16 лютого 1948 року американський астроном Джаред Койпер відкрив супутник Урана — Міранду. Він є найменшим і найближчим серед 5 наявних супутників.Койпер поставив за мету отримати точні дані про відносні величини 4 відомих до того часу супутників Урана: Аріеля, Умбріеля, Титанії та Оберона.За пропозицією сина першовідкривача супутників Урана Джона Гершеля всі супутники Урана називають на честь персонажів творів Вільяма Шекспіра та Олександра Поупа. Супутник отримав назву на честь персонажа п’єси Вільяма Шекспіра «Буря» — Міранди, дочки Просперо. Відповідно, деталі поверхні супутника називають на честь персонажів творів Шекспіра або згаданих там географічних об’єктів.Поверхня Міранди примітна неочікуваною для такого маленького небесного тіла різноманітністю геологічних структур. Поверхня супутника має розломи, долини, кратери, хребти, лощини й урвища.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Презентували телефонДеякі ділянки старі й невиразні. На них видно численні ударні кратери. Інші ділянки мають прямокутні або яйцеподібні смуги. Вони містять складні переплетення хребтів, уступів та безліч паралельних променів, утворених світлою та темною речовиною.Супутник складається з водяного льоду, силікатних порід та органічних сполук, які містяться в надрах.Різнорідність поверхні супутника призвела до припущення, що він впродовж своєї історії перебудовувався до 5 разів. На зображеннях Міранди видно структуру у вигляді латинської букви V, поруч розташовані гірські хребти, долини, старі кратеровані та молоді гладкі області. Каньйони в тіні сягають до 20 км. Трохи нижче центру лежить великий кратер Алонсо завглибшки 24 км.Для пояснення незвичайного вигляду Міранди висунули декілька гіпотез. За однією з них, супутник розколовся внаслідок зіткнення з великим небесним тілом, але потім шматки знову з’єдналися. За іншою гіпотезою, припускають, що відбулося нерівномірне розігрівання надр Міранди.13 березня 1781 року англійський астроном Вільям Гершель повідомив про відкриття Урана. Планету відкрили за допомогою телескопа. Уран належить до планет-гігантів.
