11 лютого 1940 року СРСР та нацистська Німеччина підписали у Москві господарську угоду. Радянський Cоюз мав за рік поставити союзнику зерна та промислової сировини на 430 млн рейхсмарок. Від Німеччини ж мав отримати військові вироби та промислове устаткування.Договір передбачав конкретні цифри поставок. Так СРСР мав доставити 1 млн т фуражного зерна і бобових, 900 тис. т нафти, 500 тис. т залізної руди, а також бавовну, фосфати, хромітові, манганові руди, чавун, платину, мідь, нікель, цинк, молібден, вольфрам, кобальт. При цьому ще й надавав партнерам знижку на транспортування.Німеччина передала зразки новітньої бойової техніки, її елементів та боєприпасів — літаки, танки та їх креслення, недобудований важкий крейсер «Люцтов» та креслення лінкору «Бісмарк». Також існтрукції з виготовлення понад 300 машин і верстатів.ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Лондоні 1939 року виступили на захист УкраїниДо грудня 1940 року СРСР перевіз сировини на 259 млн рейхсмарок. Від Німеччини ж отримав товарів на 121 млн. Вона пообіцяла прискорити поставки, мотивуючи затримки складністю розробки високоякісної техніки та частою зміною замовлень радянськими партнерами, утім урешті обіцянки виконала.Уже в січні 1941 року союзники підпишуть новий договір, який виконуватимуть до початку німецько-радянської війни. З 1940-го загальна вартість радянського експорту до Німеччини становила 598 млн рейхсмарок. Німеччина поставила устаткування на суму 437 млн.За оцінками істориків, договори та їх реалізація мали значний вплив на зростання військової потужності нацистської Німеччини та зростання її апетитів. Однак це також забезпечило СРСР новітніми досягненнями у військовій сфері.Договір про дружбу та кордон між СРСР та Німеччиною підписали у Москві 28 вересня 1939 року. Перед тим війська союзників окупували Польщу.Угода доповнила попередній пакт Молотова — Ріббентропа. У ній зазначалося, що уряди СРСР і Німеччини після розпаду «колишньої Польської держави» мають відновити мир і порядок на її території і забезпечити народам мирне існування, враховуючи їхні національні особливості.До угоди додавалася карта із чітко визначеною лінією «обопільних державних інтересів» агресорів. Її визнали остаточною і заперечили можливість втручання інших держав у це рішення.
