слово «виключення» тут недоречне, бо воно означає «усування, унеможливлення, припинення дії». Від нього походить «виключний» – такий, що поширюється тільки на один об’єкт. Правильними словосполученнями слід уважати такі: виключення зі списку (з університету, з організації), виключне право.
Коли йдеться про відхилення від правила, від чогось узвичаєного, використовуємо слово «виняток», похідне від якого «винятковий» означає «особливий, надзвичайний». Напр.: «Тато мій – рішуча й тверда людина, хоч і мрійник… Тато, мабуть, виняток» (В. Речмедін); «Виключення з інституту засмутило не так студента, як його батьків».
Тож у наведеному вище уривку тексту замість «не складатиме виключення» потрібно писати «не становитиме винятку». Треба писати й казати так: винятковий випадок, виняткова мужність, виняткові умови, а не виключний випадок і т. ін.
Вираз / вислів
Українські синоніми «вираз» і «вислів» у російській мові відтворюються одним словом – «выражение». Тому інколи мовці намагаються і в українських текстах усюди вживати «вираз», нехтуючи словом «вислів».
За нормами сучасної української мови маємо такі значення: вираз – вияв настрою, почуттів на обличчі; вислів – фраза, мовний зворот.
Напр.: «Храпчукове обличчя сьогодні мало вираз невластивої йому розгубленості» (С. Журахович); «Від таких висловів, як «оклик дум», «сонний інум» просто в голові паморочиться» (М. Коцюбинський).
Вояк / солдат
Іншомовне слово «солдат» має власне український відповідник вояк: «Мітинг кінчився, лунає команда, вояки швидко збігають по дошках у вагони» (О. Гончар).
Слову «вояк» треба віддавати перевагу в українському війську, як і слову «військо» – перед словом «армія».
Безперечно, не слід цуратися чужого. Та чи варто заради чужого забувати своє? Особливо, коли це своє відповідає всім законам мови, тривалий час уживалося в ній, але було відтіснене на другий план: «Попереду всього війська Три старшини виступали» (Леся Українка); «Та не корилась Україна, Повстанські ладила війська» (М. Рильський).
І не треба боятися закидів у «хуторянстві» та «архаїзації», до яких іще зовсім недавно вдавалися прискорювачі злиття мов.
Відміняти (відмінювати) / скасовувати
Під упливом рос. «отменять» недоречно вживають в українській мові слово «відміняти, відмінювати», яке означає «робити щось або когось іншим, змінювати»: «Без первісних тілець природа могла б самовільно, не потребуючи праці, усе відміняти на краще» (М. Зеров).
На позначення поняття «визнавати щось недійсним, незаконним, припиняти дію чогось» використовуємо слово «скасовувати» та його похідні: скасовувати (скасувати) закон, указ, вирок, заняття тощо. Напр.: «Заняття в гімназії на цей день були скасовані» (Ю. Смолич).
Відтак / потім / після того
Не прикрашають мовця слова, вжиті не у властивому їм значенні. На думку професора, слово «відтак» правильно використовують тільки носії західноукраїнських говірок і письменники: «Дитячий вік пройшов у м. Вінниці, а відтак довелося жити то на селі, то знов у місті» (М. Коцюбинський).
Отже, справжнє значення слова відтак – «потім, після того». А не «отже, тому, тож», як думають ті, хто будує речення, подібні до цього: «Це лише пережитки. А відтак геть їх!» Тут доречніше було б сказати: «А тому (через те) геть їх!»
Гадати / ворожити
Первісне й основне значення слова «гадати» в українській мові –»думати, розмірковувати». Про це свідчать як похідні від нього «гадка», «вигадка», «вигадливий», «вигадник», «загадатися»; «думати–гадати», «гадати думку», «губитися в гадках», «закинути гадку за грядку» (забути щось), «мати на гадці», «обсіли думки та гадки», «шкода й гадки» тощо, так і численні приклади з творів українського письменства: «І вже, моя мати, Мені не гуляти: Треба мені, мати, про інше гадати» (Я. Щоголів); «Дивлюсь я на небо та й думку гадаю» (М. Петренко).
