Соломия Бобровская
Народный депутат, фракция Голос. Секретарь комитета по вопросам внешней политики и межпарламентского сотрудничества
«Друзья Крыма». Какой тезис продвигает Кремль о полуострове в мире Россияне развивают этот проект уже несколько лет, в то время как наша Крымская платформа относительно недавно начала приглашать участников
«Народ Криму має сам визначати свою долю!» — одна з найманіпулятивніших тез, яку просуває Росія на міжнародній арені. Бо коли за спиною «кримського народу» стоять російські солдати з автоматами, а сотні кримчан відправляються в колонії за сфабрикованим справами — складно говорити в принципі про вибір. Але саме цю тезу по світу розносить кремлівська платформа Друзі Криму.
Формально це неурядова організація, яка навіть намагається вдавати, що вона аполітична. Основна мета — легітимізація окупації Криму Російською Федерацією та референдуму, що відбувся під дулами російських автоматів. У цьому проєкті Кремля беруть участь виключно іноземні політики та громадські діячі.
Друзі Криму щорічно проводять з’їзди на півострові та мають офіційні клуби у 18 країнах: Британії, Австрії, Німеччині, Норвегії, Греції, Бельгії, Болгарії, КНР, Демократичній Республіці Конго, Вірменії, Ізраїлі, Італії, Сербії, Словаччині, Швейцарії, Сирії, Тунісі, Туреччині. Клуби також є у невизнаних маріонеткових республіках, створених Росією, Абхазії та Південній Осетії.
Кожен такий клуб — це середовище проросійських, часто маргінальних, політиків та громадських діячів, що виправдовують агресію Росії. Однак діяльність Друзів Криму не обмежується цими країнами: серед їх представників також є політики з Індії, Японії, Франції та інших впливових країн. Є навіть підтримка від Північної Кореї.
Все фінансування організації йде, звісно, з Москви — в обмін на підтримку цієї платформи, проросійські політики отримують політичну підтримку. Так, наприклад, одним з членів координаційної ради є Айк Бабуханян. Він голова редакційної ради вірменського медіахолдингу Иравунк, який відрізняється агресивною проросійською та антизахідною пропагандою. Можна очікувати, що вірменські політики, які публічно підтримають Друзів Криму зможуть отримати ефіри на телеканалах холдингу та збільшити свою впізнаваність. А цей холдинг своєю чергою може очікувати на стабільне фінансування з Москви та підтримку російських телеканалів, бо бути фінансово незалежним медіа досить складно.
Ідеологія багатьох політиків Друзів Криму схожа з путінською повісткою
Голова координаційної ради асоціації — Ян Чарногурський, експрем’єр-міністр Словаччини у 1991−19992 роках, що свого часу звинувачував Україну у фашизмі. Він же, на наше щастя, єдиний серед цих всіх політиків, що колись займав таку високу посаду. Серед його заступників: лідер комуністичного руху Греції Константінос Ісіхос, член туніської партії Соціал-демократичний шлях Абдельазиз Месауді.
Ідеологія багатьох політиків Друзів Криму схожа з путінською повісткою: євроскептицизм, консервативне християнство та русофілія.
Варто згадати ще кількох політиків, щоб переконатись у їх проросійськості та маргінальності. Візьмемо тих, хто входить у координаційну раду:
Міцухіро Кімура — веде боротьбу за звільнення Японії від «гегемонії США». Видав книгу Браво, Путін!, підтримував Саддама Хусейна та Жириновського.
Андреас Маурер — очолює місцеву фракцію одної з найбільш прокремлівських партій Німеччини, був засуджений за фальсифікацію місцевих виборів у Нижній Саксонії.
Читайте также:
Виталий Портников
Крым особого режима. Что придумали в Кремле
Іван Маразов — кандидат у президенти Болгарії від соціалістів у 1996 році, член комуністичної партії та міністр освіти в уряді соціаліста Станішева.
Ваня Добрєва — депутатка та заступниця керівника столичного осередку Болгарської соціалістичної партії. Разом з Маразовим є діячкою болгарського національного об’єднання русофілів.
