Пожежа в запорізькій інфекційній лікарні забрала життя чотирьох людей, серед них і молода лікарка-анестезіологиня Ольга Гліва. Вона ціною свого життя намагалась рятувати життя інших людей. Професіонал, життєлюбка і вірний друг — так про неї кажуть колеги і рідні.
«Сніданок з 1+1» поспілкувався з близькою подругою Олі Гліви, аби розказати якою була 26-річна дівчина.
«Не просто бути, не просто споглядати, а перетворитись повністю у слух і розчинитись» — цей вірш опублікувала на своїй сторінці у Facebook Ольга Гліва незадовго до страшної трагедії. Урешті чотири рядки стали пророчими: 3 лютого пожежа в Запорізькій інфекційній лікарні обірвала життя чотирьох людей. Серед них була й Оля. Лише торік дівчина закінчила інтернатуру, почала працювали лікаркою, рятувала життя хворих на коронавірус.
Близька подруга Олі, фотографиняКатерина, каже: професії дівчина віддавала усю себе. Могла відпрацювати 24-годинну зміну, а потім залишитися ще на 7-8 годин. Навіть вдома думала про своїх пацієнтів. «Колись у неї лежала молода 26-річна дівчинка у досить важкому стані. Вона просто переживала за неї, навіть у вихідні дзвонила колегам і питала, як ця дівчинка, як вона себе почуває», — згадує дівчина.
Понад усе Оля мріяла побачити світ і завжди була готова до нових пригод. Її згадують, як життєрадісну та компанійську. Дівчина добре малювала, любила поезію та театр, фотографувала. Місця її сили — Запорізький порт і Оглядовий майданчик біля Міського палацу творчості, з якого відкривається красивий краєвид на Хортицю.
«Оля естет до кісток мозку. Вона намагалася фотографувати якісь красиві заходи сонця, світанки. Боже, ця людина любила світанки. Вона любила ранки. Вона могла прокинутися дуже рано, аби побачити і сфотаграфувати світанок і лягти спати далі», — згадує подруга загиблої.
Потім вона прокидалася знову і йшла на роботу. Того фатального вечора, коли сталася пожежа, Оля якраз була на чергуванні. Як стало згодом відомо, лікарка загинула, коли намагалася повернути диханя пацієнту. У соціальних мережах близькі діляться спогадами і сподіваються, справу не поховають, а винні будуть покарані.