Крім того, «гадати» означає «вважати; мати намір, сподіватися»: «Ви гадаєте, нам пощастить його врятувати?» (О. Довженко); «Гадаю подати до цензури збірник власних оповідань» (М. Коцюбинський).
Використання цього слова в значенні «пророкувати, віщувати» є грубим порушенням, наприклад «Пішла до віщунки погадати». Тут замість «гадати» треба вживати «ворожити», а замість відсутнього в українській мові «гадалка» – «ворожка».
Галузь / царина / ділянка / область
Область у нас є адміністративно–територіальною одиницею: Київська Львівська, Одеська, Полтавська…
Певна ділянка якоїсь діяльності зветься «галузь» («царина»), наприклад: «Співробітництво в науковій та культурній галузях (царинах)».
Поняття «частина організму, тіла» під російським впливом нерідко називають також область замість правильного відповідника «ділянка»: болі в ділянці (а не в області) серця.
Головка / качан
Качан у сучасній українській мові означає потовщене стебло суцвіття кукурудзи. Плід капусти зветься головка, всередині якої є стрижень, що має назву качан.
Але в мовленні людей часто можна почути не про головки, а про качани капусти (ніби з тих головок усе пообрізали, залишивши тільки стрижні). Пояснюється це тим, що українському «головка» відповідає російське «качан», а укр. «качан» – рос. «кочерыжка» (стрижень головки капусти) або «початок» (у кукурудзи).
Дякуючи / завдяки
В усному і писемному мовленні не завжди розрізняють ці два слова. Багато хто каже й пише: дякуючи підтримці, дякуючи допомозі, дякуючи кліматичним умовам тощо. У всіх цих випадках треба вживати слово «завдяки»: завдяки підтримці (допомозі, кліматичним умовам).
Слово «дякуючи», тобто висловлюючи подяку, доречне в такому контексті: «Після вистави молода співачка кілька разів виходила з–за лаштунків, усміхаючись і дякуючи слухачам за увагу й тепло» (журн.).
Грецький горіх / волоський горіх
З назвами народів пов’язані деякі ботанічні назви. Приміром, найменування рослини «гречка» походить від «грек». До цього ж зводиться російська назва «грецкий орех», яку сліпо копіюють деякі українські мовники, вживаючи «грецький горіх».
Слово «грецький» поширене в українській мові, але воно є відповідником російського «греческий», наприклад «греческий язык» – «грецька мова.
Що ж до ботанічного терміна, то російському «грецкий орех» у нашій мові відповідає «волоський горіх». Український термін пов’язаний зі словом «волохи», вживаним як загальна назва середньовічного населення Придунав’я й Трансильванії.
Займатися / працювати, робити, навчатися
Часто можна почути, як слово «займатися» вживають у такому контексті: «Кожен має займатися своєю справою» тощо. У російській мові тут справді доречне слово «заниматься». Але в українській мові основним значенням слова «займатися» є «загорятися, спалахувати»: «Язичок полум’я зблиснув у темряві. Солома зайнялася» (М. Руденко); Від нього утворено похідні – займистий, легкозаймистий, незаймистий.
Омонімічне «займатися» використовується набагато рідше, воно слушне, коли йдеться про захоплення, зацікавлення: займатися музикою, спортом і под.
У решті випадків треба вживати інших слів: працювати, навчатися, робити, братися, поратися тощо. Тож, наприклад, російські фрази «Какой темой Вы занимаетесь?» та «Я занимаюсь на курсах иностранных языков» можна перекласти: «Над якою темою Ви працюєте?» і «Я навчаюся на курсах іноземних мов».
Збігатися, зіставляти / співпадати, співставляти
Недосвідчені мовці вважають, що досить будь–яке російське слово вимовити з українською фонетикою – і воно автоматично ввійде до нашої мови.
