Стрітення — одне з тих свят, сакральність яких тісно переплітається з легендами і овівається романтикою. Хоча б тому, що воно святкується безпосередньо напередодні весни і зі старослов’янської мови перекладається як «зустріч» або «радість». Недаремно християнський світ особливо чекає цього дня. І не лише, до речі, християнський, адже витоки Стрітення ідуть ще з дохристиянських часів і мають просто-таки казкові перекази.
«Давня казка» про зустріч Зими з Літом
Це цікаве вірування — ще звідти, з дохристиянських звичаїв. Тоді цей день сприймався як зустріч Зими з Літом, така легенда підтримується і донині. Зиму зображують при цьому старенькою бабцею, лютою і сердитою, а Літо — юною дівчиною у віночку. Вони сперечаються (за іншими легендами, — борються), і хто переможе – іде далі царювати на землі, а переможений повертається, звідки прийшов.
А ще говорили, що «в цей день зима весну зустрічає, заморозити її хоче, та сама лиходійка від свого хотіння тільки потіє».
За народними віруваннями, така зустріч відбувається двічі на рік — на Стрітення (Стрічення, Стріщення, Громниці або Зимобор) — 15 лютого (на 40-й день після народження Христа) — та в день святої Анни — 22 грудня.
Цікава стрітенська історія — всього в ній намішано, й інколи важливо не стільки знати якісь конкретні факти свята, а меседж, сенс, який несе це свято, чому воно шанується церквою і святкується всім миром. Народ відшліфував найважливіше у кожному святі: звичаї, прикмети, — те, що підтвердило безпомилковість і право на існування.
Стрітення, або Симеонове Пророцтво
У християнському світі сюжет Стрітення вважають одним із ключових у циклі євангельських переказів про Ісуса і Діву Марію. Він символізує зустріч Старого і Нового Заповітів і звеличує одну з найбільших подій у християнському світі, яка відбулася цього дня, — зустріч Сина Божого в Єрусалимському храмі з праведником Симеоном і пророчицею Анною. Вони впізнали в Немовляті, якого Діва Марія принесла на посвяту, Спасителя усіх людей. І тільки після цього Симеон зміг відійти у вічність — так було йому написано на роду.
Діва Марія і Йосиф Обручник приносять до Єрусалимського храму маленького Ісуса. Його приймає на руки храмовий служитель Симеон Праведний. Поряд з ним стоїть храмова служниця Анна Пророчиця.
Симеон — праведний і благочестивий старець на ім’я Симеон. Йому було відкрито Святим Духом, що він не помре до тих пір, поки не побачить Спасителя. Симеон довго чекав виконання обіцянки Божої. За переказами, він жив близько 300 років.
Цього дня з натхнення Духа Святого він прийшов у храм. І коли Марія з Йосипом принесли Немовля Ісуса, Симеон зустрів Немовля, взяв Його на руки і, славлячи Бога, сказав:
«Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм із миром; бо побачили очі мої Спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, — світло на просвіту народів, і славу людей Твоїх Ізраїля «.
Історичні свідчення свята Стрітення
Свято виникло в IV ст. в Єрусалимській церкві вже в умовах «легалізованого» християнства. Найдавніше документальне свідчення про нього знаходиться у нотатках паломниці Егерії, де вона розповідає про свою подорож до Єрусалиму в першій половині 380-х років. Спочатку Стрітення не було самостійним святом, натомість являло собою частиною Богоявленського циклу, але наприкінці V – на початку VI ст. почало відзначатися окремо.
У творах християнських святих Стрітення згадується ще в ІІІ-ІV століттях. З Єрусалима празник поширився на увесь Схід, а пізніше, за Юстиніяна (527-565) Господнє Стрітення офіційно стає великим празником. Далі свято поширюється і на Захід, за якийсь період набувши назви Очищення Пречистої Діви Марії, або Пожертвування Ісуса у святині. На Сході Стрітення належить до Богородичних празників і подекуди має також назву Стрітення Пресвятої Богородиці.
Мозаїка на тему Стрітення зустрічається на стінах найдавнішого богородичного храму в Римі — церкві Santa Maria Maggiore (V ст.). Це найбільш раннє зображення з цим сюжетом. До нього зверталися відомі доренесансні майстри — зокрема, італієць Дуччо ді Буонінсенья (1255-1319), голандець Рогир ван дер Вейден (1399-1464), а також ренесансні, серед них — Джованні Белліні (1430-1516).
«Стрітення». Дуччо ді Буонінсенья (1255-1319).
В Україні Стрітення — одне з найдавніших християнських свят, відзначається з часу впровадження християнства. Однак найдавніше зображення із цим сюжетом, що дійшло до наших днів, датоване першою половиною ХІІ ст. і знаходиться в Кирилівській церкві Києва (1139 р.).
Цілюща стрітенська вода
Цього дня у церкві святять воду і свічки, які відтак набувають магічних значень і властивостей.