Стефано Вальдегамбері — депутат регіональної ради північноіталійського Венето. У 2016 році з його подачі регіональна рада Венето ухвалила рішення про створення комітету за скасування антиросійських санкцій та за визнання «права Криму на самовизначення»
Унвер Сель — створив та очолив власну Федерацію кримськотатарських дернеків Туреччини, орієнтовану на Росію. Називав «радикальними ісламістами-вахабітами» кримських татар, які були вимушені виїхати з окупованого Криму на вільну територію України.
І це ті, хто на керівних посадах. Думаю, неважко здогадатись, який контингент буде на нижніх щаблях.
Друзі Криму проводять щорічні конференції на півострові. У рік заснування, у 2017-ому, її відвідали 90 іноземців з 30-ти країн. Вже у 2019-ому були гості з 89 країн! Звісно, це не скасовує маргінальності цих діячів, але Україні варто стерегтися. Кремль ніколи не шкодував грошей на підтримку своєї політики за кордоном, а популізм завжди знаходить слабкі місця. Тож чим гучніше звучить голос Друзів Криму, тим ближче західні країни до того, щоб закрити очі на російські злочини.
Читайте также:
Павел Казарин
Точка невозврата. Как аннексия Крыма изменила Россию
Через орієнтацію на іноземців, в українському медіапросторі Друзі Криму майже не виникають. Від чого українцям може здатись, що Росія не веде жодної діяльності в цьому полі, однак це не так.
Росіяни розвивають цей проєкт вже кілька років, коли наша Кримська платформа відносно нещодавно почала запрошувати учасників. Бажання долучитись вже висловили США, Велика Британія, Канада, Туреччина, Швеція, Данія, Німеччина, Азербайджан, Словаччина, Молдова, Литва, Латвія та Естонія — цей список невпинно зростає.
Учасниками Кримської платформи повинна бути вся світова спільнота, що дотримується норм міжнародного права та засуджує окупацію Криму. І звісно, в нас попереду дуже багато роботи: від підрахунків суми збитків від російської окупації, підтримки політв’язнів до початку врешті дискусії про створення Уряду та парламенту АР Крим в екзилі.
Залишається сподіватись, що наші дипломати зможуть використати Кримську платформу на повну.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ
Если вы нашли ошибку в тексте, выделите её мышью и нажмите Ctrl + Enter
Теги: Крым Украина-Россия Крымская платформа
Соломия Бобровская
Народный депутат, фракция Голос. Секретарь комитета по вопросам внешней политики и межпарламентского сотрудничества
«Друзья Крыма». Какой тезис продвигает Кремль о полуострове в мире Россияне развивают этот проект уже несколько лет, в то время как наша Крымская платформа относительно недавно начала приглашать участников
«Народ Криму має сам визначати свою долю!» — одна з найманіпулятивніших тез, яку просуває Росія на міжнародній арені. Бо коли за спиною «кримського народу» стоять російські солдати з автоматами, а сотні кримчан відправляються в колонії за сфабрикованим справами — складно говорити в принципі про вибір. Але саме цю тезу по світу розносить кремлівська платформа Друзі Криму.
Формально це неурядова організація, яка навіть намагається вдавати, що вона аполітична. Основна мета — легітимізація окупації Криму Російською Федерацією та референдуму, що відбувся під дулами російських автоматів. У цьому проєкті Кремля беруть участь виключно іноземні політики та громадські діячі.
Друзі Криму щорічно проводять з’їзди на півострові та мають офіційні клуби у 18 країнах: Британії, Австрії, Німеччині, Норвегії, Греції, Бельгії, Болгарії, КНР, Демократичній Республіці Конго, Вірменії, Ізраїлі, Італії, Сербії, Словаччині, Швейцарії, Сирії, Тунісі, Туреччині. Клуби також є у невизнаних маріонеткових республіках, створених Росією, Абхазії та Південній Осетії.
Кожен такий клуб — це середовище проросійських, часто маргінальних, політиків та громадських діячів, що виправдовують агресію Росії. Однак діяльність Друзів Криму не обмежується цими країнами: серед їх представників також є політики з Індії, Японії, Франції та інших впливових країн. Є навіть підтримка від Північної Кореї.