Багато років «побутують» покручі «співпадати» і «співставляти», не маючи жодних перспектив набути прав громадянства в українській літературній мові, бо для цих понять існують давні українські слова «збігатися» і «зіставляти», що обросли гніздами похідних: збіг, збіжний, збіжність; зіставлення, зіставний, зіставність. Напр.: «Однойменні такти в різних циліндрах не повинні збігатися»; «Зіставляти собівартість продукції».
Тож перш ніж запозичати щось у сусідів, варто добре пошукати в скарбниці рідної мови.
Здібний / здатний
Під упливом інших мов часом відбувається сплутування слів. Приміром: «Мій син на таке не здібний» і «Молоді виявилися здатними учнями своїх батьків». Здібний і здатний у наведених прикладах слід поміняти місцями: слово здібний означає «талановитий», а здатний –»спроможний на щось».
Помилка зумовлена тим, що в російській мові обидва значення передаються одним словом «способный».
Кепкувати / жартувати
Часом із синонімічного ряду обирають один синонім, незаслужено забуваючи інші. Невдалий добір синонімів може спотворити зміст висловлювання. Наприклад: «Хлопці радісно зустрічають нас, кепкують». Кепкувати означає «глузувати, насміхатися». Важко поєднати радість зустрічі з кепкуванням. Замість кепкують варто було використати жартують.
Інакодумець / інакомислячий
Слово «інакомислячий» краще замінити більш відповідним системі живої української мови «інакодумець».
«Інакодумців, погляди яких відрізнялися від догм панівної ідеології, оголошували ворогами і в кращому разі видворяли за межі країни» (газ.).
Любий / будь–який, усякий
От наприклад, у реченні «Ми згодні підтримувати контакти з любими організаціями» українськими літерами написане російське слово, замість якого слід було вжити «будь–якими», тому що укр. «любий» читається лише з наголосом на першому складі й має значення «милий, коханий».
Місто / містяни (замість городяни)
У сучасній українській літературній мові для позначення великого населеного пункту вживається слово місто. А мешканець міста зветься городянин (від застарілого «город»). А от похідне від «місто» слово «міщанин» використовується як назва людини з обмеженими інтересами та вузьким кругозором.
Нормативна несумірність назви населеного пункту місто та його мешканців викликає певні застереження, тому в мовленні городян частіше називають мешканцями міста. Українська мова вже давно витворила ще одне слово, яка цілком може заступити застаріле «городянин» та довгий вислів «мешканець міста» – це «містянин».
Тож це слово вдало заповнює прогалину в словотворчому гнізді: місто, містянин, міський, передмістя й под.
Навчальний / учбовий, виш / вуз
В офіційно–діловому мовленні, на сторінках газет, у радіо– й телепередачах широко використовують слово «учбовий», хоч його існування в українській мові сумнівне, оскільки відсутнє слово учба, від якого воно могло б бути утворене. «Учбовий» – це спотворене запозичення з російської мови. Замість нього треба вживати «навчальний»: навчальний план, заклад, навчальна частина, практика тощо.
Певним чином слово «учбовий» затримується в нашій мові через наявність його в абревіатурі вуз (вищий учбовий заклад). У роки прискореного зближення мов аж до їхнього злиття слово вуз витіснило справжню українську абревіатуру виш (вища школа), широко вживану в 1920–30–х рр., а в творах українських письменників і пізніше: «Дочка в той час училася в Новосибірську, в одному з вишів» (І. Ле).
Тепер виш, мабуть, варто повернути до активного вжитку.
Накалятися, закалятися / розпалюватися, гартуватися
Час від часу можна почути, що в якомуь фільмі пристрасті накаляються. Слова «накаляти», «закаляти» в українській мові означають «забруднити»: «Поруч з нею йшла молода панна, підіймаючи трохи спідничку, щоб не закалятись» (Леся Українка).