Стрітенською водою, як і йорданською, натирають хворе місце і вірять, що цілюща вода допоможе. А також п’ють, якщо щось болить усередині. «По вірі вашій та й буде вам» — пишеться у святих книжках, і хтозна, можливо, саме ця свята віра врятувала дуже багатьох вірян.
Вірять в цілющу силу стрітенської води багато людей й донині. Найкраще ця вода, кажуть, допомагає від «пристріту» — від хвороби, що її могло спричинити «погане» око.
Стрітенською водою кроплять й напувають худобу, щоб не хворіла, а також окроплюють її під час першого вигону на пасовисько. Пасічники кроплять нею вулики кожної першої неділі по молодикові – відтак мед не виводитиметься.
Цю воду довго тримають у чистій посудині і бережуть як цілющий бальзам. А коли треба кудись у дорогу (так чумаки в давнину робили), кроплять нею людину, яка подорожуватиме, на перемогу, удачу і щасливе повернення.
Громниця — стрітенська свічка
Громниці, Громиця — така ще одна назва Стрітення — від свічок, які освячуються цього дня і називаються «громичними». Вони також слугують домашніми оберегами і надзвичайно цінуються. Свічку запалювали відразу, коли приходили з церкви, — «щоб весняна повінь не пошкодила посівам і щоб мороз дерев не побив». А упродовж року зберігали такі свічки на покуті, або ж вплітали у дідухи.
Громична свічка, за повір’ям, має особливу силу, бо оберігає дім від природних стихій, страшних негод, а родину — від «злого ока» та хвороб.
Коли гроза, у хатах запалювали громничну свічку як надійний оберіг.
Побутує ще одне тлумачення назви «Громниці»: вважається, що тільки цього дня взимку можливий грім.
На Стрітення і прикмети цікаві!
А спрямовувалися вони також, в основному, на врожай.
Так, на ніч виставляли тарілку із зерном на двір, а якщо вранці виявляли на зерні росу, тішилися щасливій прикметі: врожаю — бути!
Що не бажано робити на Стрітення
Не виконували різних робіт, починаючи від господарювання в хаті – прибирати, шити, мити, плести тощо, — і закінчуючи великими роботами у дворі (рубати дрова, білити, різати, носити воду) і на городі (копати, корчувати тощо). Але якщо це робота на благо, робота як допомога, як порятунок — така робота допускалася.
Не треба топити баню, щоб не рубати дров, носити води, бо це також робота, отож це логічно.
Не треба вирушати в якусь далеку подорож, вважається, що вона не матиме успіху. Одне з пояснень — мінлива погода в цей день, яка може посприяти якісь хворобі. Цьогоріч ще й карантин «додався» на це обмеження.
І не кладіть гроші цього дня на кухонний стіл: так, як з нього зникають смачні наїдки, так непомітно зникатимуть гроші, не затримуватимуться в господарстві.
Прикмети Стрітення:
Стрітення тепле і сонячне — весна тепла.
Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай поля і роїння бджіл.
Як капає зі стріх, так капатиме й з вуликів.
На Стрітення із стріх капає — бути затяжній весні, якщо тепло, а зі стріх не капає — весна буде рання, суха.
Вітер на Стрітення — до врожаю плодових дерев.
Якщо на Стрітення холодно, то вже скоро весна.
Якщо на деревах іній — вродять добре гречка і бульба.
Як на Громницю день ясний, то буде льон прекрасний.
Холоди і морози ще триватимуть:
Якщо в цей день не буде сонця, чекай суворих морозів.
Відлига — жди пізньої весни і бережи пашу та хліб, бо в поле виїдеш нескоро.
Якщо на Стрітення дорогу перемітає — весна буде пізньою і холодною.
Якщо в цей день сніжок — весною буде дощик, тобто весна буде затяжною і дощовою.
Як на Стрітення з стріх капа, ще велика буде зима.
Цього дня відлига — на ранню й теплу весну, сніг — на дощову, тривалу, а коли хуга — весна буде пізня й холодна.
Якщо в цей день не видно сонечка — чекай суворих морозів.
Як на Стрітення дорогу перемітає, то корм відлітає.
Якщо у цей день хуртовина дорогу перемете — весна буде пізня й холодна.
На Стрітення прикмети можуть інколи навіть суперечити одна одній, а це значить, що за ними потрібно слідкувати упродовж усього дня: кожна година Стрітення для прикмет має значення. Такий він, примхливий стрітенський день, і це не дивно: як-не-як, борються зима з літом, і в процесі цієї боротьби позиції можуть мінятися навіть частіше, ніж щогодини.
«…Та як би вона (зима) вже там не хвицалась, а як літо посміхнеться, то сонце засяє, вітер повіє і земля проснеться!» — каже Олекса Воропай у книзі «Звичаї нашого народу».
А значить, найкраща прикмета цього дня та, що скоро весна, яка сприймається нами в одному ряду з любов’ю. І скільки б ми не опиралися твердженню про те, що погоду в душі маємо робити власну, все ж таки у ці дні мусимо визнати, що так і є. Бо ще можливі морози і вітри, але в Єрусалимському храмі старий Симеон уже взяв на руки маленького Ісуса, Який приніс на землю Любов.