19 лютого 1855-го у Млієві – нині Городищанський район на Черкащині, у сім’ї промисловців-цукрозаводчиків народився плодовод Левко Симиренко. Він вивів сорт яблук Ренет Симиренка, який забороняли у СРСР.Після природничого факультету Новоросійського університету, у 1870-х брав участь у русі народників, який виступав проти самодержавства. За це заслали у Сибір. Там працював садівником.Повернувшись у Мліїв, створив маточний колекційний сад і помологічний розсадник. Він став найкращим у Російській імперії й одним з найбагатших в Європі зібрань рослин.У цьому саду і вивів свій Зелений ренет, саме так спочатку називався уславлений сорт.»Походження цього незрівнянного ренета, плоди якого за смаковими якостями не поступаються найкращим європейським сортам, до цього часу є недостатньо вивченим, — писав Левко Симиренко. — Він поширився в Росії, а також в Європі з нашого саду».На початку ХХ століття Левко Симиренка у Млієві вирощував саджанці фруктових дерев, декоративних рослин, квітів. Продавав їх у великому асортименті всім бажаючим. Найбільше уваги звертали на Ренет Симиренка.Він поширився в Україні, Росії, Молдові, Бельгії та Франції. Та у СРСР 1938-го, влада заборонила називати цей сорт Ренетом Симиренка. Він став Зеленкою Вуда. Це сорт вирощений мліївським вченим-помологом Віктором Чупринюком, дуже схожий із Ренетом Симиренка. Але поступається багатьма характеристиками.За «Ренет Симиренка» у документації чи розмовах можна було потрапити у в’язницю. Таки порядок запровадили після розстрілу 1938-го сина Левка Симиренка Володимира.Лише після реабілітації наприкінці 1950-х зеленому яблуку повернули справжнє ім’я.»Той садівник, який посадить у своєму саду хоч одне дерево Ренета Симиренка і дочекається врожаю, не пошкодує про зроблений вибір і розпочне широко культивувати цей сорт., — писав Левко Симиренко. — Для умов України, мабуть, не знайдеться іншого за якістю яблука, яке могло б конкурувати з Ренетом Симиренка. Як в умовах присадибної, так і промислової культури».ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: «Я і жінці не говорив, кому дав гроші» — як Шевченко розгнівив свого спонсораСьогодні цей сорт культивують у Середній Азії та Закавказзі. На українських землях він домінує серед зимових сортів в багатьох областях. У садах України росте кілька мільйонів яблунь Ренету Симиренка. Він не втрачає популярності завдяки своїм високим смаковим властивостям.»Ренет Симиренка був, є і завжди залишатиметься нашим пріоритетом, — говорить директор Мліївської науково-дослідної станції садівництва Володимир Фільов. — Бо сорт витримав випробування часом і зостався серед найкращих зимостійких сортів. Тому щорічно у значній кількості вирощуємо саджанці цього неймовірного фруктового дерева. Попит на нього серед споживачів не спадає. З Ренетом Симиренка плекаємо і власні сади. Де збираємо хороші врожаї і проводимо наукові експеременти. Навесні в честь 100-літнього ювілею станції та 50-річчя музею родини Симиренків плануємо біля їхньої садиби закласти сад із цього легендарного сорту».На території садової станції у Млієві Городищенського району на Черкащині у родовому будинку 25 листопада 1970-го відкрили музей вченого-помолога Левка Симиренка.Унікальна родина Симиренків не має аналогів в українській історії. 4 покоління були видатними підприємцями і промисловцями, працювали над фундаментом економічної могутності України. Вони стали щедрими меценатами, які підтримували українську культуру та літературу. Були талановитими винахідниками, інженерами, вченими.Без них не було б Визвольних змагань 1917-1922-х, Української Народної Республіки та остаточного відновлення нашої держави 24 серпня 1991-го.
За Ренет Симиренка садили у в’язницю