Либонь, пристрасті все–таки розпалюються (розгоряються), та вмовленні чомусь прижилося невдало перекладене російське слово «накаляться». Від цього слова в сусідній мові утворено низку похідних, які в українській перекладаються відповідниками: рос. «закаляться» – укр. «гартуватися», «закалка» – «гарт, гартування»; «калить» – «розжарювати»; «накаливание» – «розжарювання»; «накал» – «жар» тощо.
Незважаючи / не дивлячись
Українська літературна мова чітко розрізняє прийменник «незважаючи» та дієприслівник «дивлячись» із заперечною часткою не. Незважаючи вживається при позначенні явищ, подій, обставин, усупереч яким відбувається дія: «Аліна, незважаючи на свій веселий характер, читала серйозні книжки» (О. Іваненко).
А «не дивлячись» доречне в такому, наприклад, тексті: «Хлопчик біг щодуху, зовсім не дивлячись собі під ноги» (газ.).
Поширені вислови на кшталт «Зберемо врожай, не дивлячись на негоду» помилкові. Замість «не дивлячись» тут має бути «незважаючи».
Останні / (всі) інші, решта
Останній – це той, котрий закінчує щось, кінцевий; антонім до слова перший; відповідає російському «последний». Його часто помилково вживають під упливом російського «остальной», яке в нашій мові відтворюється словами «решта», «інший».
Приміром: «Двоє останутся, а остальные пусть уходят». – Двоє залишаться, а інші (всі інші) хай ідуть (а решта хай іде)».
Палац, палацовий / двірець, двірцевий
У мовній практиці часто виникають непорозуміння через недотримання рекомендацій словників. Наприклад, за словниками, основний прикметник до слова «палац» – «палацовий», хоча час від часу можна почути про «двірцевий переворот», «двірцеві інтриги» тощо.
Але слово «двірець» – це не палац, а вокзал. У цьому значенні (вокзал) його варто повернути до активного вжитку в літературній мові. Пор.: «Слово замок колись означало не окрему палацову споруду, а цілу укріплену територію» (журн.) і «Вікно моє виходило на залізничний двірець» (В. Самійленко).
Пара / пар
Іменник «пар» має значення «рілля, залишена на літо без посіву для поліпшення якості землі»: «Йдемо повз чорний пар. Тепло дихнула в лице пухка чорна рілля» (М. Коцюбинський).
Уживання його в такому тексті: «З вікон повалив густий пар» помилкове, бо тут ідеться про газоподібний стан води, який зветься пара: «Від радісного хвилювання втома розвіялася, як пара» (З. Тулуб).
Поступ / хода
Подекуди можна прочитати й почути про, наприклад, «упевнений поступ зими», «гучний поступ молодиків по бруківці» й т. ін. У цих випадках доречне слово «хода» (російською перекладається як «поступь»).
Українське «поступ» є синонімом до прогрес. Слово широко вживалось у творах українських класиків. Напр.: «Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю…» (І. Франко); «Поступ літературознавства спирався на попередній досвід» (журн.).
У роки зближення мов «поступ» був майже витіснений словом прогрес. Тепер українському синонімові слід повернути законне місце, а тому його слід вживати в правильному значенні.
Поширювати / розповсюджувати
«Найрозповсюдженішим сатиричним жанром є фейлетон», – можна прочитати у книжках або шкільних творах. Це приклад сплутування синонімів «поширювати» й «розповсюджувати». Основним словом для понять «збільшувати сферу впливу, робити відомим для багатьох, роздавати багатьом» є «поширювати»: поширювати знання, поширений засіб, поширене речення, найпоширеніший жанр.
«Розповсюджувати», «розповсюджений» виступають як рідше вживані варіанти стосовно до конкретних речей: розповсюджувати книжки (квитки, листівки, запрошення). Щодо абстрактних понять використання цих варіантів у українській літературній мові є відхиленням від норми.
Російський вислів «получить широкое распространение» слід перекладати не калькою «отримати широке розповсюдження», а українським відповідником «набути великого поширення».
