За годину приватного заняття беруть до 350 гривень— Я запитую сина, що таке «контініус» в англійській. А він шукає в словнику. Не розуміє, що це назва часу, — розповідає киянка 41-річна Ольга Савуляк. — Зрозуміла, що треба шукати репетитора.Жінці порадили професорку з університету.— Платила за заняття 450 гривень, — продовжує Ольга. — Викладачка строга, їй близько 70 років. Задавала багато. Кілька разів Денис навіть пропускав школу, бо готувався до англійської. За перші три місяці вивчив більше, ніж за кілька класів школи.Заняття проходили тричі на тиждень у квартирі репетитора. Після кожного Денис лишав гроші на столі. Дорогою додому слухав аудіоурок — так вимагала викладачка.— Добре підтягнула сина, — каже Ольга Савуляк. — За сім місяців Денис вивчив англійську розмовну. Перед канікулами вирішила навідатися до неї. Заходжу: Лідія Петрівна сидить за столом біля великої купи лушпиння соняшникового насіння. Син тримає в руках смартфон, дивиться відео дебатів між Зеленським і Порошенком. З кухні чути запах смаженої картоплі. Виявилося, Денис по понеділках мав перекладати англійською промови політиків. А по п’ятницях — британських. Незнайомі слова виписував. Доки син виступав англійською, вона лузала насіння.Із початку карантину зріс попит на репетиторів. Шукають спеціалістів із предметів, обов’язкових для зовнішнього незалежного оцінювання.Година приватного заняття коштує від 150 до 350 грн. Найбільше беруть викладачі вузів, найменше — студенти-випускники.— Двоє із трьох дітей займалися додатково, — говорить киянка Вікторія Чмут, 47 років. — Донька дев’ятикласниця Катерина відвідувала заняття з української. Син одинадцятикласник Олександр — із математики, української, англійської й історії.Найстарший син любив гуманітарні науки. Не ходив до репетиторів. Менші ж залежні від смартфонів, не тримають увагу. На уроках сидять 30 учнів, там ніхто їм особисто не пояснюватиме. А інакше вони не запам’ятають.Спочатку думала, що проблема в підході й вікові вчителів. Знайшла репетиторів-студентів. Не працює. З університетськими викладачами те саме. Ліберальні. Не вивчив — не страшно, не прийшов — нічого. Найкращими виявилися шкільні вчителі.Вікторія Чмут шукала спеціалістів через знайомих та у школах, де вчаться її діти. Двічі на тиждень телефонує викладачам. Запитує про успіхи дітей. Удома контролює, чи виконують домашнє завдання.— Без контролю — ніяк, — пояснює. — Раз дзвоню до математички Лариси Петрівни, а вона питає, чи одужав Сашко. Виявилося, набрехав їй. Гроші витратив. Після того я на день взяла його до себе на фірму, шваброю мив 480 «квадратів» офіса. Катя теж попалася. Не хотіла йти на українську — аж ревла. Поговорила з вчителькою — виявилося, дочка правил не учить, запізнюється щоразу на 20 хвилин.Учні повинні займатися вдома— Додаткові заняття дають 30 відсотків знань. Діти ще мають займатися вдома, — каже репетитор з англійської мови Юлія Нечипоренко, 25 років. — Важливо, щоб учень отримував задоволення, щоб це не було йому каторгою.Індивідуальні уроки дають найкращий ефект школярам, здатним до самоосвіти.— Мені достатньо кількох занять, щоб зрозуміти це, — говорить вчитель української Галина Кулинич, 52 роки. — Репетиторство — перша взаємодія учня з дорослим світом. Не всі до цього готові. Якщо на занятті учень дивиться часто на годинник і проситься йти за 2 хвилини після закінчення уроку, діла не буде. Траплялося і навпаки. Був учень Макар, прийшов із таблицями. Систематизував усе, що я розказувала. Придумав таблички різних форм — круглі, квадратні, трикутні. За тиждень вивчив усе.
«Найкращі репетитори — шкільні вчителі»
