— Останні роки працював над триколісною велосипедною «електричкою». Хотів, щоб не тільки їздила, а й перевозила вантажі та пасажирів. 2018-го став послушником Свято-Покровського монастиря. Щодня треба було намотувати з пів сотні кілометрів. Триколісний велосипед для цього не підходив. Вирішив майструвати транспортний засіб на чотирьох колесах, — каже 51-річний Сергій Мельников із селища Приютівка Олександрійського району на Кіровоградщині. За два роки зробив електровеломобіль.Сергій Мельников народився в селі Хмельове Маловисківського району на Кіровоградщині. У 1990-х переїхав до Олександрії. Працював слюсарем на місцевому цукровому заводі. Зараз — послушник місцевого Свято-Покровського чоловічого монастиря. Працює там різноробочим.— Раму під транспортний засіб зварив з металевих труб, — розповідає Мельников. — Придбав акумулятор. Узяв титановий, служитиме 20 років. Такі працюють на деяких моделях автобусів та іномарок. Також купив моторедуктор, що дозволяє розвивати швидкість до 60 кілометрів на годину. Але обмежив до 45, бо так їздити безпечніше. Зробив фари і двірники. Встановив акумуляторний і велокомп’ютер. Вони показують швидкість і рівень заряду. Транспортний засіб має велосипедний руль і ножні гальма. Щоб обшити кабіну, придбав пластик і сендвіч-панелі. Обрав жовтий колір. Такого була моя перша машина — «Запорожець». Жовтий — аварійно безпечний, за статистикою автомобілі такого кольору найрідше потрапляють у ДТП.Коли працював над електровеломобілем, робив усе так, щоб деталі не ламалися, бо вони недешеві. Придумав автоматичний ручник, без тросів. На це знадобилося кілька місяців. Сусіди постійно приходили подивитися, що я роблю. Розпитували. Деякі сміялися. Рідні завжди підтримували.Електровеломобіль обійшовся Мельникову в 65 тис. грн.— Найбільше грошей витратив на акумулятор — віддав за нього 30 тисяч гривень. Щоб купувати деталі, доводилося економити на побутових речах. Та затрати вже окупилися, бо на 100 кілометрів пробігу потрібно всього 4,5 кіловата електроенергії. Це — трохи більше 7 гривень. Можу возити двох пасажирів або 200 кілограмів вантажу. Катаю рідних і знайомих. Часто в кабіну просяться діти. Радіють, коли вожу їх. Сідати за кермо нікому не дозволяю.Сергій Мельников одружений. Має двох дорослих доньок. У послушники пішов, бо захотів змінити рід діяльності.— Із слюсаря став майстровим. За потреби допомагаю і на службі Божій, — продовжує. — Роблю все, що попросять. Ремонтую поламаний городній інвентар, ношу дрова, годую курей. Для мене все звично, бо живу в приватному будинку.Нещодавно Сергій Мельников купив старий «Запорожець». Хоче використати його для створення електромобіля.— Як буде час і можливість, планую його перебрати й переробити, — каже Мельников. — Колись їздив на «Запорожці», мав «Волинянку» та «Фольксваґен-гольф». Зараз задоволений електровеломобілем. Раніше поліцейські часто зупиняли, як їхав на ньому. Перевіряли, чи безпечний транспорт. Тепер знають мене. Коли бачать, тільки вітаються.
