В Україні запустили онлайн-платформу для жертв домашнього насильства «Мені здається». Там постраждалі можуть анонімно розповісти свою історію. За тиждень сайт відвідали майже 13 тисяч користувачів. Про цей та інші інструменти протидії домашньому насиллю довідалася Анна Демиденко.
Приблизно два мільйони українців щороку звертаються до поліції зі скаргами на домашнє насильство. А ще більше мовчать про це. Найбільше потерпають від маніпулювання та приниження гідності, на другому місці за кількістю звернень — фізичне, потім економічне та сексуальне насилля.
Віктор Березенко, засновник Інституту когнітивного моделювання:
Доки наше суспільство буде толерувати насиллю, буде це допускати, буде замовчувати чи сміятися з цього — ми не можемо називатися цивілізованою країною.
Інститут когнітивного моделювання спільно з Фондом Маша та Товариством Червоного Хреста презентували онлайн-щоденник, на сторінках якого постраждалі від насильства можуть анонімно розповісти свою історію та прочитати розповіді тих, хто так само зазнав знущань. Тут можна знайти і контакти спеціальних служб.
Олеся Компанієць, менеджерка програми із запобігання та протидії гендерно-зумовленому насильству Фонду ООН у галузі народонаселення:
Розбудовується ціла мережа послуг для постраждалих: це і національна гаряча лінія, і притулки, і мобільні бригади соціально-психологічної допомоги, і спеціалізовані групи реагування поліції на факти домашнього насильства, і денні центри для постраждалих, і кризові кімнати.
Наразі в Україні існує понад 30 притулків для жертв домашнього насильство. Блок із декількох кімнат та спільною кухнею вміщає до 20 осіб з дітьми. Перебування там обмежене — до шести місяців. Із постраждалими працюють психологи, безоплатно надають юридичну та медичну допомогу.
Їхні адреси засекречені, привезти туди може тільки поліція. В одному з таких мешкає Світлана з маленькою донькою. Три роки жінка потерпала від побоїв власного чоловіка.
Світлана, жертва домашнього насильства:
Добре, що перевернув частину топора не гострою і розрізав мені голову, це була перша, я простила, клявся, божився, казав, що не буде ніколи не повториться, але хватало його на якийсь період маленький і він повторював це все.
Каже: усвідомила, що так далі жити не може, коли чоловік підняв руку на трирічну донечку.
Віктор Березенко, засновник Інституту когнітивного моделювання:
Це є замкнуте коло, наприклад дитина народжується у сім’ї і її б’ють батьки, тобто це також є насилля. Потім дитина йде до школи, там стикається з булінгом, потім вона виростає у неї починаються власні стосунки, і модель насильницьких відносин вона сприймає нормально, тому що вона так виросла і починає її застосовувати у своїх власних відносинах.
В Україні діє кримінальна відповідальність за домашнє насильство. Нині всі притулки в Україні заповнені майже на 100 відсотків. До 2025 в Уряді пообіцяли відкрити ще сотню таких прихистків.