Все фінансування організації йде, звісно, з Москви — в обмін на підтримку цієї платформи, проросійські політики отримують політичну підтримку. Так, наприклад, одним з членів координаційної ради є Айк Бабуханян. Він голова редакційної ради вірменського медіахолдингу Иравунк, який відрізняється агресивною проросійською та антизахідною пропагандою. Можна очікувати, що вірменські політики, які публічно підтримають Друзів Криму зможуть отримати ефіри на телеканалах холдингу та збільшити свою впізнаваність. А цей холдинг своєю чергою може очікувати на стабільне фінансування з Москви та підтримку російських телеканалів, бо бути фінансово незалежним медіа досить складно.
Ідеологія багатьох політиків Друзів Криму схожа з путінською повісткою
Голова координаційної ради асоціації — Ян Чарногурський, експрем’єр-міністр Словаччини у 1991−19992 роках, що свого часу звинувачував Україну у фашизмі. Він же, на наше щастя, єдиний серед цих всіх політиків, що колись займав таку високу посаду. Серед його заступників: лідер комуністичного руху Греції Константінос Ісіхос, член туніської партії Соціал-демократичний шлях Абдельазиз Месауді.
Ідеологія багатьох політиків Друзів Криму схожа з путінською повісткою: євроскептицизм, консервативне християнство та русофілія.
Варто згадати ще кількох політиків, щоб переконатись у їх проросійськості та маргінальності. Візьмемо тих, хто входить у координаційну раду:
Міцухіро Кімура — веде боротьбу за звільнення Японії від «гегемонії США». Видав книгу Браво, Путін!, підтримував Саддама Хусейна та Жириновського.
Андреас Маурер — очолює місцеву фракцію одної з найбільш прокремлівських партій Німеччини, був засуджений за фальсифікацію місцевих виборів у Нижній Саксонії.
Читайте также:
Виталий Портников
Крым особого режима. Что придумали в Кремле
Іван Маразов — кандидат у президенти Болгарії від соціалістів у 1996 році, член комуністичної партії та міністр освіти в уряді соціаліста Станішева.
Ваня Добрєва — депутатка та заступниця керівника столичного осередку Болгарської соціалістичної партії. Разом з Маразовим є діячкою болгарського національного об’єднання русофілів.
Стефано Вальдегамбері — депутат регіональної ради північноіталійського Венето. У 2016 році з його подачі регіональна рада Венето ухвалила рішення про створення комітету за скасування антиросійських санкцій та за визнання «права Криму на самовизначення»
Унвер Сель — створив та очолив власну Федерацію кримськотатарських дернеків Туреччини, орієнтовану на Росію. Називав «радикальними ісламістами-вахабітами» кримських татар, які були вимушені виїхати з окупованого Криму на вільну територію України.
І це ті, хто на керівних посадах. Думаю, неважко здогадатись, який контингент буде на нижніх щаблях.
Друзі Криму проводять щорічні конференції на півострові. У рік заснування, у 2017-ому, її відвідали 90 іноземців з 30-ти країн. Вже у 2019-ому були гості з 89 країн! Звісно, це не скасовує маргінальності цих діячів, але Україні варто стерегтися. Кремль ніколи не шкодував грошей на підтримку своєї політики за кордоном, а популізм завжди знаходить слабкі місця. Тож чим гучніше звучить голос Друзів Криму, тим ближче західні країни до того, щоб закрити очі на російські злочини.
Читайте также:
Павел Казарин
Точка невозврата. Как аннексия Крыма изменила Россию
Через орієнтацію на іноземців, в українському медіапросторі Друзі Криму майже не виникають. Від чого українцям може здатись, що Росія не веде жодної діяльності в цьому полі, однак це не так.
Росіяни розвивають цей проєкт вже кілька років, коли наша Кримська платформа відносно нещодавно почала запрошувати учасників. Бажання долучитись вже висловили США, Велика Британія, Канада, Туреччина, Швеція, Данія, Німеччина, Азербайджан, Словаччина, Молдова, Литва, Латвія та Естонія — цей список невпинно зростає.
Учасниками Кримської платформи повинна бути вся світова спільнота, що дотримується норм міжнародного права та засуджує окупацію Криму. І звісно, в нас попереду дуже багато роботи: від підрахунків суми збитків від російської окупації, підтримки політв’язнів до початку врешті дискусії про створення Уряду та парламенту АР Крим в екзилі.
Залишається сподіватись, що наші дипломати зможуть використати Кримську платформу на повну.
Приєднуйтесь до нашого телеграм-каналу Мнения НВ