В Україні вшановують пам’ять Героїв Небесної сотні. Під час найжорсткіших протистоянь у лютому 2014 року загинули 98 учасників Революції гідності. Постраждали 622 людини.У Гайсині на Вінниччині місцева громада зібралася вшанувати пам’ять загиблих 18 лютого біля пам’ятника Небесній сотні. Очевидці розстрілів у центрі столиці поділилися з Gazeta.ua своїми спогадами про ті події.»Під час рукопашних зіткнень відчув сильний удар по голові, мабуть, дубинкою. Хоч був у двох в’язаних шапках та армійській касці, знепритомнів. Того ж дня поблизу провулку Кріпосний у мене під ногами розірвалася граната. Сам витягнув осколки й знову побіг на Майдан. Ніколи не забуду, як переносив тіла загиблих людей», — розповів Сергій Васильченко.18 лютого 2014 року він двічі був травмований.»Пізніше нога напухла й почала синіти. Лікар-волонтер взявся шукати стороннє тіло. Сказав терпіти, бо наркозу не було. Всунув хірургічні ножиці в ногу. Витягнув пластмасову кульку розміром з ліщину. Після цього порадив їхати до лікарні. Сказав, потрібна ще одна операція, щоб уникнути сепсису й ампутації кінцівки. Увечері одна киянка відвезла в лікарню. Наступного дня я був на операційному столі. Тиждень лікувався, потім проходив реабілітацію. Мусимо пам’ятати, що 18-20 лютого 2014 року сталося наймасовіше вбивство цивільних людей в столиці європейської держави. Це були захисники демократії, прав нашого народу, патріоти. Сподіваюсь молодше покоління вшановуватиме пам’ять наших героїв, які поклали на вівтар свободи найдорожче — своє життя», — додав він. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У столиці триває марш пам’яті Небесної сотніЩе один учасник Революції гідності Віктор Недоля також їздив до Києва з перших днів протестів. Входив до 27-ї сотні самооборони Майдану.»19 лютого назавжди закарбувалося в пам’яті. Були барикади, усе горіло й палало. Ходили чутки, що має бути серйозна зачистка. Тільки ми не знали, що вона проводитиметься такими нелюдськими кривавими методами. Усі усвідомлювали: назад дороги немає. Коли згорів Будинок профспілок, а з ним тисячі бронежилетів і протигазів, ми одне одному говорили: «Воля або смерть», — згадав Віктор Борисович.»Увечері всі займалися підготовкою, як у великій бджолиній сім’ї, готували коктейлі Молотова, довбали бруківку. Вночі вдалося передрімати 2 години, сидячи на одній табуретці з товаришем. Нас розбудив сильний вибух, то почалася бійня».20 лютого Недоля носив поранених, укріплював барикади.»Коли біг біля готелю «Україна», у кількох сантиметрах від голови пролетіла куля. Ноги підкосилися, тіло з’їжилось. Я впав. Не розумів, що коїться: всюди крики, постріли. По мені топталися. Снайпери були впевнені, що вбили мене, бо інакше пристрелили б. Янгол-охоронець мене вберіг. Не пам’ятаю, як підвівся, побіг у намет. Там випив гарячого чаю. Коли минув мандраж, знову повернувся на місце штурму. І досі сниться, як я ніс на щиті чоловіка, в якого було відірване все нижче живота. Фонтани крові, які я закривав ганчіркою. Досі вбивць не покарано. Винуватці розстрілів ганьблять Україну», — додав Віктор Борисович.Верховна Рада схвалила заяву до 7-ї річниці Євромайдану та Революції гідності. Проєкт постанови №2739 підтримали 295 народних депутатів. «За» проголосували всі політсили парламенту, окрім партії кума Путіна «Опозиційної платформи — За життя».Документ називає Революцію гідності одним із ключових моментів українського державотворення та виразником національної ідеї свободи. Засуджує режим президента-втікача Віктора Януковича та протиправну діяльність окремих правоохоронців, військовослужбовців внутрішніх військ, прокурорів, суддів та інших посадовців.
«На щиті ніс чоловіка, у якого було відірване все нижче живота» — спогади очевидців розстрілів на Майдані