Скарбниця, державна скарбниця / казна, казначейство
Останнім часом в офіційно–діловому мовленні почали активно вживати слово «казна»: «за рахунок державної казни», «державна казна виснажена», «привласнення мільярдів з державної казни» тощо.
У сучасних словниках української мови «казна» кваліфікується як застаріле слово. Закріпленню цього запозиченого через російську з тюркських мов слова як фінансового терміна дещо заважала його співзвучність з укр. «кАзна» (злиття словосполучення «кат знає»), яке вросло у слова «казна–як», «казна–звідки» тощо.
Крім того, замість поняття «казнА» в нашій мові є слово «скарбниця». Тож сучасне рос. «казна» та словосполучення з ним треба перекладати так: казна, казначейство – скарбниця, державна скарбниця, казначей – скарбник (скарбничий), казначейский – скарбницький, государственный казначейский билет – білет державної скарбниці.
Крім того, скарбниця вживається в переносному значенні як «зосередження природних, культурних, духовних цінностей».
Складати / становити
Нерідко до порушення лексичних норм української мови призводять невдалі переклади з російської мови. Скажімо, рос. составлять у багатьох випадках відтворюється укр. складати: составлять доклад – складати доповідь.
Але для значення «давати в сукупності» треба вживати слово становити: экономический эффект от внедрения составляет 5 миллионов гривен; зто не составляет больших затруднений; описанный случай не составляет исключения – економічний ефект від упровадження становить 5 мільйонів гривень; це не становить великих труднощів; описаний випадок не становить винятку.
Поширені в пресі, а то й у науковій та художній літературі вислови на кшталт «це не складає винятку (ще гірше виключення), економічний ефект складає…» не відповідають лексико-семантичним нормам. Пор.: «Я був одним із гарячих організаторів страйку – виступав на зборах, складав петиції» (С. Васильченко); «Щедрота бідарів – це споконвічна риса, І в цьому винятку не становив Денис» (М. Рильський); «За даними Держкомстату, торік рівень інфляції становив 20 %» (газ.).
Спілка / союз
Ці два слова близькі значенням, але досить відмінні за сферами вживання. Власне, укр. «спілка» означає «товариство; об’єднання людей; громадська організація»: «Спілка» входить до великого гнізда споріднених слів: спілковий, спілкування, спілкуватися, спільний, спільник, спільність, спільнота тощо.
Рідше вживане запозичення з церковнослов’янської мови «союз» використовується, як правило, на позначення об’єднання держав, земель, країн.
Суперечність / протиріччя
Чимало людей, що послуговуються українською мовою, зі слів «суперечність» і «протиріччя» віддають перевагу другому, хоч воно не дуже природне для нашої мови, оскільки не має похідних, бо прийшло від російського «противоречие».
Тим часом «суперечність» належить до поважного гнізда: суперечити, суперечливий, суперечний, суперечливість, суперечливо. Напр.: «Гризли його сумніви, чи не буде суперечити вимогам гарного тону пропозиція щодо вінчання під час жалоби» (Ірина Вільде);
Тож треба користуватися спадком від попередніх поколінь, а не творити сумнівних неологізмів на зразок «протирічити», «протирічивий», яких не має бути в українському словнику.
Тривати / продовжуватися
При перекладанні з різних мов варто добирати слово, найприродніше для певної ситуації в мові, на яку перекладають. Тож в українській мові слід віддавати перевагу не «продовжуватися» (калькованому з рос. «продолжаться»), а «тривати», коли йдеться про вимір у часі: робота, боротьба, фестиваль, святкування, конкурс – триває, а не продовжується.
Про глибшу вкоріненість у ґрунт нашої мови слова «тривати» свідчать похідні від нього «тривалий», «тривалість» тощо. Від «продовжуватися» таких утворень немає.
За книгою «Культура слова: мовностилістичні поради» проф. О. Пономаріва
Читайте також: Небесна Сотня поіменно: чим жили герої-майданівці і якими були їхні останні слова